LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні особливості іспанських поетичних текстів "Золотого віку"

картинах світу" (Київ, 2004), "Філологія в Київському університеті: історія та сучасність" (Київ, 2004), "Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації" (Київ, 2005); всеукраїнській: "Перший всеукраїнський конгрес іспаністів" (Київ, 2002); науково-практичних у КНЛУ: "Актуальні проблеми вивчення мов і культур" (Київ, 2002), "Сучасна іспаністика у культурологічному контексті" (Київ, 2003), "Мови і культури у сучасному світі" (Київ, 2003), "Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу" (Київ, 2004), "Мовна освіта в контексті Болонських реалій" (Київ, 2005), "Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі" (Київ, 2006).

Публікації. Основні положення дисертації, результати і висновки проведеного дослідження висвітлено в одинадцяти статтях, десять із них у фахових виданнях ВАК України (4,02 др. арк.), та в матеріалах міжнародної лінгвістичної конференції. Загальний обсяг публікацій – 4,42 др. арк.

Структура роботи зумовлена поставленими в ній метою і завданнями. Дисертація загальним обсягом 182 сторінки (обсяг основного тексту дисертації – 155 сторінок) складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, що нараховує 309 праць, у тому числі 72 – іноземними мовами, довідкової літератури – 7 позицій. Список джерел ілюстративного матеріалу – 15 найменувань.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність обраної теми, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, викладено теоретичне, практичне значення його результатів.

У першому розділі"Семантика образної системи іспанського поетичного тексту в світлі лінгвостилістичного та лінгвокогнітивного підходів" здійснено критичний огляд наукової літератури й викладено основні теоретичні положення дисертаційної роботи, на які спирається вивчення семантики поетичного тексту в межах лінгвостилістичної та лінгвокогнітивної парадигми. Увагу зосереджено на категоріальних поняттях: поетичний текст, дискурс, жанр та художній образ; розкрито жанрову специфіку іспанських віршованих творів "Золотого віку".

Іспанський поетичний текст аналізованого періоду є специфічним мистецтвом. Він характеризується, передусім, наявністю художніх образів. Поетичний текст виступає індивідуальним як з точки зору його створення, так і з точки зору його сприйняття, тобто він є суто антропоцентричним, незважаючи на те, що його система відношень, які знаходяться всередині тексту, а також мовні засоби співвідносяться з позатекстовою реальністю, літературною нормою та історією.

Поетичний текст як форма реалізації авторського замислу та втілення його емоційних і естетичних переживань характеризується низкою особливостей: наявністю ядра й периферії, ускладненою структурою та семантикою, варіативністю асоціативного поля тексту, особистістю автора (Л.М.Васильєв).

На рівні змісту основним у поетичному тексті є передача якісних художніх властивостей; на рівні вираження – конвергенція стилістичних прийомів, що несуть на собі найбільше функціональне навантаження. Ці особливості слід враховувати у процесі визначення ядра й периферії – ступеня інтегрованості тексту.

XVII століття визначає початок нової епохи в розвитку словесної творчості, що виявляється у комплексних філософських, культурологічних, а також граматичних, лексичних, морфологічних дослідженнях, подальше виокремлення та розробку мовних моделей, стильових принципів, категорій рефлективної і критичної діяльності. Цей період включає і поезію іспанської літератури ХVI та ХVII століть, у яких відбувається становлення художнього образу, що характеризується переходом від раціонально-логічної свідомості Античності та ірраціонального Середньовіччя до індивідуально-творчої. В цей період поети понад усе цінують картини буття людини. Того часу ренесансна Іспанія була здатна закодифікувати свою мову. Починаючи з XVI століття, література виступає як предмет, що підлягає осмисленню. Літературу намагаються виявити за межами простору, в рамках культури якої вона знаходиться. Це також стосується класичної іспанської літератури "Золотого віку". Отже, текст літератури формується в межах нового ментального простору, тому природа і слово можуть безмежно перехрещуватись, утворюючи для читача великий та єдиний текст.

Іспанська література "Золотого віку" розглядала ЛЮБОВ як концепт, що містив у собі природну силу, спрямовану на задоволення почуття і душевне кохання, які поєднувались одночасно. Єдність любові, чуттєвості були ідеалом і називаються "галантним часом" (galбn – елегантний чоловік, коханець).

Поети тієї епохи присвячували себе складанню елегій і пісень. В іспанських поетичних текстах можна спостерігати два полюси концепту ЖИТТЯ: жага до життя і страх перед смертю, неможливість пізнання самого себе та пізнання світу, що зазнає цілковитого переосмислення в наш час у руслі розвитку концептуального підходу.

В літературі "Золотого віку" образ Бога концептуалізується через образ Христа і залишається емоційно забарвленим поряд з проникністю релігії з глибшим самоусвідомленням людей. Отже, релігійність можна розглядати як процес інтенсифікації конфесійного життя в народі. Через Бога окрема людина має усвідомити власну індивідуальність, відчути себе своєрідною особистістю.

Настрої розчарування, невпевненості та песимізму відображалися також у поетичних текстах "Золотого віку" і теологічні погляди знову зблизилися, розглядали життя як передпокій СМЕРТІ.

Виявлені концепти ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ – найчіткіші та найвиразніші представники іспанського поетичного тексту кінця XVI – першої половини XVII століття, де відбувся перехід від фізичної та релігійно-культурної трансформації до нової міметичної ментальності в іспанському суспільстві та літературі, зокрема.

Рівень художнього образу є актуальним завдяки метакомунікативній та метамовній функціям, що стають важливою ознакою розвитку жанрово-стильової системи в XVІ-XVIІ століттях.

Іспанська поезія містить загальну концепцію тексту, задану індивідуально-авторським внутрішнім кодом, поетична функція постає як своєрідна квінтесенція мовних можливостей і активний модифікатор інших мовних функцій, що веде до формування креативного простору мовленнєвої діяльності.

Художній образ в іспанських поетичних текстах є не лише засобом підвищеної експресивності, емоційності, а й виступає у ролі інтенсифікатора компресії інформації, оскільки він як представлення загального через одиничне має здатність стисло реалізувати у невеликому за обсягом тексті поетичні образи.

Система жанрів і форм поезії, яка зовні залишалася практично