LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні особливості комічного відображення дійсності (на матеріалі американських романів "чорного гумору")

систему мовних засобів, а й зрозуміти їхню прагматику, тобто мету та умови трансферної реалізації. Однак основний акцент у дисертації зроблено на польовий аналіз, який є складовою частиною системно-структурної парадигми, оскільки об'єктом вивчення є внутрішня структура лексичної системи та особливості її стилістичного функціонування у творах "чорних гумористів".

До характерних особливостей функціонування конституентів виділених лексико-семантичних парадигм у досліджуваних романах "чорних гумористів" належать такі:

  • тісні синтагматичні та парадигматичні зв'язки між лексичними одиницями виділених лексико-семантичних парадигм;

  • наявність поряд із ними експліцитно виражених та імпліцитно домислюваних об'єктних референтів, що є джерелами емоційно-психологічних та фізіологічних станів, у яких перебувають герої романів і які лежать в основі висміювання письменників, що належать до школи "чорного гумору";

  • саме лексичні одиниці ЛСП, які є експресивно акцентованими, беруть участь у створенні комічного ефекту;

  • для передачі різних відтінків станів, у яких перебувають герої романів, використовуються синоніми з негативною спрямованістю оцінки до лексичних одиниць визначених полів, а також, крім узуальних, відбувається актуалізація оказіональних смислів з негативним компонентом значення;

  • підсиленню семантичних значень сприяє взаємодія лексичних одиниць різних лексико-семантичних полів у тексті.

  • лексичні одиниці, що позначають страх та смерть, пов'язані між собою також асоціативно, утворюють фрейми, які в свою чергу складаються із субфреймів. При цьому більшість елементів фрейму є спільною для усіх п'яти романів, що свідчить про спільність реалізації дискурсної прагматики комічного сприйняття "чорних гумористів".

Серед лексичних засобів, які беруть участь у створенні комічного ефекту, найчастіше вживаються авторські оказіоналізми, похідні лексеми та синоніми, атрибутивні словосполучення, стилістично маркована лексика. До найхарактерніших синтаксичних засобів створення комічного ефекту належать речення різної довжини та структури, вставні конструкції, синтаксична сполучуваність речень та виразів далеких за змістом та комунікативною спрямованістю.

Основні лексико-синтаксичні та стилістичні засоби, використані в експериментальному та традиційному напрямках „чорного гумору" є спільними, однак шлях до поставленої мети у них відрізняється.

С.Елкін та К.Кізі, письменники традиційної течії, використовують засоби конвенційної прози: лексичні (синтагматичні та парадигматичні зв'язки між одиницями одного лексико-семантичного поля та їх взаємодія з елементами інших ЛСП), синтаксичні (логічно-побудовані, граматично та синтаксично узгоджені способи передачі думки у висловлюваннях) та стилістичні засоби, спрямовані на збільшення емоційної експресивності висловлювань.

Дж. Барт, Д. Бартельм та Р. Кувер, представники експериментального напрямку, використовують не тільки названі традиційні лексико-синтаксичні та стилістичні засоби, а й експериментують з мовою і формою своїх творів. Це виявляється у використанні авторського словотворення, лексичної та синтаксичної аномалії, повтору, зведеного до абсурду, фрагментарності висловлювань, недотримання правил пунктуації, використання схем та графіків, тобто звернення до мовного стилю постмодерністів.

ВИСНОВКИ

  • Проведений аналіз лінгвостилістичних особливостей створення комічного ефекту у романній прозі "чорних гумористів" дав змогу зробити висновки про те, що "чорний гумор" – це контрастне мовно-літературне явище, для якого характерне злиття засобів комічного та трагічного. Всупереч традиційному розумінню гумору як доброзичливого осміяння часткових вад загалом позитивного характеру героїв чи зображуваної дійсності з метою виправлення недосконалостей, комізму "чорного гумору" притаманне тотальне висміювання, спрямоване на людину, її буття і всесвіт узагалі, включаючи самого автора і творчий процес у цілому. На відміну від сатири, в основі якої лежить різке осудливе заперечення негативного, осміяння, спрямоване проти соціально-шкідливих явищ, які не відповідають суспільно-естетичному ідеалу, у "чорному гуморі" здійснюється заперечення будь-яких цінностей та можливостей вибору, що наближається до нігілізму. Все це викликане тим, що в основі світогляду письменників, які належать до цієї школи, лежить сприйняття життя як суцільного абсурду.

  • Контрастність "чорного гумору" виявляється і у його структурі, оскільки тут наявні два основні літературні напрямки: традиційний та експериментальний. Якщо письменникам традиційної течії властива конвенційна проза, представники експериментального напрямку є творцями нової неконвенційної прози, характерними особливостями якої є: використання різних видів алогічного зв'язку, що переважно зводяться до абсурду; гри, що реалізується на різних мовних рівнях, включаючи гру із контрастними смислами; переривання оповіді авторськими відступами, де письменник коментує різні аспекти свого твору, вставними епізодами, непов'язаними із загальним ходом оповіді. При цьому відбувається іронічне наслідування традиційних форм оповіді та художніх засобів у гіперболізовано-загостреній формі. Ці засоби експериментальної прози покликані вразити, приголомшити, викликати сміх і заперечити необхідність існування традиційних норм реалістичного роману.

  • Письменники обох літературних течій використовують аналогічні засоби створення комічного ефекту, а саме: гротеск, пародіювання, парадокс та іронію, однак виявляються вони по-різному.

    Зокрема, парадокс і пародіювання у творах експериментальної прози мають більш вагоме значення, ніж у традиційній прозі, що виявляється у ширшому діапазоні стилістичних функцій, які ці засоби виконують.

    У традиційних романах пародіювання спрямоване, передусім, на кризу соціальних відносин, на занепад людської особистості та моральних цінностей, а в експериментальній прозі об'єктом пародіювання є методи і хід мислення, особистість автора, традиційні стилі та форми письма, можливості мови.

    Парадоксу романах "Химера", "Походження бруністів", "Білосніжка" є засобом експериментування письменників з художньою формою твору та виявом їхнього нетрадиційного мислення. Тому він є досить поширеним і виявляється на різних мовних рівнях. У "Польоті над гніздом зозулі" та "Чарівному королівстві" цей засіб комічного реалізується лише на лексичному та текстовому рівні, при цьому прикладів такого вживання небагато.

    Гротеск відіграє важливу роль у всіх досліджуваних романах, однак образи творів експериментального спрямування є більш гротескно-загострені та віддалені від реальності.

    Іронія є важливим засобом створення карикатур та виділення негативних рис персонажів і середовища, в якому вони живуть. Часто людина зіставляється з твариною чи механізмом, а суспільство зображене як автоматизоване, абсурдне. У романах


  •