LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні засоби створення образу стереотипного персонажа (на матеріалі англомовної пригодницької прози ХІХ - ХХ ст.)

An evident cruel amusement in his eyes... And visible contempt (Thomas). Саме завдяки відокремленню означень ("intent","clever","cool and defiant","contempt") у наведених вище прикладах автори акцентують увагу читача на якостях-ознаках, які є важливими складовими деталями портретів Героя та Антагоніста.

В процесі створення образів Героя та Антагоніста автори пригодницьких творів широко використовують метод протиставлення. Характеризуючи одну з головних діючих осіб, автор зображує іншу за контрастом, що дозволяє актуалізувати певні компоненти системи ЗО та ЕО, створити відношення "контрапозиції" (І.Я.Чернухіна), підкреслити подібність або відмінність, яскравіше відтінити стереотипне. Наприклад, така зовнішня ознака, як посмішка, описується таким чином: Антагоністу в тій чи іншій ситуації властиві "ghastly smile" (Cooper), "insane smile" (Cooper), "cold smile", "false, acid smile" (Fleming), "hungry smile" (Wren), "crimped, terrible smile" (L'Amour), "wide, bloody grimace", "a weird upward corkscrewing of the lips" (Abbey). За контрастом, посмішка Героя в творах цих же авторів характеризується як "warm", "friendly" або "quiet". Отже, в якості базового принципу організації мовного матеріалу описових характеристик Героя та Антагоніста виступає контрастність, яка являє собою композиційно-стилістичний прийом розгортання мовлення, що міститься в динамічнім протиставленні двох змістовно-логічних (а також структурно-стилістичних) планів оповідання (В.В.Одинцов).

Основним прийомом, який бере участь у створенні контрасту, виступає антитеза – контактне розташування описів протиставлених ознак СП у межах сполучення, речення або фрази. Виходячи з особливостей проаналізованого фактичного матеріалу, ми можемо відзначити, що всі мовні одиниці, які розглядаються в реферованій роботі, створюють багатоярусну антитезу.

Одним із важливих результатів дослідження виступає також той факт, що найбільш різноманітними та численними є мовні засоби, які служать для виразу негативної оцінки. Ряд дослідників (В.А.Кухаренко, Є.І.Френкель) відзначає, що це пов'язано з більшою розповсюдженістю пейоративної оцінності у мові (або тексті) узагалі (за Френкель вони складають 74%, тоді як позитивних одиниць налічується 26%) та відрізняються більшою диференціацією. У фактичному матеріалі, відібраному нами для дослідження, вони складають 71% від загальної кількості зареєстрованих ЛО при 74,9% від загального числа слововживань. Цей факт свідчить про те, що багато які негативні якості, що виражені оцінними словами, не мають позитивних оцінних корелятів. Дане явище можливо пояснити двома основними причинами. По-перше, меліоративна оцінка фактів та явищ, що зображуються, не завжди фіксуються: значення, які є відповідними параметричній нормі, так званому аксіологічному еталону, рідко відмічаються свідомістю субєкта. Особлива диференційність пейоративів може бути пояснена на основі уявлень когнітивної психології, відповідно з якими знання, що повязані з неприємними для людини емоціями, відчуваннями (біль, небезпека т.п.) більш різноманітні, ніж знання, які мають позитивні конотації. Другим фактором є той факт, що у пригодницьких творах осудження супротивних добрим сил носить ригористичний характер. Таким чином, моральний концепт твору жанру, що розглядається, – ідея перемоги добра над злом – реалізується через своєрідну художньо-етичну опозицію з несиметричними у плані конкретно-мовного виразу складовими – вербальну репрезентацію переважно має її негативно маркований аспект, що й зумовлює високу переважну кількість пейоративів у лексичній структурі романів.

Підсумовуючи результати реферованого дисертаційного дослідження, підкреслимо такі найбільш суттєві висновки:

Стереотипний персонаж (СП) художнього твору – це емоційно забарвлений, сталий збірний образ певної групи діючих осіб, які мають схожі фізичні, психологічні або моральні характеристики, зафіксовані літературною традицією – постійний набір зовнішніх та етичних константних ознак, що складаються із суми авторських оцінок та повторюються в різних творах одного жанру.

Категорична однозначність морально-етичних критеріїв, яка є характерною рисою пригодницького твору та яка проявляється в художньому тексті в меліоративній/пейоративній авторській оцінці, зумовлює поділ провідних персонажів оповідання на два основні типи: стереотипний позитивний персонаж – Герой та стереотипний негативний персонаж – Антагоніст, та детермінує статичність їх образів. Постійно повторюючись, авторські емоційно забарвлені оцінки створюють певні стереотипи якостей, які традиційно властиві СП пригодницького твору.

Характеристики, ознаки СП у художньому творі – критерії його стереотипності, які дозволяють віднести його до певного типу (Герой/Антагоніст) – розподіляються на зовнішні та етичні та найчіткіше відображаються у портретних описах.

До зовнішніх ознак ми відносимо соматичні та мовленнєво-жестову поведінку. До етичних – моральні якості, характер персонажу, його інтелект, манеру поведінки та особливості його відносин з іншими діючими особами твору. В проаналізованих нами текстах етичні ознаки відповідають зовнішнім.

Змінними є лише окремі риси зовнішності та поведінки, отже крім стереотипів самих діючих осіб існують і стереотипи засобів їх характеристики, які створюють певну модель, лінгвістичну структуру образу. Дана модель в конкретних текстах має величезну кількість реалізацій, але залишається при цьому незмінною в своїх конструктивних ознаках, причому лексичні одиниці виконують роль лейтмотивної зображувально-характерологічної деталі, що цілеспрямовано індукує у свідомості реципієнта зовнішньо яскравий, хоча й не індивідуалізований, образ персонажа, який має характерні особисті якості, що були заздалегідь задані.

Основним прийомом створення автором пригодницького твору образу СП слугує: пряма характеристика персонажа за допомогою слів для виділення певної риси зовнішності або поведінки, яка стає доминуючою при описі даного персонажа, та стилістичні засоби. Авторські позитивні або негативні оцінки образів СП у тексті пригодницького роману відображаються переважно експліцитним засобом виразу емоційно-оцінних позицій. Лінгвістична структура художнього образу СП представлена в тексті двома основними групами: лексико-морфологічні мовні одиниці; стилістичні мовні засоби.

Найбільш частотним розрядом із лексико-морфологічних мовних засобів є прикметники, найбільш стандартизованими – дієслова. Дослідження частиномовної семантики слів, які складають характеристики Героя та Антагоніста, свідчить про перевагу кваліфікативних мовних одиниць (прикметник та прислівник). Показники кількості слововживань ЛО у тексті пригодницьких романів дозволяють констатувати номінативність оцінних описів