LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні засоби створення художнього образу в драматургічному тексті першої половини ХХ століття (на матеріалі п'єс Марселя Паньоля "Marius", "Fanny", "Csar")

лейтмотив твору ("De tourner la barre tout d'un coup et de mettre la cap sur la haute mer") (Marius, 15).

4. Характеристика емоційного стану персонажа у ключових моментах сценічної дії. Цей тип ремарки порушує експресивну рівновагу між авторським описом і мовленням персонажів. Репліки героїв мають здебільшого нейтральний характер, позбавлений вираження їхніх емоцій. У такому разі ремарка виконує компенсуючу функцію, стаючи засобом передачі сильних почуттів, переживань, реакцій на події сюжету. Почуття, які Маріусу вдалося приховати у розмові з старшим матросом, що характеризує його як людину стриману, юнак виявляє на самоті, потай від інших героїв, щоб ніхто не здогадався про його таємницю ("On sent en lui une йmotion violente. Un sanglot le secoue. Il s'enfuit dans sa chambre"). Ця ремарка зображує Маріуса людиною чутливою, здатною до глибоких переживань. З метою викликати у читача співчуття до героїв твору, разом з якими він долає всі труднощі зображуваного конфлікту, драматург використовує прийом інтенсифікації, що полягає у виборі лексики з підвищеним ступенем емоційності. Наприклад: "deux grosses larmes coulent sur son visage. Puis elle s'assoit sur la banquette, comme йcrasйe sous sa douleur" (Marius, 290).

5. Характеристика комунікативних ситуацій. Ремарка передає інтонаційне багатство голосової палітри персонажів, їхні рухи, міміку, жести, вчинки, що супроводжують репліки героїв у відповідній комунікативній ситуації і є засобом їхньої мовленнєвої і немовленнєвої характеристики. Слова автора пояснюють також душевний стан мовця, його ставлення до адресата й зумовлюють сценічні дії персонажів ("incrйdule, triste, hйsite, bravement, indignй, stupйfait, sentencieux, іl s'arrкte brusquement, йpouvantй, brusquement, а demi-voix, rit"). Ремарка виділяє найголовніші моменти діалогу, позначає тональність мовлення, що визначає довжину реплік, вибір мовцем тих чи інших лінгвостилістичних засобів.

Ситуативно характеризуючу функцію виконують також ремарки, які описують поведінку учасників сцени під впливом тих чи інших обставин або як фізичну реакцію на слова співрозмовника. Наприклад: "Il va commencer un discours а Fanny. Du comptoir, Marius l'inonde d'un jet de siphon. L'Arabe se retourne brusquement et prononce une sйrie d'abominables injures. Escartefigue rit. Il crache dans sa direction et s'enfuit en courant. Marius court а la terrasse et le poursuit d'une bordйe d'injures arabes" (Marius, 23). Наведені вище ремарки характеризуються підвищеною експресивністю, оскільки привертання уваги до одного й того самого поняття підсилюється вживанням синонімів. Такий ефект створює лексична тавтологія. Так, прикметник "abominables" надає більшої виразності слову "injures". Обидва слова мають негативне забарвлення і, вжиті поряд, створюють нове поняття "огидні образи", яке за змістом більше, ніж просто образа чи огидні слова. Вагомою є функціональна роль слова "une sйrie", що детермінує кількість негативних слововживань і надає поняттю нового відтінку. Це не просто брудні слова, а певна їх кількість, зумовлена конкретною ситуацією. Для прикладу проведемо такі трансформації: якщо замість "prononce une sйrie d'abominables injures" ужити "prononce une sйrie d'injures" і "prononce des injures", ми матимемо три різні висловлювання, які відрізняються одне від одного додатковими нюансами змісту. Семантика дієслова "s'enfuir" вже містить ознаку інтенсивного ступеня дії, тому прислівник "en courant" формує нову ознаку цієї дії. Якщо трансформувати репліку в "іl crache dans sa direction et s'enfuit" або "il crache dans sa direction et court", отримаємо різні за значенням і експресією ремарки, що позначають фізичну реакцію дійових осіб. Уживання персонажем незрозумілих вульгарних слів арабської мови не тільки надає яскравого забарвлення сценічній дії, передає багатий колорит портового міста, а й, що дуже важливо, розкриває характери і натякає на певні події у біографії героя.

Ситуативно характеризуючу функцію виконує ремарка, що супроводжує слова персонажа і тим самим повніше розкриває зміст його повідомлення, показуючи, разом з тим, ставлення героя до інформації. Крім того, така манера поведінки розкриває деякі нові риси характеру мовця. Наприклад: "Une Italienne, tout ce qu'il y a de beau: une femme comme зa! En йcartant ses deux mains ouvertes devant sa poitrine, il donne а entendre qu'elle a des seins comme des pastиques" (Marius, 45).

Особлива стилістична роль належить ремаркам, які зумовлюють динамічний розвиток діалогу, що містить більше двох мовленнєвих стратегій-програм. Так, Фанні будує діалог з Паніссом таким чином, щоб його чув Маріус ("FANNY, elle parle pour que Marius entende"). Інформація характеризується подвійною цілеспрямованістю. З одного боку, всі дізнаються про те, скільки робітниць працює у Панісса і чим він займається у даний момент, що не так важливо, а з іншого боку, Маріус починає розуміти, що Панісс – солідний наречений для Фанні, і це викликає у юнака справжнє обурення, ревнощі, спричиняє розвиток нового конфлікту. Наприклад: "Faites attention! Il y a des fous dangereux, et j'en connais un que la main lui dйmange de vous envoyer un pastisson" (Marius, 100).

У відповідній комунікативній ситуації ремарка може виконувати компенсуючу функцію. Так, наприклад, природним у мові продавця-араба є вживання числівників "cent, cinq, cinquante, mille, vingt-cinq", багаторазових звертань і серед них навіть шанобливих "gйnйral des bateaux!", іменників, що вказують на товар і його якість. Для мовлення араба характерні номінативні репліки, і лише в деяких випадках вони підкріплені дієсловами. Наприклад: "Regarde bien. Tiens, cinquante francs. Allez, va, je ti connais bien, ti donnes vingt-cinq francs... Regarde!" (Marius, 21-23). Така реклама не тільки ставить під сумнів якість товару ("c'est la pure soie du poil de mouton!"), а й свідчить про погане володіння мовою, яке виявляється у жахливій вимові звуків або й їх пропусках ("Zouli, mamoiselle, m'siou, зui-lа"), у побудові фраз ("C'est moi je pue, ci pas mon tapis!"), макаронічності мови персонажа ("Choffe mahlem!"). Ремарка компенсує мовні вади і небагатослівність араба, а вживання великої кількості дієслів дозволяє передати динаміку експресивних рухів, міміки, жестів тощо. Наприклад: "l'arabe а Fanny, l'arabe а un client qui lit le journal sur la terrasse, il se tourne vers Escartefigue, l'arabe entre dans le bar, il йtale un tapis par terre, il lui met le tapis sous le nez, il йtale un tapis au milieu du bar, la figure de l'Arabe change brusquement, il ajoute en arabe quelques mots orduriers" (Marius, 21-23). Отже, ремарка не лише доповнює мовленнєву характеристику персонажа, але є засобом створення експресивності й динамічності діалогічної партії мовця.

Розділ ІІІ. "Лінгвостилістичні засоби створення художнього образу в персонажному сегменті". У драматургічному тексті художній діалог є основою аналізу мовлення персонажів. Діалог розвиває дію, інформує про зовнішні обставини, мотиви і причини тієї чи іншої поведінки дійових осіб і тим самим характеризує героїв п'єси. Драматургу потрібно створити такий діалог, щоб за кожною реплікою можна було побачити реальну людину, особистість. Адже так, як