LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні особливості комічного відображення дійсності (на матеріалі американських романів "чорного гумору")

засоби його вираження та їх співвідношення з іронією, гумором і сатирою, як засобами створення комічного ефекту. В розділі проаналізовано характерні особливості їхнього використання у романній прозі "чорних гумористів".

Виявлено, що в основі створення комічного ефекту часто лежать поняття деформація, несподіваність, відхилення від норми, неспіврозмірність, алогічність, невідповідність між явищами, що зіставляються. Саме вони служать базою для основних засобів комічного відтворення дійсності, до яких у романах "чорних гумористів" належать: перебільшення, як засіб карикатури і гротеску; пародіювання; зміна темпу мовлення; несподівані зіставлення явиш, які є різними, взаємовиключають одне одного або є неспіврозмірними; парадокс; контраст; змішання різних стилів, епох та ментальностей; невідповідність між формою і змістом; протиріччя між статусом персонажа в суспільстві та проявом його індивідуальності; неприродне повторення явищ; різні види алогізму.

Як показав здійснений аналіз фактичного матеріалу, до конструктивних мовностилістичних засобів створення комічного ефекту, використаних у проаналізованих романах, належать: ситуативна та асоціативна іронія; парадокс, що виникає на рівнях лексичному, синтаксичному, текстовому, хронологічному та рівні спотвореної діалектики; пародіювання; мовна гра, яка реалізується на різних мовних рівнях; гротеск, що базується на переході з однієї сфери в іншу та бере участь у створенні карикатур. Всебічному аналізу цих засобів на мовному, позамовному, у тому числі дискурсному рівні, присвячено наступний розділ дисертації.

Удругому розділі досліджується різниця у використанні засобів комічного відображення дійсності у конвенційній та неконвенційній прозі „чорного гумору". Подібно до інших творів, у яких присутня категорія комізму, у романах "чорних гумористів" засоби комічного реалізуються на різних мовних рівнях: фонографічному, лексичному, синтаксичному, текстовому. Однак особливістю прози "чорного гумору" є використання тотальної іронії, гротеску, парадоксу, пародіювання, мовної гри, спрямованих не тільки на урбаністичну американську цивілізацію та стандарти масової літератури і культури, але й на самого автора, творчий процес у цілому.

Мовну гру аналізуємо лише у неконвенційній прозі, оскільки під час розгляду конвенційної прози, а саме романів "Чарівне королівство" та "Політ над гніздом зозулі", функціонування цього стилістичного засобу для створення комічного ефекту не було помічено. Крім того, мовна гра у романах "чорних гумористів" має особливий характер. Вона не полягає в маніпуляції семантичними значеннями, а навпаки, здійснюється втратою логічного значення. Основними різновидами гри письменника зі своїм матеріалом є діалог-гра з читачем з метою залучити його до активного, уважного читання твору; прагматичні інтенції читача, який змушений самостійно приймати рішення, про що йдеться у творі, а також гра самого тексту, що фактично є метапрозою, тобто твором, що сам розповідає про себе.

Мовну гру використовують „чорні гумористи" для того, щоби створити новий вид романної форми, новий тип свідомості, які ґрунтуються на запереченні традиційних логічних норм формулювання думки і побудови твору, а також для того, щоби передати своє комічне сприйняття американської дійсності. Читач романів "чорних гумористів" часто намагається знайти сенс у словах та реченнях, які нічого не означають, проте такі спроби зазвичай невдалі. Виникає відчуття, ніби автор вирішив погратися зі своїм наполегливим, серйозним читачем, увесь час придумуючи йому нові головоломки і загадки. Це допомагає письменникам розсмішити, привернути увагу до того чи іншого елементу твору, навчити мислити і творити в процесі читання. Відбувається гра на рівні звуку, слова, словосполучення, речення і навіть цілих абзаців, які завдяки мовній майстерності письменника часто переростають у красномовнi уривки внутрiшнiх монологів. Такі мовні ігри мають характер інтелектуального поєдинку. Проілюструємо це на прикладі роману "Химера": ... holdig by dose thus agaist the biserable sbell those girls gave off, ad collectig frob theb the helbet, wallet ad wigged saddles ... (Химера, 64). Мета Дж. Барта полягає у тому, щоб приголомшити читача, скерувати його думки в тому ж напрямку, що і письменника. Цікаво, що автор не дає ключа до розв'язування головоломки. Можна спробувати замінити d на m чи додати n і тоді прочитати речення, але цей принцип не завжди спрацьовує.

У досліджуваних романах мовна гра реалізується на різних рівнях. Зокрема, на фонетичному рівні відбувається заміна звичних літер невластивими для одного чи іншого слова без дотримання логічних правил підстановки. Використовуються також різноманітні графічні засоби: курсив, лапки, написання слів з великої літери, розташування порубаних фраз у довільному порядку, схеми, малюнки, зміна шрифту, відступи між рядками.

На лексичному рівні змінюється прямий порядок елементів словосполучення, відбувається обігрування семантичних значень слів, використовуються математичні головоломки.

На синтаксичному рівні спостерігається недотримання граматичних правил взаємодії слів у реченні, порушення логічного зв'язку між елементами речення, використання списків, даних та інформації, не релевантних для теми дискурсу, вживання поряд речень різного комунікативного спрямування.

На рівні тексту очевидною є певна втрата когезії, що викликана використанням коментарів та авторських відступів, які, зазвичай, не стосуються загального ходу оповіді; зміщенням та накладанням взаємостосунків герой-оповідач-автор-третя особа. Елементи тексту часто виступають як самостійні і не пов'язані один з одним, структура тексту ускладнена за допомогою прийому обрамлення. Все це має гумористичний характер гри з формою.

Інші засоби комічного у традиційних та експериментальних романах є спільними, проте спосіб вираження у них різний. Зокрема, парадокс і пародіювання у творах неконвенційної прози мають більш вагоме значення, що виявляється у ширшому діапазоні стилістичних функцій. У конвенційних романах пародіювання спрямоване на кризу соціальних відносин, занепад людської особистості та моральних цінностей. С. Елкін ставить за мету відтворити іронічне сприйняття дійсності через призму болю та страждань людини і тим самим створити пародію на соціальні відносини і душевні прагнення: Benny abandoned, the press off to take down the views of the more solemnly sick, getting Janet Order's blue opinions, Noath Cloth's amputate pearls, Rena Morgan's sob story, the wit and wisdom of Lidia Conscience and Charles Mudd-Gaddis and Tony Word (Чарівне королівство, 53); К.Кізі намагається показати автоматизованість людини в індустріалізованому суспільстві та втрату людських природних відчуттів: What the Chronics are – or most of us – are machines with flaws inside that can't be repaired, flaws born in, or flaws beat in over so many years... that by the time the hospital found him he was