LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні особливості комічного відображення дійсності у романах Т.К. Бойля "The Road to Wellville" та "The Tortilla Curtain"

УДК 821.111.08

Т.П. Ковальова,

кандидат філологічних наук, старший викладач

(Житомирський державний університет імені Івана Франка)

Лінгвостилістичні особливості комічного відображення дійсності у романах Т.К. Бойля "The Road to Wellville" та "The Tortilla Curtain"

У статті проведено лінгвопоетичний аналіз особливостей зображення штучно створених матеріальних об'єктів, що становлять фон літературної дії, в художніх творах сучасної американської літератури. Розглянуто функціональну роль описів світу речей, їх зв'язок з ідейно-тематичним змістом творів. Досліджено лінгвостилістичні засоби створення комічного ефекту на лексикосемантичному та текстовому рівнях.

Гумор відіграє велику роль у безпосередньому та опосередкованому спілкуванні, адже є притаманним і узуальній мовній (і немовній) поведінці, і її художнім формам [1: 203]. Різнобарвність цього феномена викликає інтерес учених шкіл різних напрямків, зокрема, мовознавців [2: 399].

Недостатня вивченість проблеми комічного в лінгвістиці виявляється вже в тому, що в сучасній філологічній літературі немає єдиної точки зору на класифікацію смішного, адже ряд вчених традиційно протиставляють гумор сатирі та іронії, тоді як інші вважають його поняттям родовим, що охоплює широке коло явищ, як то жарт, насмішку, гостроту, іронію, сатиру тощо [3: 55].

Актуальність теми полягає ще й у тому, що за останні десятиліття проблема комічного в художніх творах розглядалась головним чином у літературознавчому аспекті. Отже, існує потреба комплексного вивчення мовностилістичних засобів комічного на різних рівнях, передусім, лексико-семантичному, синтаксичному та текстовому [4]. На наш погляд, ефективним є вивчення проблеми комічного з позицій загальнофілологічного підходу, який прийнято називати лінгвопоетичним. У рамках такого підходу словесно-художній твір усвідомлюється як цілісне утворення, тому в процесі вивчення мови художнього твору враховується зв'язок використаних лінгвістичних засобів із вираженим художньо-естетичним змістом.

У сучасних текстах подекуди буває складно провести чітку грань між високим та низьким, сатиричним, іронічним або суто гумористичним. Яскравим прикладом тому можуть слугувати романи сучасного американського письменника Т.К. Бойля – представника літератури постмодернізму, – за яким закріпилася слава суворого критика американського суспільства. Стиль письменника характеризують як іронічний, гротескно-сатиричний або як сардонічний та схильний до чорного гумору [5]. Останнє, на наш погляд, є не безпідставним, адже у світобаченні письменника чітко простежується така специфічна риса ідейно-естетичних поглядів "чорних гумористів", як сприйняття життя як абсурдного, позбавленого високих ідеалів, де тільки здатність сміятися над усім може захистити людину від його жорстоких впливів [4: 6]. Це, зокрема, стосується романів Т.К. Бойля "The Road to Wellville" (1993 р.) та "The Tortilla Curtain" (1995 р.).

У першому із зазначених творів автор удається до художнього переосмислення історичних подій початку ХХ століття, а саме, діяльності американського лікаря Джона Гарві Келлога (1852-1943), найбільш відомого сучасникам як винахідник кукурудзяних пластівців. Келлог увійшов в історію також і через свої надзвичайно радикальні погляди на здоровий спосіб життя – він, зокрема, був завзятим прибічником суто вегетаріанського харчування та виступав проти інтимних стосунків. Сатирично зображаючи радикалізм, а подекуди й псевдонаучність методів Келлога, письменник висміює сучасні захоплення суспільства ідеєю збереження вічної молодості за допомогою дієт, пластичної хірургії та деяких сумнівних із моральної точки зору біотехнологій.

В іншому романі Т.К. Бойля "The Tortilla Curtain" мова йдеться про сучасні події, а саме, про поневіряння нелегальних іммігрантів у Сполучених Штатах. Реакція, яку цей соціальний феномен викликає серед американських бюргерів, викриває егоцентризм поглядів, соціальну напруженість та кризу моральних устоїв у суспільстві.

У макроконтексті обох творів реалізується поширений в естетиці "чорного гумору" прийом парадоксу. Так, головний герой роману "The Road to Wellville" Уіллі Лайтбоді, який, як пізніше з'ясувалося, страждав лише на банальну виразку шлунку, хоча й не втрачає здатності критично ставитися до ефективності лікувальних методів Келлога, але водночас покірно сприймає "лікування" шведською гімнастикою, сміхотерапією, молочною дієтою (61 склянка молока на добу) та зрештою навіть погоджується на операцію по видаленню частини кишечнику. Герої твору "The Tortilla Curtain" – молоде мексиканське подружжя Кандідо та Америка Рінкон, які нелегально потрапляють до США, стикаються з безробіттям, насильством, голодом, хворобами, відсутністю житла, ворожнечею з боку місцевих жителів та іншими негараздами, але також не одразу позбавляються ідеалізованих уявлень про Америку, навіяних стереотипами преси та кіно.

Специфічна для чорного гумору доктрина "веселого нігілізму" знаходить прояв у поєднанні веселості й відчаю, готовності жартувати про жахи, страждання, у прагненні здивувати й шокувати [4: 7]. Хоча в обох романах йдеться про трагічні події, елементи комічного пронизують усі системи цих художніх творів, зокрема, зображення світу речей – штучно створених матеріальних об'єктів, що становлять фон літературної дії. Надалі в статті розглянемо, завдяки яким лінгвостилістичним засобам описи світу речей у зазначених творах набувають комічного забарвлення.

Основне місце подій у романі "The Road to Wellville" – санаторій, у якому за "новаторськими" методами лікаря Келлога оздоровлюються представники вищих верств американського суспільства. Проводячи паралелі з реальними історичними подіями, Т.К. Бойль надає головному герою роману ім'я його реального прототипу та зберігає реальну назву містечка Бетл Крік. Головні події роману "The Tortilla Curtain" розгортаються в невеличкому містечку поблизу Лос Анжелесу, де мешкають переважно заможні американські родини.

Для описів санаторію характерним є гротескно-іронічний тон, який виникає, перш за все, внаслідок накопичення деталей, що ніби матеріалізують ідейні уявлення його засновника про фізіологічно правильний, а саме, виключно вегетаріанський спосіб життя. До таких деталей належать садок із бананових пальм ("the palm garden", "The palms stood firm in the sockets оf their earthenware pots" [6: 193], "Palms sprouted from the floor every ten paces" [6: 238]); травоїдні тварини, як шимпанзе, олені, королі, гуси ("the Doctor's tame deer roved across the yard" [6: 289]), "the white rabbits that bounced from bush to bush" [6: 289]); вовчиця, змушена покірно вживати вегетаріанську їжу ("the dispirited wolf the Doctor kept in a cage in the basement and fed exclusively on scraps of bread to illustrate the carnivore's docility when deprived of the kill" [6: 289]). На рівні тексту деякі деталі опису, внаслідок зіставлення зображення із подальшими подіями твору, набувають іронічної експресії. Так, тварини й рослини дратують, а подекуди й лякають героя роману, пацієнта Лайтбоді, а у фіналі твору зголодніла вовчиця, втікши з клітки, ледве не з'їдає самого лікаря