LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні засоби створення образу стереотипного персонажа (на матеріалі англомовної пригодницької прози ХІХ - ХХ ст.)

Героїв відтворюються як щось загальне, притаманне їм усім у майже кожному творі пригодницького жанру як концентрована сутність цих позитивних рис. Це веде до інтеграції усіх позитивних персонажів у єдиний образ – стереотип Героя пригодницьких творів. Аналогічний результат демонструє й аналіз портретних описів негативних персонажів, де, навпаки, підкреслюється відштовхуюче враження, яке справляють Антагоністи.

Етичні ознаки звичайно гармоніюють із зовнішніми. У результаті акцент переноситься із самих властивостей на їх зовнішні прояви. В текстах, що розглядаються, немає ретельного та копіткого аналізу внутрішнього стану та переживань діючих осіб. Такий прийом зображення надає характерам свого роду лубочне забарвлення. Автор пригодницького твору має у своєму розпорядженні різноманітні засоби номінації різних ознак персонажа. Однак дані дескриптивні ознаки цілком умовні, оскільки можуть застосовуватися практично до усілякого Героя або Антагоніста пригодницького роману, вони не роблять зображення більш конкретним та не створюють індивідуалізованого зримого образу. Частіше за все вони виражені за допомогою шаблонних ідентичних або подібних за семантикою прикметників, іменників, прислівників та дієслів, які константно повторюються. Таким чином, розроблені у пригодницькій літературі стереотипи позитивних та негативних характерів зумовили формалізацію лексичних засобів, які використовуються у портретному описі персонажів, їх клішований характер. Шляхом підбору декількох константних деталей, письменники створюють цілісні, але штамповані образи Героя та Антагоніста.

У третьому розділі "Стилістичні засоби зображення стереотипного персонажа" визначаються та класифікуються лінгвостилістичні виразні засоби та прийоми, які експресивно передають інформацію про зовнішні та етичні ознаки Героя та Антагоніста, а також досліджується контраст як основний принцип організації мовного матеріалу портретних характеристик СП пригодницького твору.

Розробляючи сюжетну ситуацію або певний композиційний момент, виділяючи персонаж, автор пригодницького роману прагне до максимально чіткого наповнення сюжетних, конструктивних, характеристичних та мовленнєвих схем, тобто риси характеру основних дійових осіб даються у різкому, рельєфному оформленні, із нахилом до психологічного примітивізму. Отже, вираження оцінки нерідко зумовлює використання експресивних стилістичних можливостей мови. Цілеспрямоване використання стилістичного прийому на будь-якому відрізку висловлювання певним чином експресивно забарвлює дане висловлювання, веде до появи додаткових контекстуальних відтінків. Вибірка показує, що даний ефект досягається за допомогою таких експліцитних стилістичних засобів, як епітет (436 ЛO при 8 465 випадках використання), порівняння та метафора. Характеристики СП набувають як особливу виразність та чіткість, так і стереотипність за умови вживання авторами ітеративних колористичних епітетів: pale hand (Sabatini), white eyes (Wren), purple face (Stevenson), black gaze (Rosenberg) etc. Наявність інгерентних оцінних конотацій у назвах кольорів дозволяє наочно зображати важливу деталь, ознаку СП, лаконічно та експресивно виразити відношення до персонажа.

За даними дослідження важливу роль в описі зовнішності та характеру головних діючих осіб пригодницького твору виконують зоосемічні порівняння та метафори. Наприклад, нестримність, брутальність, жорстокість Антагоніста може передаватися через порівняння його зі скаженим биком: The young Lord... acted like an itchy bull (Wren). Неприємний сміх – із гавканням собаки, а невиразність, холод та пустоту погляду негативного персонажа – з очами змії: His laugh was like a dog's bark (Thomas). He looked ...expressionlessly, his pale eyes veiled like serpеnt's (Coppel).

Порівняння та зіставлення з тваринами виступають яскравим авторським засобом "піднесення" або "зниження" персонажу. Необхідно зазначити, що у процесі творення портретних описів діючих осіб письменники вживають зоосемічні стилістичні засоби переважно з обмежувальним означенням, тому в основі зіставлення виявляються не всі якості, що властиві тому виду живої істоти, із яким порівнюється людина, а лише специфічні, релевантні у якийсь певний момент.

Крім зоосемічних, значне місце в характеристиках СП пригодницького твору займають їх порівняння з природними матеріалами та артефактами, як, наприклад: stonelike figure (L'Amour), red as a brick (Rosenberg), smile like a cheap seal (Gann). Особливо в цій групі слід відзначити уподібнення та порівняння зі зброєю, які зазначають смертельну небезпеку Антагоністів для інших персонажів: nose like a knife-blade (Rosenberg), black gun-muzzles of his eyes pointed threatenly (Fleming).

У портретних описах Антагоністів у пригодницьких творах також неодноразово зустрічаємо образ смерті та повязані з нею атрибути (кістяк, череп, привиди та інш.): He tapped the sheet with a skeletal forefinger (Massey). Radiance blossomed from Hamanus long, skeletal fingers (Abbey). Without the glow of his jewels, he looked even more like death, with sunken eyes and pale, parchment skin stretched over a skull-like face (Gardner). Подібні аналогії мають свої джерела ще в архаїчній літературі, де злобні сили, які загрожують Герою та перешкождують йому у здійсненні його подвигів, традиційно повязані з потойбічним світом.

Фактичний матеріал указує на те, що окремі образи, за допомогою яких описуються ЗО та ЕО СП, повторюються у різних авторів. Отже, можна говорити про стереотипність як даних образів, так і мовних стилістичних засобів, які їх вербально реалізують.

Таким чином, розроблені у пригодницькій літературі стереотипи Героя та Антагоніста зумовили формалізацію не тільки лексики, яка описує персонажі, але й використання шаблонних образів у порівняннях та метафорах.

Особлива виразність може досягатися й завдяки їх особливому розташуванню по відношенню цих слів одне до одного. Однією із закономірностей контекстуальної взаємодії засобів різних рівнів мови у художньому тексті є синтаксичне та, як його наслідок, інтонаційно-акцентне виділення слів, які складають логічний та експресивний центр висловлювання. Основними засобами виділення слова або словосполучення у портретному описі СП, як свідчить наше дослідження, є градація (в ході аналізу зафіксовано 92 випадки вживання), відокремлення (85), парцеляція (15), еліпсис (15), антитеза (14), інверсія (11) – лексико-синтаксичні прийоми, головною функцією яких, як свідчить фактичний матеріал, є винесення певної одиниці (ЗО та ЕО) на перший план за рахунок її специфічного розташування у висловлюванні. Наприклад: He saw the young mans eyes, intent, clever... (Thomas). Her eyes met his, cool and almost defiant (LAmour).