LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні засоби творення поетичних образів в одах Горація

час більшість латинських поетів. В одах немає жодного слова, яке було б недоречне або неточне. Горацій любив заміни. Саме тому метонімія є йому ближчою, ніж метафора, яку вважали символом поетичності. Для стилю поета характерні зовнішні принципи: ієрархічна послідовність адресатів, метрична тотожність чи різноманітність, неперервність теми. Найенергійнішим в одах є початок, дуже навантаженою змістово й емоційно є середина, кінцівка – стримана. Поет часто виходить з конкретної теми, до якої він після розгортання думки знову повертається (початок і кінець).

Серед типових мовних конструкцій лірики Горація, як досліджено в підрозділі 4.3, виразно виділяється звертання. Дев'яносто сім зі ста трьох од написано у формі звертання до осіб чи богів. В одах також читаємо гімн, монолог, діалог.

У „Висновках" сформульовано теоретичні узагальнення щодо лінгвостилістичних засобів творення поетичних образів в одах Горація.

1. Дослідження теорії стилю Горація засвідчує особистий внесок поета у розвиток і конкретизацію сформульованих естетико-стилістичних постулатів, що належали до теорії літературної творчості і були обов'язковими для твору, який претендував вважатися літературним. Теорія стилю Горація – струнка естетична система, яка відображала рівень теоретико-літературної думки античної доби. Оди поета є наочною реалізацією його естетико-стилістичної концепції художнього тексту.

2. Використанням засобів фонетичної системи поет досягає евфонічності тексту, що мало велике значення для римлян у зв'язку з винятково високою культурою художнього слова у класичний період, а також чинило вагомий естетичний вплив на читача в контексті реалізації теоретичного завдання поета – „movere" (зворушувати) і „delectare" (приносити насолоду). Звукопис од є переконливим підтвердженням дотримання на практиці постулату „ornatus", тобто обсягу застосування фігур та інших стилістичних засобів в аспекті евфонії. Поет, мистецьки добираючи і поєднуючи слова (iunctura), забезпечив на практиці належне звучання од і утвердив себе неперевершеним майстром звукових образів.

3. Чітка ритмомелодика од Горація – важливий засіб експресії. Ритм у Горація є виразником змісту і форми тексту. Образи слухові й зорові – думка і почуття автора. Поет надає перевагу Алкеєвій і Сапфічній строфам, у яких він переконливо демонструє правила свого трактування про кількість й архітектоніку слів. Саме у використанні віршових розмірів Горацій бачить свою заслугу перед римською літературою.

4. Синоніми – одне з потужних джерел образності од. Застосування синонімів сприяє змістовій місткості, глибокому й різнобічному розкриттю поетичних образів, емоційно-експресивній палітрі, наповнює поліфонічним звучанням, активізує увагу читача, засвідчує багатство і гнучкість латинської мови, що було важливим аргументом в добу Августа.

5. Принцип контрасту є провідним в одах Горація і визначає його індивідуальний стиль. Контраст сприяє чіткому окресленню поетичних образів, розкриває силу почуттів, переживань поета, а також його бажання вплинути на читача (movere).

6. Горацій – непоступливий послідовник мовної чистоти (Latinitas) – репрезентує своїми одами латинську мову доби її найвищого розквіту – класичного періоду, яка була взірцем для всіх наступних поколінь. Мова поета вишукана й витончена завдяки дотриманню постулатів subtilitas, urbanitas.

7. Мові Горація притаманна сентенційність, що було однією з характерних особливостей лірики доби Августа. Вона підсилює експресивність висловлення, є одним з видів реалізації образності. Лексико-фразеологічними засобами в одах поет виконує на практиці постулат лаконічності висловлення (brevitas eloquendi), а також реалізує одну зі своїх теоретичних вимог – поєднувати корисне (utile) з приємним (dulci). Ефективними є сентенції, які мають філософський зміст, приємним є їх реалізація в поетичних образах. Це також відповідало естетиці лірики доби Августа.

8. Поет майстерно використовує лексичні засоби образності мови. Проте Горацій схильний до семантичних замін. Метонімія ближча поетові, ніж метафора. Таке вживання засвідчило новизну, поповнило латинську мову стійкими образними засобами. Поетика Горація не багата на словесні оздоби. Вживання географічних епітетів – характерна риса стилю Горація, основа творення просторових образів, що засвідчує масштабність мислення, багатство фантазії.

9. Вживання морфологічних ресурсів створює граничну інтенсивність поезії, її динамізм. Стилістично яскравим є вживання в одах особового займенника ти (tu). Це відповідало реаліям тодішнього суспільно-політичного життя і було підтвердженням естетико-стилістичного детермінанту Августовської лірики – зміна постатей лірики: ти (tu) на противагу колишньому я (ego).

10. Засоби словотвору відіграють важливу роль у вираженні різноманітних лексичних значень слова. Горацій рідко творив нові слова, максимально використовуючи скарбницю рідної мови, що було однією з його теоретичних вимог до поетів.

11. Інверсія в одах Горація є особливим засобом увиразнення поетичної мови, основою поетики. Це підтвердило на практиці його теоретичну вимогу, що можна надати велику силу словам розташуванням і порядком (iunctura).

12. Поет майстерно використовує паралелізм і хіазм, що вважалося еталоном поетичної довершеності й вишуканості в гуртку Мецената, який був центром літературного життя Риму, що відповідало естетичним смакам доби Августа.

13. Частини речення поет поєднує полісиндетично. Вживання полісиндетону реалізує Гораціїв постулат ясного порядку (lucidus ordo). Проте більшість од Горація ілюструє також ефективність прийому асиндетичної побудови тексту, реалізує стильовий постулат лаконічності висловлення (brevitas eloguendi), а в межах цього постулату – досягнення бажаного стилістичного ефекту: правильного писання (scribendi recte), що теж було теоретичною засадою поета.

14. Дослідження синтаксичної організації текстів дає підставу для безсумнівного висновку про її багатство й різноманітність, підтверджує на практиці естетико-стилістичний детермінант Августовської лірики щодо єдності в різноманітності (unitas in varietate), а також дотримання правил мистецької техніки (decorum).

Дослідження од Горація переконливо доводить, що ті постулати, які поет декларував у теорії, можна і необхідно реалізовувати на практиці задля техніки і змісту вірша. Поет одночасно повчає, мобілізує, дає читачеві не лише художню, але й естетичну насолоду. Горацій завоював для літературного слова сфери вживання, які мали основоположне значення для римлян, і вперше довів, що римська лірика розвинулась для всеохопних завдань. Оди поета відповідали естетичним смакам доби Августа і тим вимогам, які були обов'язковими, щоб твір став літературним. Вони – вершина з погляду інтеграції стилістичних засобів, сили й інтенсивності мови, довершеності художнього образу.


Основні положення дисертації висвітлено в публікаціях:

  • Загайська Г.М. Нова зустріч з античністю – Рец. на кн.: Твори. Горацій К.Ф. – К.: Дніпро, 1982 // Всесвіт. – К.: Рад. письм., 1983. – № 12. – С.129–130.

  • Загайська Г.М. Твори Горація у перекладах Івана Франка // Іноземна філологія: Респ. міжвід. наук. зб. – Львів: Вища шк.,


  •