LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні особливості портретних описів у творах М.Коцюбинського

поставлених у роботі завдань були використані такі методи: описово-аналітичний метод, орієнтований на спостереження, аналіз і узагальнення певних мовних фактів; текстологічний метод, що передбачає вивчення функцій портретного опису в межах художнього твору; метод семантико-стилістичного аналізу, який сприяє відбору і класифікації портретних описів; метод зіставлення, пов'язаний із окресленням загальних та індивідуальних рис портретного опису в різні періоди творчості письменника.

Наукова новизна дисертації визначається матеріалом, що не був предметом окремого дослідження, та його вивченням у текстологічному та функціонально-семантичному аспектах. У ній уперше в повному обсязі проаналізовано особливості портретних описів у прозі М. Коцюбинського, виявлено їх структурно-семантичні типи, проведено їх зіставний аналіз у різні періоди творчості письменника, визначено лексичні та стилістичні засоби створення портретних описів.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати дають матеріал для з'ясування історії розвитку портретного опису в українській художній літературі, а також створюють основу для поглибленого вивчення таких описів в ідіостилях інших письменників.

Практичне значення роботи. Матеріали і положення дисертації можуть прислужитися при вивченні творчої манери М. Коцюбинського та дослідженні індивідуальних особливостей мови інших письменників у лекційних курсах, на практичних заняттях із лінгвістики тексту, стилістики художнього мовлення, при читанні спецкурсів і проведенні спецсемінарів із лінгвостилістичного аналізу художнього тексту.

Апробація роботи. Основні результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри української мови; підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди; X Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень, Харків, 2001; Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми функціональної лінгвістики", Харків, 2005.

Публікації. Зміст дисертації відбито в дев'яти статтях, опублікованих у наукових журналах і збірниках наукових праць, затверджених ВАК України як фахові загальним обсягом 3,9 друкованого аркуша.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (238 позицій). Обсяг тексту дисертації – 160 с., загальний обсяг – 182 с.


Основний зміст дисертації


У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання, наукова новизна, теоретичне та практичне значення, матеріал та методи дослідження.

Перший розділ "Портретний опис як структурний елемент художнього тексту" присвячено визначенню основних теоретичних положень дисертації. У ньому розглядаються формальний і комунікативний підходи до вивчення тексту. У межах комунікативного підходу з'ясовується роль опису як одиниці тексту при дослідженні ідіостилю письменника, оскільки, на думку В.В. Виноградова, вивчення мови творів автора знаходить своє втілення у вигляді аналізу композиційно-мовленнєвих форм (опису, повідомлення і міркування). Об'єктом дослідження реферованої дисертації є портретний опис, що розуміється як фрагмент тексту, в якому повідомляється про зовнішній вигляд персонажа або персонажів. У першому розділі розглядаються дослідження, в яких портретній єдності приділяється увага в межах інших лінгвальних явищ (О.М. Гришина, О.О. Нечаєва, С.М. Плотникова та інші), і роботи, безпосередньо присвячені дослідженню лінгвостилістичних особливостей портретного опису (Г.Г. Аврахов, І.А. Бикова, О.С. Горшенєва, Ф.Т. Жилко, Л.Д. Іванов, Т.І. Іжевська, О.О. Калінюк, С.М. Криворучко, Т.В. Насалевич та інші). У розділі подано аналіз існуючих типологій портретних єдностей і запропоновано схему їх структурно-семантичної класифікації у творах М. Коцюбинського. В основу її створення покладено метод імплікаційної таксономії. При такому підході на перший план висувається завдання виділити домінантну портретну ознаку, яка імплікує ряд інших портретних ознак. Домінантною ознакою є кількість описуваних персонажів, а характеристики, що імплікуються, представлені основними мовними елементами побудови портретних описів; умовами упорядкування основних мовних елементів побудови; сигнальною мовною рисою, яка вводить портретну єдність у текст; розташуванням портретних описів у межах тексту; співвідношенням у них зовнішнього і внутрішнього.

Удругому розділі "Структурно-семантичні типи портретного опису у творах М. Коцюбинського" пропонується структурно-семантична типологія портретних єдностей у творах письменника. Залежно від кількості персонажів виділяються чотири домінантні портретні різновиди: одиничний, здвоєний, строєний і груповий. Одиничний портретний тип описує зовнішність одного героя: Товстий, добродушний турок із горбатим носом та чорними блискучими вусами на свіжому виду спокійно вислухав їх через драгомана (Т.2.–136), здвоєний портретний опис відбиває зовнішність двох персонажів: ...чорний смокінг у білих штанах мовчки і методично ріже криваве м'ясо, а біля нього дама у білім уся впірнула між дві половинки червоного Бедекера (Т.3.–163), строєна портретна єдність подає опис трьох дійових осіб: Троє молодих людей сидять на поренчатах, що одділяють море од вулиці. Чужосторонці. Один чорний, голений, як актор, низький і кремезний. Двоє блідих, худих, русявих (Т.4.–166), груповий портретний різновид являє собою опис групи або груп людей: А до того, й народ гарний, типічний: парубки, як молоді дубчаки – пишні й горді, – ідуть повз пана й шапки не здіймають; дівчата – стрункі, як дикі кози; діди кремезні, загудзовані; молодиці – хоч води напийся...(Т.2.–10). Незважаючи на розмаїття портретних типів, основним засобом опису героїв залишається для М. Коцюбинського одинична портретна єдність.

За елементами побудови, що становлять мовний стрижень портретних описів, у прозі М. Коцюбинського було вирізнено соматичні різновиди, побудовані на основі слів на позначення деталей зовнішності героїв: Од стіни до стіни заповнила вуличку в'язка колючого сіна на голові жінки. Мигнуло на мить підборіддя, кінчик рівного носа або вогонь чорного ока – і знову так само пусто і мертво в ложі вмерлої річки (Т.3.–166), вестиальні типи, стрижнем яких є іменники, що називають деталі одягу персонажів: Підо мною з підземним гулом вповзає знизу вагон і з'являються в дверях пишні жандарі в трикутних шапках, в плюмажах і з густим сріблом на фраках (Т.3.–285), і соматично-вестиальні портретні описи, де присутні слова, за допомогою яких автор змальовує зовнішність і одяг дійових осіб, використовуючи відповідні назви: Мош Костаки, високий огрядний молдуван, із червоним, мов