LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні особливості української діаспорної поезії 60-80-х років ХХ ст.

теоретичне положення про те, що ідіолект є системою лінгвальних засобів, яка відбиває трансформовану у мовомисленні письменника позамовну дійсність. У кожному ідіолекті вирізняються стилістично марковані та домінантні засоби – форманти його мовної картини світу. З цього погляду виокремлені у текстах Е. Андієвської, Б. Бойчука, Б. Рубчака, Ю. Тарнавського, В. Вовк, Ю. Коломийця, П. Килини фонетичні та лексичні стилеми описано із застосуванням ряду загальних та часткових наукових методів дослідження:

  • метод естетичного спостереження над словом у художньому (поетичному) тексті, що забезпечує розуміння смислової доречності й естетичної виразності художнього слова-образу;

  • метод інтерпретування, за допомогою якого декодуються факти поетичної мови та визначається їх рецепція з погляду естетичної доцільності;

  • метод описовий, який дає змогу докладно інтерпретувати виявлені стилістичні явища;

  • метод моделювання лексико-семантичного поля уможливлює проектування лексичних одиниць на індивідуально-авторські мовні картини світу;

  • метод асоціативно-семантичного та компонентного аналізу застосовується з метою вивчення фоностилістичних та лексико-семантичних явищ;

  • метод функціонально-стилістичного аналізу допомагає з'ясувати місце аналізованого діаспорного дискурсу у розвитку української літературної, зокрема поетичної, мови.

За матеріал дослідження обрано українськомовні поетичні тексти авторів, які стали знаковими мовними особистостями у творчому процесі в діаспорі періоду 60 – 80-х років ХХ ст.

Джерельну базу дослідження складають 23 збірки творів Емми Андієвської, Богдана Бойчука, Віри Вовк, Юрія Коломийця, Патриції Килини, Богдана Рубчака, Юрія Тарнавського. Опрацювання цих джерел дало змогу укласти картотеку ілюстрацій, що налічує понад 3 000 лексичних одиниць, 1 200 прикладів паронімічної атракції.

Об'єктом дисертаційної роботи обрано поезію членів Нью-Йоркської групи періоду 1960 – 1980 років, а предметом визначено структури паронімічної атракції, лексико-семантичні поля та лексико-тематичні групи, що є визначальними стильотвірними чинниками мовної картини світу залучених до аналізу творів.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше в українському мовознавстві об'єктом спеціального комплексного лінгвостилістичного аналізу стала україномовна поезія діаспори, а саме мовотворчість членів Нью-Йоркської групи, виявлено основні засоби текстотворення за рахунок звукосмислових ресурсів мови, з'ясовано функціонально-естетичні трансформації традиційно-поетичних елементів. Застосування у роботі методу функціонально-стилістичного аналізу частково вирішує проблему взаємодетермінованості стилю і світоглядних орієнтацій авторів, віддалених від питомого етнокультурного середовища.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що у ній обґрунтовано стилістичні тенденції у мові української діаспори 60 – 80-х рр. ХХ ст. Застосування поряд із традиційними новаторських методів відкриває нові перспективи лінгвопоетичного аналізу. Запропонований у роботі комплексний підхід сприятиме розвиткові теорії семантизації звукової форми та лексико-семантичної сполучуваності як характерних ознак ідіостилю, як підстави для розрізнення загальностилістичних та індивідуально-авторських явищ.

З'ясування лінгвостилістичних домінант аналізованої поезії слугуватиме підґрунтям для подальших теоретичних висновків і узагальнень у галузі етнолінгвістики, стилістики та історії української літературної мови.

Практичне значення роботи пов'язане з потребою подальшого опрацювання поетичного матеріалу та окреслення якомога повнішої картини традиційних та індивідуально-авторських образів, ресурсів національної художньої мови. Опрацьований і систематизований у роботі матеріал може бути використаний

а) при побудові лекційних та спеціалізованих курсів із стилістики, поетики, лінгвоаналізу художнього тексту, психології творчості; підготовка спеціалізованих курсів та семінарів на факультетах філології, культурології, мистецтвознавства і психології у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації;

б) у лексикографічній практиці укладання словників поетичної мови.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Окремі аспекти дисертаційної роботи булиапробовані у доповідях та під час дискусій на таких наукових заходах: Міжнародна наукова конференція "Проблеми загальномовної та ареальної семантики" (м. Луганськ, Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, 28 – 29 березня 2003 р.); Міжнародна науково-технічна конференція "Гуманізація технічної освіти в Україні. Авіа – 2003" (м. Київ, Національний авіаційний університет, 23 – 24 квітня 2003 р.); Міжнародна наукова конференція "Актуальні проблеми сучасної лексикології і граматики слов'янських мов" (м. Вінниця, Вінницький педагогічний університет ім. М Коцюбинського, 5 – 6 листопада 2003 р.).

Матеріали та результати дисертаційного дослідження були використані в процесі викладання курсу стилістики студентам Інституту філології та журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського (довідка про впровадження № 8-16 від 14. 11. 2002 р.) та Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження )..

Основні положення та результати дисертації були обговорені на засіданні кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол № 11 від 14 квітня 2004 р.).

Структура роботи підпорядкована досягненню поставленої мети та завдань. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел (23 бібліографічні позиції), та списку використаної літератури (219 позицій). Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 188 с. .


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі до дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено предмет та об'єкт наукового пошуку, сформульовано мету та завдання роботи, окреслено методологічне спрямування та методи, за допомогою яких здійснено аналіз поетичних текстів, розкрито наукову новизну, висвітлено теоретичне та практичне значення роботи.

Перший розділ "Теоретичні засади лінгвостилістики і практика вивчення мови поезії" висвітлює основні проблеми та стрижневі напрямки дослідження мови сучасної української поезії, з'ясовує динаміку лінгвопоетичних студій у другій половини ХХ ст., окреслює сьогоденний стан дослідженості порушуваних у дисертації питань.

Узагальнення теоретичних та практичних здобутків української та зарубіжної (головним чином російської) лінгвостилістики 40 – 90 років ХХ ст. засвідчує активне вироблення