LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвостилістичні особливості української діаспорної поезії 60-80-х років ХХ ст.

(за винятком ідіостилю Ю. Тарнавського), нелексикалізованість суб'єктивних сем "там, в Україні", "тут, на чужині".


На основі здійсненого дослідження зроблено такі висновки.

Вивчення мовностилістичних особливостей поезії української діаспори 60 – 80-х років ХХ ст. спонукає до розгляду широкого кола проблем, зокрема, до осмислення взаємодії різних рівнів словесно-виразових засобів у конкретному макро- чи мікроконтексті, зв'язку їх із позамовними чинниками. Дослідження цих аспектів дає підстави зробити конкретні висновки.

1. Дослідження сутнісних (якісних) властивостей поетичної мови обраного напрямку (як одного з функціональних виявів національної мови) дає матеріал для подальших історичних студій, зокрема, з погляду виявлення динаміки емоційно-експресивного змісту виразових засобів мови. Саме таку цінність має представлений у дисертації матеріал, оскільки він репрезентує українськомовну поезію діаспори як складник єдиного національного мовно-культурного простору.

2. Теоретичні та практичні роботи української та зарубіжної (головним чином російської) лінгвостилістики 40 – 90 років ХХ ст., скеровані на з'ясування сутнісних властивостей мови поезії, виробили власний терміноапарат, специфічну метамову та доволі чітко сформовану теорію мови поезії, обґрунтували методики функціонально-стилістичного аналізу тексту та структурування лексико-семантичних полів, лексико-тематичних груп, асоціативно-образних рядів.

3. На тлі численних лінгвостилістичних досліджень мови поетів України недостатньо охопленими виявилися поетичні тексти авторів української діаспори, емігрантів різних поколінь, що передусім зумовлено екстралінгвальними чинниками.

4. Естетизація та семантизація звукової форми поетичного тексту в ідіостилях авторів Нью-Йоркської групи спирається головним чином на явище зближення семантично віддалених слів за рахунок співвідносності їх фонетичного складу (паронімічна атракція). Простеження напрямків її текстової реалізації дозволяє стверджувати, що українська поетична мова, зокрема діаспорна, володіє багатим паронімічним фондом та значною потенцією звукових асоціативних полів.

5. Фоностилістичні трансформації передбачають три основні шляхи звукових перетворень атрактантів: вокалічна, консонантна та метатетична паронімія. Ступінь їх репрезентації у досліджуваних творах є різним, із тяжінням до переважання консонантного типу та поступового відходження на периферію поетичної системи метатетичного.

6. Лінгвостилістика поезії української діаспори – це тропеїчна система, компонентами якої є епітет, метафора, перифраз, порівняння. Останні репрезентовані нерівномірно. Серед епітетних структур домінує простий епітет у дво- і тричленних художньо-тропеїчних синтагмах. Композитні ад'єктивні утворення є рідковживаними і часто балансують між узуальним та оказіональним типами.

Метафоричніутворення найпоказовіше представлені у групах генітивної та дієслівної метафори.

Перифрастичні звороти (як засоби вторинної образної номінації) активно поповнюють словник мови поезії української діаспори аналізованого періоду. Вони пов'язані з лірико-романтичною, мінорною тональністю створення мікрообразів неба, місяця тощо (В. Вовк, Б. Рубчак, Ю. Тарнавський). Інколи перифраз актуалізується як дефінітивна структура або компонент семантичного повтору.

Серед структур порівняння спостерігається функціональне переважання форм порівняльного поширеного і непоширеного зворотів над орудним порівняльним. При цьому вони часто є індивідуально-авторськими утвореннями, у яких суб'єктом виступають елементи ЛТГ "назви природних стихій", "номінації звука", "слово – мова", "людина" та інші.

7. Основу поетичного словника аналізованої поезії складає масив традиційно-поетичної лексики, яка зазнає активного функціонально-стилістичного переосмислення.

8. За моделлю метонімічного виокремлення денотативних компонентів прагматично-епічної реальності функціонують номінації рослин, квітів, етнонаціональних побутовизмів (переважно західного регіону України) як мовно-естетичні знаки національної культури.

10. Наскрізними макрообразами у мові поетів української діаспори 60 - 80-х років ХХ ст. є "Україна" та "людина", сформовані за рахунок лексики різного семантичного спрямування.

11. Окреме місце у мовотворчості авторів Нью-Йоркської групи посідає сакральна лексика, яка виконує номінативні, образно-асоціативні, характеристичні функції, вводиться як компонент метафор, перифрастичних зворотів.


Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

  • Бірюкова О. "...Слово поетичне, не патетичне..." (про семантизацію звукової форми слів у поезії Е. Андієвської та Б. Бойчука) // Культура слова. – К., 2002. – Вип. 61. – С. 30 – 34.

  • Бірюкова О. Фольклоризми як елемент мовно-образної системи поезії української діаспори // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – 2003. – № 3 (59). – С. 132. – 136.

  • Бірюкова О. Сакральна лексика у поезії української діаспори // Культура слова. – К., 2003. – Вип. 62. - С. 22 – 25.

  • Бірюкова О. Мовні засоби національної самоідентифікації у поемі Ю.Тарнавського "У РА НА" // Гуманітарна освіта в технічних вищих закладах України: Зб. наук. пр. – Київ, 2003. – Вип. 7. – С. 112 – 117.



    АНОТАЦІЯ


    Бірюкова О. О. Лінгвостилістика української діаспорної поеезії 60 – 80-х років ХХ ст. – Рукопис.

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. Спеціальність 10.02.01 – українська мова. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2004.


    У роботі здійснено комплексне дослідження визначальних лінгвостилістичних рис поезії української діаспори 60-80-х рокыв ХХ ст. Розглянуто фоносемантичний (паронімічна атракція) та лексико-семантичний (лексико-семантичні поля та лексико-тематичні групи) аспекти діаспорної поетики.

    Доведено, що у другій половині ХХ ст. паронімічна атракція (семантичні зближення на ґрунті фонетичної подібності) стала засадничим принципом розвитку поетичної мови, в тому числі української поезії в діаспорі періоду 1960 – 1980 рр.

    Лексико-семантичні поля та лексико-тематичні групи є важливими конституентами мовно-поетичної системи діаспорної поезії. У роботі здійснено детальний аналіз текстового функціонування та розвитку домінантних ЛСП "людина", "Україна", "мова – слово" та лексико-тематичних груп "назви природних стихій", "назви рослин", "назви птахів", "звук", "час", "sacrum", "назви кольорів" тощо. Описано систему їх традиційно-поетичних (напр., фольклорних) та контекстуально-семантичних (індивідуально-авторських) функціонально-естетичних модифікацій.


    Ключові слова: семантика, паронімічна атракція, звукосмислові зближення, лексико-семантичне


  •