LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвоцид української мови та шляхи його подолання українством у XIX - на початку ХХ століття

початку ХХ ст.", Ю.Шереха ,,Пороги і Запоріжжя", Л.Масенко ,,Мова і політика", Р.Дембчевського ,,За право мови", В.Карпової ,,З історії українського правопису в Галичині (1917–1939 рр.)" та ін.

Розглядала проблеми нормалізації української літературної мови, підвищення її культури О.Курило (,,Уваги до сучасної української літературної мови"). Звертався до історії української літературної мови О.Синявський (,,Мова творів Григорія Сковороди", ,,Елементи Шевченкової мови, їх походження і значення", ,,Потебня як дослідник української мови" та ін).

Однак багато аспектів даної проблеми залишилися поза увагою дослідників. До цього часу немає окремої праці, яка б всебічно висвітлювала політику лінгвоциду і її згубні наслідки для розвитку української мови. Тому рефероване дослідження дасть можливість не лише чітко уявити соціолінгвістичну картину розвитку української мови у ХІХ – на початку ХХ ст. (а відповідно – культури, освіти, історії), але й сприятиме пошуку оптимальних шляхів розвитку української мови в наш час і в майбутньому.

Враховуючи недостатню теоретичну розробку проблеми, а також її актуальність, визначено тему дисертаційного дослідження: ,,Лінгвоцид української мови та шляхи його подолання українством у ХІХ – на початку ХХ ст."

Об'єктом дослідження є асиміляційна мовна політика політика царського уряду Росії щодо українства; становище і стан української мови та її проблеми у ХІХ – на початку ХХ століття.

Предметом дослідження є законодавчі та підзаконні акти царського уряду з питань мовної політики, і зокрема ті, що стосувалися української мови, звіти місцевих державних установ центральним і вищим органам державної влади, які характеризували процес реалізації цих законів на теренах України; громадянська позиція у мовному питанні діячів української науки і культури та українських громадських організацій.

Мета дослідження: дати ретроспективний критичний аналіз стану української мови у ХІХ – на початку ХХ ст., теоретично обґрунтувати причини виникнення явища лінгвоциду, його вплив на розвиток української мови та шляхи боротьби з ним, до яких вдавалася інтелігенція українського народу; формувати усвідомлене ставлення громадян до націєтворчої і державотворчої ролі мови.

Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:

дати визначення лінгвоциду та охарактеризувати його ознаки у різних наукових поглядах;

простудіювати наукові, науково-популярні та публіцистичні праці, в яких розглядалася історія розвитку української мови;

розглянути типології мовної політики як основного складника національної політики, що відповідає панівній у конкретному суспільстві ідеології;

охарактеризувати види мовних ситуацій як взаємодію соціально-комунікативних систем різних мов і системи однієї і тієї ж мови;

дослідити архівні матеріали, вивчити офіційні документи ХІХ – початку ХХ ст., які встановлювали дискримінаційні межі функціонування української літературної мови;

простежити шляхи боротьби за українську мову і засоби протидії лінгвоциду, до яких вдавалася українська інтелігенція;

акумулювати досвід підтримки української мови у ХІХ – ХХ ст., що міг би позитивно впливати на утвердження української мови як державної.

Дисертація є спробою синтезувати матеріал про лінгвоцид як мовну політику, спрямовану на ліквідацію мови підкореного народу, лінгвоцид української мови в означений період.

Методологічну основу дослідження складають положення філологічних та філософських наук про значення, суспільну природу мови як засобу спілкування; положення наукової теорії пізнання про взаємозв'язок мови і мислення; теоретичне положення про мислення як знакову діяльність, пріоритетну роль мови у розвитку особистості; концептуальні положення соціолінгвістів, етнолінгвістів про роль і значення мови у формуванні нації, держави і суспільства.

Мета і завдання роботи, специфіка об'єкта дослідження і фактичного матеріалу, різноплановий характер проблеми зумовили необхідність застосування комплексної методики і часткових дослідницьких прийомів: зіставно-типологічного, контекстуально-інтерпретаційного, описового, культурно-історичного, історико-порівняльного.

Джерельною базою для дисертаційного дослідження стали матеріали ЦДІА у м. Києві, зокрема фонди, у яких представлено документи про русифікаторську політику Російської імперії:

фонди № 442, № 707, № 293, № 356, № 263, № 1191, № 294, № 335, № 1680, № 289, № 1376, № 220, № 2052, № 705, № 323, № 336, № 2162 та ін.;

Полное собрание законов Российской империи. Собрание 2-е. СПб, 1830.

Досліджувалися також наукові і публіцистичні праці визначних вчених, діячів української культури та окремі твори письменників ХІХ – початку ХХ ст., які розглядали питаня історії та розвитку української мови; науково-лінгвістична і сучасна періодика.

Теоретичне значення дослідження полягає в науковому обґрунтуванні причин виникнення лінгвоциду як наслідку лінгвістичної асиміляційної політики, у критичному аналізі його впливу на розвиток та становлення української мови. Результати вивчення доповнюють становлення цілісної картини історії української літературної мови (ХІХ – початку ХХ ст.), вносячи в неї нові знання й оцінки.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали, положення та висновки, отримані в результаті дослідження, сприятимуть розширенню та збагаченню мовно-історичного знання, збереженню та передачі мовного досвіду. Зібрані та узагальнені в роботі матеріали можуть бути застосовані науковцями при розробці соціолінгвістичних, історично-культурологічних, педагогічних спецкурсів, лінгво-дидактичних спецсемінарів з даної тематики; при створенні синтетичних праць з історіографії української лінгвістики, з історії української літературної мови.

Обґрунтованість і вірогідність результатів дослідження забезпечуються використанням комплексу методів, які відповідають меті та завданням дисертації. Висновки роботи базуються на узагальнених фактах, що є результатом аналізу архівних, документальних та інших джерел.

У процесі дослідження одержано такі результати, що характеризуються елементами новизни:

– внаслідок аналізу документів – законодавчих та підзаконних актів царського уряду з питань мовної політики і звітів місцевих державних установ центральним і вищим органам державної влади, які показують процес лінгвоциду української мови і є науково достовірними, неспростовними свідченнями згубної політики Росії щодо українського народу, його мови й культури, зроблено висновки про критичний стан української мови у ХІХ – на початку ХХ ст.;

– експліковано явище лінгвоциду як таке, що притаманне усім панівним державам, мета яких в результаті мовної асиміляційної політики витіснити рідну культуру поневоленого народу і насадити власну (на прикладах історії окремих європейських народів);

– аргументовано особливе ставлення українства до мови, яка в ситуації національного гноблення набула функції вираження національного духу, символу батьківщини, державного, національного і етнічного буття, способу утвердження