LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні засоби створення художнього образу в драматургічному тексті першої половини ХХ століття (на матеріалі п'єс Марселя Паньоля "Marius", "Fanny", "Csar")

Об'єктом дослідження є художній діалог як конститутивна форма драматургічного тексту.

Предметом дослідження виступають лінгвостилістичні засоби створення художнього образу в авторському і персонажному сегментах трилогії "Marius", "Fanny", "Cйsar".

У роботі комплексно використовуються такі методи дослідження: індуктивний метод, згідно з яким на підставі виділення лінгвостилістичних маркерів реалізації подвійного статусу конкретного драматургічного тексту робиться висновок про дію загальних структурно-семантичних і мовностилістичних особливостей у драматургічному тексті взагалі; описовий метод, який полягає у точному і повному описі комунікативних ситуацій драматургічного тексту; елементи кількісного аналізу для встановлення частоти вживання конститутивних стилістичних фігур драматургічного тексту; метод стилістичного експерименту, який дозволяє виявити естетичне навантаження мовної одиниці в тексті шляхом її пропуску, заміни синонімом, зміни місця цієї одиниці в тексті; компонентнийаналізспрямований на пошук сем, які збагачують у творі мовні одиниці додатковим понятійним та емоційним змістом.

Матеріалом дослідження є трилогія французького драматурга М.Паньоля "Marius", "Fanny", "Cйsar". Вибір творів саме цього автора зумовлений такими чинниками:

п'єси написані в період між двома світовими війнами, що в історії французького театру характеризується пошуком нових театральних концепцій, зумовлених бурхливими змінами в житті суспільства;

п'єси є "ідеальним зразком" подвійного статусу драматургічного тексту в дії;

у творчості французького драматурга втілюються риси нової французької драматургії, а тому вивчення індивідуальних особливостей авторського стилю М.Паньоля представляє інтерес для лінгвостилістичного дослідження.

Наукова новизна дослідженняполягає в тому, що вперше, за допомогою систематизації структурно-семантичних особливостей драматургічного тексту, виділення типів авторської ремарки і комплексного аналізу діалогів, який водночас дозволяє охарактеризувати всю систему персонажів твору, було виявлено лінгвостилістичні маркери подвійного статусу драматургічного тексту. В дисертації уточнюються методологічні засади аналізу категорії художнього образу в драматургічному тексті, що здійснюється у співвідношенні з комунікативною ситуацією.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є певним внеском у вивчення проблем лінгвостилістики, прагматики, лінгвокраїнознавства, літературознавства. Висновки роботи мають значення для вивчення питань, пов'язаних із функціональним аналізом лінгвостилістичних засобів, мовленнєвою характеристикою персонажів, стилістичними можливостями художнього діалогу, його жанровою специфікою, дослідженням національних атрибутів діалогу.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів у курсах з практики мовлення (навчання діалогічного мовлення, інтерпретація драматургічного тексту), письмового перекладу, стилістики (розділи "Класифікація словникового складу французької мови", "Жанри та стилі", "Фігури стилю"), літературознавства (розділи "Композиція і сюжет", "Особливості мови художньої літератури"), історії літератури (розділ "Театр між "двома війнами""), лінгвістики тексту (розділ "Лінгвостилістичний аналіз художнього тексту"), а також у курсі з теорії драми і сценічної мови.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були представлені на щорічних науково-практичних конференціях Київського державного лінгвістичного університету (1999–2001), Міжнародній науковій конференції Воронізького державного університету "Проблемы культурной адаптации текста" (1999); Міжнародній науковій конференції Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна "Іноземна філологія на межі тисячоліть" (2000); міжвузівській конференції Смоленського державного педагогічного університету "Риторика в свете современной лингвистики" (2001); 5-ій ювілейній міжнародній конференції Київського інституту міжнародних відносин Національного університету імені Тараса Шевченка "Стратегії та методи навчання в мовах для спеціальних цілей" (2001).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у чотирьох публікаціях та матеріалах чотирьох конференцій.

Структура та обсяг роботи. Мета і завдання дослідження визначили структуру роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, списку ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг роботи – 196 с., текст дисертації – 169 с.

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, новизна, мета і завдання дослідження, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі – "Структурно-семантичні особливості драматургічного тексту"проведенооб'ємно-прагматичнечленування драматургічного тексту з послідовним розглядом його складників, визначено структурно-семантичні маркери подвійного статусу тексту, уточнено методологічні засади аналізу категорії художнього образу в драматургічному тексті, розглянуто особливості творчої манери М.Паньоля.

У другому розділі – "Лінгвостилістичні засоби створення художнього образу в авторському сегменті" проаналізовано лінгвостилістичні засоби створення художнього образу в сценічній ремарці драматургічного тексту, досліджено текстові функції ремарок у розкритті художніх образів трилогії.

У третьому розділі – "Лінгвостилістичні засоби створення художнього образу в персонажному сегменті" – проаналізовано діалогічні партії дійових осіб за композиційними параметрами драматургічного тексту, що дозволяє водночас охарактеризувати всю систему персонажів твору, встановлюються мовленнєві особливості персонажів, лейтмотив художнього образу, визначаються текстотвірні фактори трилогії.

У висновках узагальнено подаються сформульовані в розділах положення та результати проведеного дослідження.

Список використаної літератури містить 270 праць вітчизняних та зарубіжних дослідників.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. "Структурно-семантичні особливості драматургічного тексту". Терміни "драматичний" і "драматургічний" є синонімами, які позначають текст твору, представленого у вигляді діалогу. Лінгвістика тексту розглядає діалог як своєрідний текст, колективним автором якого є всі його учасники (В.Г.Гак, Р.М.Есенбаєва, Н.І.Теплицька). У ньому взаємодіють кілька (щонайменше дві) мовленнєві стратегії-програми, які стимулюють обмін висловлюваннями, що породжуються одне одним у процесі спілкування. Складна соціальна функція діалогу впливає на розвиток і реалізацію багатства мовленнєвих стратегій-програм та зумовлює вибір співрозмовниками тих чи інших мовних одиниць. Логічно вважати діалог найбільш експресивною мовленнєвою формою художньої літератури, зокрема драматургії. Діалог як різновид художньої мови схожий за формою (обмін репліками) і за мовними засобами на спонтанний діалог. У драматургічному тексті художній діалог розглядається