LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні особливості комічного відображення дійсності (на матеріалі американських романів "чорного гумору")

роботи, визначається мета, завдання, методика та матеріал дослідження, окреслюється теоретичне і практичне значення одержаних результатів, викладено основні положення, винесені на захист, подано апробацію та публікації за темою дослідження.

Перший розділ "Особливості комізму в "чорному гуморі": теоретичні аспекти"– це теоретичний аналіз проблеми створення комічного ефекту в тісному взаємозв'язку з особливостями комічного сприйняття дійсності та творчого процесу письменниками, що належать до школи "чорного гумору". Тут досліджується сутність поняття "комічне", основні мовностилістичні засоби його вираження та їхнє співвідношення з іронією, гумором і сатирою, як засобами створення комічного ефекту, аналізуються характерні особливості їх використання у романній прозі "чорних гумористів".

У другому розділі "Лінгвістичні механізми створення комічного ефекту в традиційній та експериментальній прозі "чорного гумору" (зіставні спостереження)" зіставляється функціонування засобів комічного відображення об'єктивних реалій життя у письменників традиційної та експериментальної прози "чорного гумору". Системно обстежуються основні мовні засоби реалізації іронії, гротеску, парадоксу, пародіювання, мовної гри та їх роль у створенні комічного ефекту.

У третьому розділі "Функціонування та прагматика лексики негативних відчуттів і станів у творах "чорних гумористів"" аналізується лексика, що позначає негативні відчуття та стани у контекстах романів "чорних гумористів" як відображення їх комічного світобачення; виділяється п'ять лексико-семантичних полів, конституенти яких уживаються у складі стилістичних засобів із метою їх емоційно-експресивного виділення, та фреймові блоки, де наявні логічні зв'язки.

У загальнихвисновках узагальнено результати дослідження, представлено матеріали лексичного аналізу та зіставлень, окреслено перспективи подальшої роботи над цією проблематикою.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ висвітлює основні положення теорії комічного та особливості її вияву у творах письменників, що належать до американської літературної школи "чорного гумору", розквіт якої припадає на 60-80-ті роки ХХ ст. Досліджено, що своєрідний світогляд виливається у специфічну манеру письма "чорних гумористів", яка проявляється ще у 30-х роках ХХ століття, а саме у творчості Натенаела Уеста (О.М.Звєрєв, Л.Л.Черниченко, В.Baran, C.Knickerbocker, M.F.Schulz), або й ще глибше – у літературі англійських пуританів та інших емігрантів з Європи (B.Weber) а також французького сюрреалізму (J.D.Erickson, B.Weber). Низка літературознавців розглядає творчість "чорних гумористів" у контексті розвитку американського модернізму та постмодернізму (Т.Н.Денисова, О.М.Звєрєв, Т.В.Лединєєва, О.С.Мулярчик, М.О.Мендельсон, В.І.Оленєва, Л.Л.Черниченко, М.Р.Коваль, D.W.Fokkema, E.Kasperski, P.Matlby, L.Olsen та ін.).

Зазначається, що термін "школа чорного гумору" є досить умовним, оскільки її представники не мають спільно розробленої теоретичної програми. Їхня співвіднесеність з "чорним гумором" пояснюється спільністю естетичних і світоглядних поглядів, особливим способом мислення і засобами його вираження. Тому аналіз лінгвостилістичних засобів створення комічного ефекту „чорними гумористами" проводиться невіддільно від дискурсу їхнього комічного світобачення, основними характеристиками якого є сприйняття життя як абсурдного, фрагментарного, позбавленого високих ідеалів, непізнаваного людським розумом, де тільки здатність сміятися над усім може захистити людину від його жорстоких впливів.

Розмежовуються поняття "гумор", як різновид комічного, доброзичливе осміяння часткових вад з метою їх виправлення, вдосконалення та "чорний гумор" – різкий, жорстокий, уїдливий, що викликає сльози, але не радості, а суму, страху, песимізму, у яких поєднано веселість і відчай, комічне і трагічне; комічне передається багатьма відтінками – від легкої насмішки до злого шаржу.

Систематизуються відмінності комічного відтворення дійсності у "чорних гумористів", сатириків-реалістів та екзистенціалістів. За типологією В.Я. Проппа сміх "сатириків-реалістів та "чорних гумористів" розміщується в опозицію: добрий – злий. За допомогою доброго сміху, притаманного творам сатириків-реалістів, незначні недоліки тих, кого ми любимо, тільки відтінюють позитивні і привабливі їхні сторони. Якщо ці недоліки є, ми їх радо прощаємо. Злий сміх породжує перебільшення навіть вигаданих, уявних недоліків, у результаті чого виникають злі, недобрі почуття та недоброзичливість. Саме такий сміх, не пов'язаний з комізмом, який не викликає співчуття є характерним для письменників прози абсурду, оскільки вони бачать усе в похмурих тонах і не вірять у високі ідеали.

Екзистенціалісти, на відміну від "чорних гумористів", – аристократи по духу, тому що не піддаються стихії ентропеїчних сил, а вибірково зображують те, що пропонує життя. "Чорні гумористи" кидаються у прірву життя. Вони вважають, що все є важливим для художнього відображення та висміювання, цінують ту людину, яка мала негативний досвід, і чим більший цей досвід, тим це краще для неї.

У зв'язку з цим розкривається специфіка "чорного гумору", яка полягає у гротескно-карикатурному перебільшенні об'єктів висміювання, де зв'язки з дійсністю обірвані; у спробі захиститися сміхом від абсурдних проявів і протиріч буття, що знаходить свій вияв у доктрині "веселого нігілізму"; у готовності жартувати про жахи, потворність, страждання, відчай, смерть; у запереченні будь-яких позитивних проявів зображуваних явищ; у прагненні здивувати і шокувати; у всеохоплюючій критиці, спрямованій на людство, буття в цілому, у тому числі творчий процес та особистість самого автора.

Серед засобів комічного особливу роль "чорні гумористи" відводять тотальній іронії, яка реалізується у їхніх романах на рівні антифразису та в макро- і мегаконтекстах творів, переходить у творчий метод (ситуативна та асоціативна іронія, за визначенням С.І. Походні), Крім того, тут наявний ще один тип іронії – іронія відчуження, оскільки у творах "чорних гумористів" іронічна експресія досягається внаслідок взаємодії в оповіді протилежних точок зору автора на зображуване ним явище. Виникає конфлікт між тим, як сприймається певне явище, і тим, яким воно є насправді. Таким чином, можна зробити висновок, що іронічний ефект виникає внаслідок зміни модальності на протилежну.

Комізм "чорних гумористів" визначається як складний, не гумористичний, не сатиричний, а їхній метод, за визначенням польського дослідника Б.Дземідока, як "насмішкувато-іронічний". В основі такого методу лежить комічне засудження, де відсутня симпатія та співчуття. Об'єктами висміювання стають не тільки вади та болі інших людей, конвенційні форми побудови твору, різні стилі і методи, а й самі "чорні гумористи", їхні власні твори і творчий метод. У цьому ракурсі досліджується сутність поняття "комічне", основні мовностилістичні