LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні засоби створення художнього образу в драматургічному тексті першої половини ХХ століття (на матеріалі п'єс Марселя Паньоля "Marius", "Fanny", "Csar")

s'asseoir prиs d'Escartefigue" – ремарка характеризує наміри персонажа; "MARIUS, incrйdule" – ремарка показує результат сприйняття інформації персонажем (Marius, 12-13).

Лінгвостилістичний аналіз авторського сегменту показав, що ремарка є лаконічною інформативною частиною драматургічного тексту, яка допомагає адресату правильно інтерпретувати наміри драматурга. Лінгвостилістичний аналіз авторської мови у драматургічному тексті дозволив виділити такі текстові функції ремарок, як: 1) презентація персонажів і зав'язка сюжету трилогії; 2) передача автентичності мовленнєвого стимулу репліки персонажа; 3) введення у сцену діалогічної партії нового персонажа; 4) характеристика емоційного стану персонажа у ключових моментах сценічної дії; 5) характеристика комунікативних ситуацій.

1. Презентація персонажів і зав'язка сюжету трилогії. Цю функцію виконує експозиційна ремарка. Вона надає читачеві естетичну настанову, роблячи його безпосереднім учасником зображуваних подій. Цей тип ремарки, найбільший за обсягом, характеризується логічною побудовою. Спочатку драматург презентує читачеві інформацію про дійових осіб твору, насамперед стисло зазначає рід їхньої діяльності, характерні зовнішні та внутрішні риси, на фоні яких поступово виявляється характер і темперамент героїв, формується цілісний образ персонажа. Потім у найменших подробицях драматург описує неповторний місцевий колорит, у якому розкриваються художні образи трилогії. Конститутивну роль у створенні яскравих місцевих пейзажів відіграє інтенсифікація характерної побутової лексики ("deux gros percolateurs nickelйs, une banquette de moleskine, des tables rectangulaires en marbre, un йventaire oщ l'on vend des coquillages, un entassement de marchandises, caisses qui portent en grosses lettres des noms de villes") і повтор дієслів, які озвучують авторський опис, апелюючи до слухової уяви читача ("on entend, au-dehors, des milliers de coups de marteau sur des coques de navires, les vieux navires en dйmolition. On entend ferrailler la chaоne des grues. On entend des coups de sifflet lointain") (Marius, 9). Ремарка широко представляє країнознавчі мотиви трилогії ("ferry-boat, Pont Transbordeur, bar de la Marine, maпorй, un cinzanno-cassis, mandarine-citron, bouillabaisse, un accent marseillais, les histoires de Marseille"), які можна розглядати як національні атрибути діалогу і розуміння яких вимагає від читача відповідних фонових знань.

З огляду на авторський опис дійових осіб п'єси, їх можна поділити на головні та допоміжні, чоловічі та жіночі. Допоміжні персонажі ("Piquoiseau, chauffeur du ferry-boat") допомагають якнайправдивіше відтворити особливості місцевого колориту і побуту міста, розкрити характери головних героїв. Усіх героїв трилогії об'єднує спільне соціокультурне середовище та професійна належність ("Fanny, la petite marchande de coquillages, Honorine, c'est une belle poissonniиre marseillaise, Cйsar, patron du bar de la Marine, Panisse, le maоtre voilier du Vieux-Port, Escartefigue, capitaine du ferry-boat, M. Brun, jeune vйrificateur des douanes") (Marius, 7). Лексичні й синтаксичні одиниці, використані драматургом в експозиційній ремарці, відзначаються лаконічністю й змістовністю. Для зображення своїх персонажів автор обирає лексику, що відразу вказує на їхні відмінні особливості. Так, наприклад, автор симпатизує Фанні, називаючи її "la petite marchande", що викликає в уяві цілий асоціативний ряд ("gaie, joyeuse, sympathique, ravissante"). Здатність викликати бажані почуття, асоціації та узагальнення є специфічною ознакою драматургічного тексту, яка допомагає читачеві сприймати твір, керує його увагою, почуттями (К.Н.Горбунова). Своїми діями дівчина виправдовує позитивне до себе ставлення всіх героїв твору. Впродовж трилогії первинна характеристика Фанні продовжується у мовленні всіх персонажів. Таким чином драматург створює лейтмотив художнього образу. Саме такий принцип побудови художнього образу персонажа стосується всіх дійових осіб трилогії. Отже, характерною ознакою стилістичної манери французького драматурга є створення лейтмотиву персонажа. У зображенні персонажів автор демонструє вміння зафіксувати найважливіші деталі психологічного портрета ("Fanny – fraоcheur enfantine, Marius – pensif et gai, Cйsar – grand brute sympatique, les cheveux plus blanc qu'autrefois"), які зумовлюють поведінку героїв, їхнє мовлення. Невербальними засобами характеристики персонажів є дієслова, що позначають їхній рух у художньому просторі. Наприклад: "Honorine s'occupe de la marmite en bougonnant" (Fanny, 73); "Marius en bleu de mйcanicien rйpare un moteur" (Cйsar, 183). Це не випадкові рухи, а соціально значущі, що розкривають професійну належність героїв. Драматург таким чином створює первинну характеристику своїх персонажів, щоб вона викликала активну реакцію адресата, спрямовану на розуміння дій героїв, на формування читацьких симпатій чи антипатій.

2. Передача автентичності мовленнєвого стимулу репліки персонажа. Однією з найважливіших функцій авторської ремарки є функція передачі автентичності мовленнєвого стимулу репліки персонажа за допомогою слів, які позначають манеру мовлення і тим самим розкривають підтекст попередніх висловлювань учасників діалогу. Так, наприклад, абсолютно нейтральна з боку лексичного і синтаксичного оформлення репліка ("Au fond vous n'avez pas besoin de donner des explications") (Marius, 56), але забарвлена іронічною інтонацією "malicieux" викликає спалах гніву, обурення. І тільки правильне розуміння стимулу репліки дозволяє розкрити і донести до читача смисл авторських інтенцій, переданих через діалог персонажа. Варіативність мовленнєвих стимулів пояснює експресивність репліки, її інформаційну насиченість, допомагає зрозуміти комунікативну поведінку персонажів, розкриває нові смислові моменти діалогу, зумовлює лексико-семантичний склад репліки-реакції, є засобом створення перипетій.

3. Уведення у сцену діалогічної партії нового персонажа. Основною функцією цієї ремарки є індивідуальне портретування персонажів за допомогою опису фрагментів їхнього костюма. Домінантна роль належить іменникам, які позначають одяг, що несе відповідну інформацію про людину, її минуле і сучасне життя. Наприклад: "une vieille lunette marine, des galons cousus а ses manches, un porte-voix en fer-blanc, un йnorme bonnet de police, une large taiole d'йtoffe retient son pantalon, une robe neuve de couleurs йclatantes, grandes boucles d'oreilles". Між авторською ремаркою і репліками персонажів існує безпосередній зв'язок, який сприяє розумінню подальших діалогічних партій цих персонажів. Це стає можливим завдяки тому, що в авторській ремарці драматург подає найважливішу інформацію про своїх персонажів, уникаючи тих подробиць, які можна передати через діалог героїв. Лінгвостилістичний аналіз трилогії показав, що допоміжні персонажі поглиблюють характеристику основних, вносять у розвиток сюжету нові смислові моменти. Так, наприклад, персонаж малайки ("elle est petite, les pieds nus, la peau cuivrйe. Une йnorme chevelure crйpue") (Marius, 54), яка пропонує відвідувачам бару купити екзотичний фрукт, сприяє створенню не тільки образу міста Марселя, але й додатково розкриває образ Маріуса, продовжуючи