LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Ліризація драми як вияв літературно-родової дифузії в творчості Теннессі Уїльямса

зображенням об'єктивних проблем оточуючого світу. З огляду на цілком імовірні відмінності між художніми позиціями драматурга та режисера подібна "лірична" (надсуб'єктивно осмислена автором, і саме в подібній надсуб'єктивності подана реципієнтові – через авторські враження, асоціації тощо, котрі режисер має осмислити в їх причинності, дати відповідь на питання про те, що могло їх породити) побудова твору, при застосуванні якої світ бачиться як пропущений через призму спочатку неминучої суб'єктивності будь-якого автора, а після цього і ще й через призму суб'єктивно-метафоричного викладу побаченого, призводила до неминучої нетотожності між рецептивними очікуваннями адресата твору та рецептивними цілями його адресанта.

Уже згаданий нами Ю. Борєв пише: "Рецептивна налаштованість (тут і далі курсив автора – А.З.) виникає завдяки рецептивному передуванню. Останнє міститься в назвах. Так, ще не почавши читати літературний текст, ми вже знаємо: будемо ми сприймати вірші, прозу чи драматичний твір, а також із підзаголовка, що позначає жанр, і за різними ознаками дізнаємось, що на нас чекає: поема чи роман, трагедія чи комедія тощо. Ця інформація обумовлює рівень очікування й визначає деякі сторони рецептивної установки" [1: 272].

Проте Теннессі Уїльямс не виправдовує рецептивних очікувань аудиторії. Аби отримати цілісне враження від творів драматурга, реципієнтові доводиться ламати свої стереотипи, поновлювати механізми сприйняття: він може розраховувати не на власне драму, а на особливу, ліризовану драму – його рецептивна налаштованість мусить мати двоїсту, лірико-драматичну природу.

Значний внесок у вивчення законів читацького сприймання у зв'язку з особливостями художньої тканини оригінального авторського твору здійснив російський літературознавець М. Бахтін, який оригінально переосмислив культурний пафос своєї епохи, висунувши думку про діяльну, схильну до діалогу, до полеміки з автором, думку читача, причому сутність художнього твору тлумачилася вченим як така, що спирається не на слово, а на реакцію на слово – на можливість активної читацької співтворчості. М. Бахтін вважає, що різні роди літератури, різні жанри тощо мають свої особливості, що так чи інакше впливають на характер згаданої читацької співтворчості, полегшують або ускладнюють її перебіг.

Має подібні особливості й лірика. Ось як пише про погляди М. Бахтіна дослідник його творчості М. Гаспаров: "Звідси четверте у Бахтіна: протиставлення "роману" та "поезії", різка ворожість до поезії та взагалі до "авторитарної мови", що надто підкоряє співбесідника. Ми знаємо, що поезія не менш (якщо не більш) уміло грає "чужим словом", аніж роман; Бахтін був проти поезії не через це, а тому, що вона – "мова богів", яка дратує людину нової культури, а також тому, що вона – мова "авторитарна", яка паралізує власну читацьку творчість" [4: 115].

І саме цей аспект поглядів згаданого вченого оптимальним чином характеризує мову авторських ремарок у творах Уїльямса: звертаючись до режисера, ведучи діалог (хоча в цьому випадку скоріше монолог) "повз" читача, драматург використовує при цьому "авторитарну" мову, "мову-власне-бачення", причому співтоворчість читача виявляється паралізованою – замість сприйняття поданих автором фактів як їх доосмислення (відчуття, асоціювання, психологічне перегрупування тощо) читачеві пропонується декодувати вже готові відчуття, асоціації, психологічні особливості сприймання самого Теннесі Уїльямса; рецептивний процес, у певному розумінні, міняє автора та читача місцями. Ліризуючи драму, Уїльямс, таким чином, робить читача заручником свого бачення, своєї думки, свого відчуття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  • Борев Ю. Б. Эстетика. – 4-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1988. – 496 с.

  • Todorov Tz. Potique. – In: Qust-ce que le structuralisme? P., 1968, p. 116. Цит. за: Борев Ю. Б. Эстетика. – 4-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1988. – 496 с.

  • Georgij Paro, Hladan Hamlet otuđena lika. – "Vjesnik", januar 13, 1970. Цит. за: Липков А.И. Шекспировский экран. – М.: Искусство, 1975. – 351с.

  • Гаспаров М. М.М. Бахтин в русской культуре XX в. // Новый круг. – 1992. – №1.


    Матеріал надійшов до редакції 16.03.2006 р.

    Зорницкий А.В. Лиризация драмы как проявление литературно-родовой диффузии в творчестве Теннесси Уильямса.

    В статье анализируется сущность лиризации драмы в творчестве Теннесси Уильямса в ее связи с феноменом литературно-родовой диффузии.

    Zornytsky A.V. Drama "lyrization" as the sign of literary gender diffusion in Tennessee Williams' fiction.

    The article presents the analysis of the essence of drama "lyrization" in Tennessee Williams' fiction as connected with the phenomenon of literary gender diffusion

    1 "Після підняття завіси, ми чуємо звуки сицилійської народної пісні, що виконується під акомпанемент гітари. Під час початку кожної дії ця пісня повторюється, а потому іще раз звучить під завісу"; "У будинку є задні двері, які не може бачити глядач. Передня стіна будинку має бути зроблена з прозорого матеріалу та підніматися для показу внутрішніх сцен, або ж її не має бути взагалі, аби вона не закривала інтер'єр"; "(Вони мають бути виготовлені спеціально для вистави, оскільки їх роль не є реалістичною. Вони мають рухомі суглоби і їх пози можна змінювати. Їх руки закінчуються зап'ястками. У їх постатях є якийсь дух драми, щось на зразок поз актрис-декламаторок старої школи)".

    2 "Мить після підняття завіси підкреслено романтична"; "оточення здається майже тропічним"; "пальма, що мрійливо схилилася"; "ми бачимо інтер'єр настільки ж різнобарвний, як балаган на ярмарку"; "визначальною рисою є набір кравецьких манекенів".

    3 "... небо проглядає такою невимовною, майже бірюзовою блакиттю, від якої на сцену немов входить поезія, що покірливо вгамовує все те пропаще, зіпсоване, що відчувається у всій атмосфері тутешнього життя. Здається, так і чуєш як тепло дихає річка за береговими пакгаузами, що нудотно пахнуть кавою і бананами. І всьому тут під настрій гра чорних музикантів в барі за рогом. Та і куди не кинь в цій частині Нового Орлеана вічно десь поряд, рукою подати, – за першим поворотом чи в сусідньому будинку – яке-небудь розбите піаніно відчайдушно заходиться від запаморочливих пасажів вправних коричневих пальців".


  •