LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лірика Бориса Чичибабіна: провідні мотиви та жанри

стилю, жанрової специфiки тощо. Вперше глибоко й детально розглянутi фiлософськi основи творчостi Чичибабiна, вплив на нього рiзних релiгiй i фiлософських систем. Визначено християнське корiння поета i розкрито зміст того поетичного "дiалогу", який вiн постiйно вiв з Богом. На пiдставi проведеного аналiзу значної кiлькостi вiршiв з'ясованi традицiї, на якi спирався Чичибабiн, його зв'язок з росiйською та свiтовою лiтературою, а також новаторство в галузi лiрики, що спiввiдноситься iз пошуками в поезiї ХХ ст. Разом з тим уточнюються деякi факти життя i творчостi поета, дати написання окремих вiршiв, icторiя їх створення та iнтерпретацiя на основi авторських листiв, нотаток, iнтерв'ю тощо. Подається перiодизацiя творчостi письменника, що вiдображає етапи його духовно-естетичних шукань.

Практичнезначенняодержанихрезультатiв. Результати дослiдження можуть бути використанi у вузiвських курсах i спецкурсах з iсторiї росiйської лiтератури другої половини ХХ ст., на уроках свiтової лiтератури в гiмназiях, лiцеях, гуманiтарних класах середнiх загальноосвiтнiх закладiв, а також у видавничiй справi при пiдготовцi до друку творiв Чичибабiна.

Апробацiярезультатiвдисертацii. Окремi роздiли дисертацiї i вся робота загалом обговорювалися на засiданнях кафедри зарубiжної лiтератури Полтавського державного педагогiчного унiверситету iм. В.Г.Короленка. Основнi положення дисертацiйного дослiдження були викладенi у виступах на Х Волошинських читаннях (Коктебель, 1999), на IХ Пушкiнських читаннях (Гурзуф, 1999), на Чичибабiнських читаннях (Харкiв, 1999, 2000, 2001).

Публiкацiї. Результати дисертаційного дослідження відображені в монографії (10 др. арк.), 8 статтях (загальним обсягом 4 др.арк.), в тому числі 7 статтях , надрукованих в провідних наукових фахових виданнях України (обсягом 3,5 др.арк.).

Структурадисертацiї. Дисертація складається зi вступу, чотирьох роздiлiв, висновкiв i списку використаних джерел. Обсяг роботи – 189 сторiнок. Список лiтератури мiстить 252 найменуванння, у тому чиcлi й архiвнi матерiали.


ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

У вступi обгрунтовується актуальнiсть обраної теми, визначається мета, завдання i об'єкт наукового дослiдження; характеризуються методи, апробацiя, структура дисертацiї, з'ясовується її практичне значення.

У першомуроздiлi "IсторiявивченнятворчостiБ.Чичибабiнаукритицi" визначається ступiнь розробки питання у лiтературознавчiй науцi, що є явно недостатнiм. Подається загальний огляд праць, присвячених творчостi Чичибабiна iз зазначенням нагальних проблем вивчення його спадщини, якi потребують вирiшення в сучасний перiод.

Першими вiдгуками на журнальнi публiкацiї вiршiв Чичибабiна у 1987–1988 р.р. i двi книги його вiршiв - "Дзвiн"(1989) i "Мої шiстдесятi" (1990) – були статтi М.Санiна, А.Пiкача, I. Лосiєвського, К.Ковальджi, I.Кручика, Л.Аннинського та iн. У цих роботах визначається мiсце поезiї Чичибабiна в сучасному лiтературному процесi, а також деякi особливостi його творчостi: широкий спектр тем i мотивiв його творiв; звернення до "вiчних" проблем людства; тiсний зв"язок письменника зi своїм часом; активна моральна позицiя автора; лiричний герой – людина, що прагне осягнути духовну сутнiсть свiту; вiдображення бiографiї поета у його творах та iн.

Цим особливостям придiлялась увага i в наступних роботах про поета i його поезiю, що з"явилися за його життя і після смерті. Але слiд зазначити, що газетнi й журнальнi статтi мали здебiльшого публiцистичний характер (С.Шелковий, Н.Гутiонов, А.Шарварок, I.Роздобудько та iн.). Вiршi письменника аналiзувалися дуже мало, а якщо й розглядалися, то насамперед у зв'язку з бiографiєю митця.

Для розумiння творчої cпадщини Чичибабiна велике значення мають роботи лiтераторiв, таких як Ю.Милославський, З.Мiркiна, Г.Померанц, Л.Фрiзман, А.Дмитрiєв, М.Богославський, О.Фiлатов, В.Леонович, Б.Кенжеєв та iн. Незважаючи на те, що автори цих праць розглядали лише окремi сторiнки творчостi поета, їх роздуми надзвичайно важливi для вiдтворення цiлiсної картини художнього свiту митця.

Першою i поки що єдиною вагомою монографiєю про Чичибабiна стала книга Л.Г.Фрiзмана "Борис Чичибабiн. Життя i поезiя"(1999). У книзi відтворено життєвий i творчий шлях поета, дослiджуються тематика та iдейна спрямованiсть його творiв. Л.Г.Фрiзман вiдзначає такi особливостi лiрики Чичибабiна, як її релiгiйнiсть, громадянський пафос, iнтернацiоналiзм. Книга мiстить чимало важливих висновкiв, якi можуть бути розвинутi в подальших дослiдженнях.

Отже, у процесi огляду робiт про Чичибабiна було встановлено, що дослiдники тривалий час не могли вивчати його спадщину об'єктивно внаслiдок iдеологiчного тиску, цензурних обмежень, що iснували в радянську епоху, а також через вiдсутнiсть авторських текстiв. У пострадянськтй час, коли були надрукованi основнi твори письменника, розпочався етап наукового вивчення його поезiї. У дослiдженнях були вiдзначенi самобутнiсть художника, його звернення до "вiчних" тем, увага до внутрiшнього свiту сучасної людини, художня майстернiсть. Однак до сьогоднi творчiсть поета ще не була розглянута цiлiсно й багатовекторно. Дослiдники вивчали лише окремi аспекти його спадщини, аналiз лiрики був досить фрагментарним, непослiдовним i неповним, до того ж бiльшiсть робiт пов'язані з бiографiєю митця. У зв'язку з цим виникає необхiднiсть глибокого аналiзу поезiї Чичибабiна у свiтлi єдиного системного пiдходу, що й здiйснено у данiй дисертацii.

У другомуроздiлi"Особливості світосприйняття поета" простежується становлення свiтогляду Чичибабiна, особливостi його свiтобачення, ставлення до релiгiї, до суспiльного і культурного життя, визначенi витоки його свiтосприйняття i вплив на нього рiзних фiлософських i релiгiйних систем, iдей видатних мислителiв. Матерiалом для дослiдження свiтосприйняття поета була не тiльки його поезiя, але i фiлософська публiцистика, статтi, iнтерв'ю, листи, що дозволило цiлiсно i об'єктивно розглянути iдейно-художню концепцiю митця.

За словами Чичибабіна, великий вплив на нього справили iдеї М.Бердяєва, якого вiн називав "улюбленим росiйським фiлософом". Безумовно, деякi з iдей Бердяєва вплинули на його творчiсть i були досить близькими iдейним пошукам поета. Серед них слiд вiдзначити ставлення до релiгiйностi, визначення "трансценденцiї", смисла буття. Бердяєв вважав, що буття "вiдкривається в людинi i через людину". Людина є мiкрокосм i мiкротеос, вона створена за образом Божим. Чичибабiн так само вiдчував Бога не "над", а "в", у собi, i метою його життя було "не забути в собi образ Божий". Поет також розвиває у своїй творчостi думки фiлософа про волю i вiдповiдальнiсть особистостi, про провину i каяття, погляди на творчiсть як на Божий дар. Єднає фiлософа i поета також спiльне розумiння культури, цивiлiзацiї, iсторiї. Незважаючи на схожiсть у потрактуваннi багатьох понять, у творчостi Чичибабiна немає безпосереднього наслiдування Бердяєва, вiн сприймав лише деякi з його iдей i розвивав їх вiдповiдно зi своїм свiтобаченням, витоки якого можна простежити й в iнших фiлософiях та вченнях рiзних мислителiв. Так, у дусi В.Соловйова поет сприймає природу кохання i проблему нацiональностi. З Л.Толстим його зближує розумiння необхiдностi пошуку