LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні особливості морської прози Дж.Конрада

зумовлена тематичною схожістю, єдністю місця, часу, дії, подібними ситуаціями, а через них виражається естетичне кредо письменника у створенні художнього образу.

В багатозначному, вражаючому описі землі, яка стає аналогом кораблів, всі тропи конвергуються у плані створення експресивно-метафоричного образу нашої планети, яка пережила і зазнає все те, що випадає на долю судна в морі. У реченні: "...The dark land lay alone in the midst of waters, like a mighty ship" порівняння переходить у розгорнуту метафору; довгі розгалужені описи виповнені метафоричними епітетами, антитезами і паралелізмом, експресивними короткими фразами: Земля — це великий корабель! (A Great Ship! A ship mother of fleets and nations! The great flagship of the race;... and anchored in the open sea". Вираз "A great ship — Land — символ віри і нескореності в прямому і переносному розумінні стає конрадівським апофеозом землі і кораблю.

Аналогічними є описи взаємозв'язку землі і моря (earth—sea). Подібність, нероздільність, вічність землі і моря як творінь Бога постає в метафоро-порівняльних комплексах з біблійною і символічною конотаціями. В романах простежується велика кількість метафоричних контекстів з описами моря, неба, зірок, вітру, сонця, які, окрім образності, несуть у собі також символічний смисл, що видно з яскравих прикладів образу Сонця. Конрадівське сонце, як незмінний супутник корабля, щоразу інше, особливе. Воно може бути яскравим (bright, luminous), золотим (golden), жовтим (yellow) чи жорстоко-жагучим (cruel, baking), пекучим (parching, broiling), безжалісним (merciless); згасаючим (fading); червоним (crimson), стомленим (tired) чи коричнево-рудуватим (brown, reddish), неяскравим (vague), невидимим (invisible). Сонце у Конрада — допитливе (curious), здивоване (surprised); чорне сонце — символ загибелі і смерті; морок — образ чорного сонця і чорного неба над судном та моряками. Те ж саме сонце спалює, сліпить, пестить, застерігає, сяє... (burns, broils, bakes, shines, blinds, caresses, winks, warns). Конрадівське сонце — це поєднання суперечливих, антагоністичних та символічних ознак: світла й пітьми, життя та смерті; у багатьох описах образ сонця ускладнений психологічними, філософськими, символічними смислами. Це максимальна божественна сила, космічна стихія, яка керує світом.

Отже, художня синестезія чотирьох лексем sea, ship, sky, sun — це одна із стилістичних ознак конрадівських описів. У цьому зв'язку цікаво згадати опис Дж. Конрадом картин сонця, що заходить, під час відвідин письменником України. Лексика цього уривку: the sun, the sun set..., the sea..., a starred sky — це типові реалії морського пейзажу. Вирази the living expanse of snows — дають уяву про морські простори; а для автора ця земля (Україна) that land — корабель (ship), на якому жили й живуть близькі йому люди.

Третій рівень — мета-метасеміотичний, коли образи перетворюються в певні уявлення і світогляд, викликаних ними, що допускає виникнення різноманітних суперечливих, а іноді протилежних інтерпретацій, і залежать від багатьох екстралінгвістичних чинників. У цьому відношенні інтерпретація символічних образів у романах Дж. Конрада найповніше відповідає мета-метасеміотичному рівню дослідження.

Детальне вивчення текстів численних творів письменника дає підставу стверджувати, що багато понять, які належать до виділених ЛТГ і використовуються у створенні художнього образу, часто відображають прихований смисл, що міститься в метафорах, порівняннях, епітетах, персоніфікації тощо. В них наявна аналогія з явищами, подіями, прикметами реальної дійсності або із суспільно-значущими фактами. В таких випадках словесно-художній образ може перетворюватись у символ. В розумінні цього поняття ми виходимо із тлумачень, які наводяться у працях С.Аверинцева, О.Лосєва, А.Тахо-Годі, А.Ткаченка, У.Еко і "Словнику літературознавчих термінів". Всіх об'єднує думка, що в художній літературі певна символічність прихована в будь-якому порівнянні, метафорі, аналогії, а подекуди і в епітеті. У співвідношенні символа і художнього образу найяскравіше виявляється єдність підходу до дослідження літературного твору з широких філологічних позицій. У. Еко вважає, що метафора та символ найбільш складні концепти (complex concepts), котрі використовуються не лише у літературознавстві, але і в лінгвістиці, і філософії мови. Символ, стверджує У.Еко — це модальність тексту і його символічний характер, і це не лише засіб його створення, але і засіб тлумачення кожного тексту в залежності від його розуміння.

У цьому дослідженні під символом розуміється цілеспрямоване багаторазове використання тропів для створення поліфонічного художнього образу, який характеризується високим ступенем узагальнення і несе великий експресивно-оцінний заряд. Виділяючи в тексті такі слова, ми, найперше, керувались їхньою належністю до виділених ЛТГ (семантичний план), їхньою метафоричністю (метасеміотичний план) і узагальненим характером. Розшифровуючи образний символ (свого роду код), ми переходимо на мета-метасеміотичний рівень аналізу тексту.

У романах Дж. Конрада такими образами-символами стають поняття світла і темряви (light-darkness), які входять до ЛТГ "Weather". Лексеми darkness (dark), light, їхні синоніми і перифрази є невід'ємними компонентами як художнього образу, так і образу-символу. Їх функціонування показано в описах, які через вживання слів dark, gloomy, black, sombre створюють передчуття тривоги, страху, безпорадності, очікування "темних" подій.

Найбільш поліфункціональними у досліджуваних творах постають лексичні одиниці sea, ship, sky, sun. Десятки сторінок тексту присвячені їхньому опису, які можна аналізувати на усіх трьох рівнях: семантичному, мета- і мета-метасеміотичному. У символічному плані це може бути інтерпретація чотирьох тематичних елементів як взаємодії природного (natural) і надприродного (supernatural) в житті на морі. Їхня взаємодія — це шлях корабля в морі, безжалісна поведінка стихії, безперервність, повторюваність, нездоланість вічності законів природи. Але стихійні сили природи ніби вступають у змову проти людини, особливо на морі, і нагадують про те, що всім цим керує одвічна боротьба між світлом (light) і пітьмою (darkness), добром (good) та злом (evil), любов'ю й ненавистю (love-hate), раєм і пеклом (heaven and hell) — головні опозиції, що втілюються в Старому і Новому Завітах.

Однак сили стихії можуть прихильно ставитися до корабля, який вийшов у своє плавання як, наприклад, у цьому короткому повному сподівань заключному описі: The sun rising lonely and splendidly in the blue sky, saw a solitary ship gliding close-hauled on the blue sea. (Nigger).

Чотири стилістично-значущі лексеми sea, ship, sky, sun, проаналізовані на семантичному, метасеміотичному, мета-метасеміотичному рівнях, довели, як "old, old words, worn thin, defaced by ages of careless usage" заграли магічною образністю і Дж. Конрад своїм талантом досяг поставленої мети.

На