LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лірика Бориса Чичибабіна: провідні мотиви та жанри

процесі.

В поезії Чичибабіна тема історії реалізується через низку взаємопов'язаних мотивів: творчість – воля – відповідальність – провина – каяття. Особливу роль у ліриці Чичибабіна відіграють образи батьківщини, її минулого і сучасного, народу, часу (вічне і тимчасове), які всебічно аналізуються в дисертації.

Аналіз віршів Б.Чичибабіна різних періодів переконує в тому, що характерною особливістю його поезії є поєднання історичної конкретності з філософськими узагальненнями. Висвітлюючи різноманітні історичні події, поет веде розмову про загальні тенденції суспільного розвитку, про основи людського буття, про життя і смерть, волю і насильство тощо. Творчість письменника відображає найсуттєвіші явища історії другої половини ХХ сторіччя – сталінські репресії, хрущовську "відлигу", епоху стагнації, період "перебудови" і розпад Радянського Союзу. Вітчизняна історія висвітлюється автором у трагічному плані. Митець показав згубний вплив тоталітарної системи на життя людей, занепад моральних ідеалів, кризу віри. Поет дає етичну, моральну оцінку історії. Він підходить і до минулого, і до теперішнього з гуманістичних позицій, співвідносячи історичні явища з Вічністю ( "Смутні часи"–1947, "Федір Достоєвський"–1962, "Прокляття Петру"–1972, "З Україной в крові я живу на землі України..."–1973,"Cучасні ямби"–1991, "Плач за втраченою батьківщиною"–1992 та ін.). Ведучи постійний діалог із Богом, звіряючи з Божественними заповідями реалії життя, письменник ніколи не забуває про долю "маленької людини" ("Поки хоч один безутішний закоханий"–1949), котра постає в центрі його поезії і є найголовнішим критерієм оцінки історії. Розвиваючи традиції російської класики, Чичибабін показав історичну драму "маленької людини" кінця ХХ століття, він встав на захист особистості і її права на волю і свобідне життя. Водночас поет розкрив і трагедію усього нашого суспільства – важкі наслідки тоталітаризму, втрата духовної єдності, знецінення моральних основ. Лірику письменника можна назвати своєрідним поетичним літописом, що відобразив загальну атмосферу нелегких часів. У цьому плані художник продовжив те, на чому зупинилася поезія "срібного століття" через загибель її представників .

У дисертації зроблені спостереження над поетикою творів Чичибабіна на історичну тему. Відзначаються такі засоби художньої виразності, як монолог, діалог, поліфонія (багатоголосся епохи і багатоголосся ідей), поєднання стилістично різнорідних елементів, символіка, розмаїття форм поетичного синтаксису, характерна ритмомелодика тощо.

Простежується еволюція поглядів Чичибабіна на історію, неоднозначність його потрактувань деяких історичних явищ. Підкреслюється гуманістична спрямованість поезії письменника. Хоча герой його віршів переживає глибоку особисту й суспільну драму, автор бачить у ньому й великі можливості для морального оновлення себе і суспільства. Пафос віри в людину, в те, що вона повернеться до Божих заповідей, що стане справжнім творцем історії разом з Богом, є суттєвою рисою лірики Чичибабіна.

Завершують другий розділ висновки, в яких визначаються особливості художнього світу Б.Чичибабіна і роль в ньому провідних мотивів лірики поета. Картина світу, створена письменником, відзначається багатоплановістю. Вона охоплює і природну сферу, і естетичну, і історичну, а головне – сферу духовну. Всі явища і події зовнішнього життя поет співвідносить з внутрішнім існуванням особистості. Людина в усіх проявах свого буття стоїть в центрі художнього світу Чичибабіна. Поет досліджує різноманітні взаємозв'язки людини з природою, суспільством, іншими людьми, але особистість в творчості письменника осмислюється перш за все в морально-психологічному і філософському розумінні – з точки зору духовної сутності людини і її стосунків з Богом, відповідності високому божественному задуму. Чичибабін відображає складний і суперечливий шлях духовних пошуків сучасної людини. Автор показує драматизм долі людини в напружену епоху другої половини ХХ ст. Але разом з тим він стверждує внутрішню велич людини, її здатність до морального вдосконалення себе і світу. Така концепція людини, яка походить з традицій російської класичної літератури і разом з тим пов'язана з розвитком модернізму у світовій літературі, має глибокий філософський підтекст, оскільки Чичибабіна цікавлять перш за все питання високого духовного гатунку. Конкретика в його творах завжди переосмислюється у зв'язку з вічністю, а людина в його ліриці живе не лише земним, але перш за все духовним життям.

Розкрити всю різноманітність особистості і суспільства допомагає Чичибабіну звернення до відповідних тем, серед яких найважливішими є любов, мистецтво і історія. Від них, в свою чергу, як "пучки смислів" (за виразом О.Мандельштама), відходять численні мотиви: любов –натхнення, любов – джерело(основа) життя, любов – розкриття божественної сутності в людині, поезія як Божий дар, пророча місія поета, творчість як таїна і благословення, історія як співтворчість Бога і людини, провина і каяття, відповідальність за історію та ін. Тематичне багатство лірики Б.Чичибабіна визначає поліфонізм її звучання. В поезії письменника на повний голос зазвучали болі і тревоги не тільки його особисті, але і всього його покоління. Мотивний аналіз лірики Чичибабіна, здійснений в роботі, показав зміни поетичної манери письменника з бігом часу, етапи його творчого шляху, домінування тих чи інших мотивів на різних етапах письменницької діяльності. Дослідження мотивів проводилось в тісному зв'язку з характеристикою ліричного героя Чичибабіна. Як встановлено, герой письменника також пройшов складний шлях еволюції – від захоплено романтичного сприйняття світу до його глибокого осмислення і прозріння. У віршах поета нерідко зникає межа між його головним героєм і автором, і головне, що їх об'єднує – це постійний пошук істини і реалізація свого високого божественного призначення. Цільність образу ліричного героя – героя-філософа, героя-творця, героя-Божого вісника, провідника ідеї Любові – визначає єдність художнього світу Чичибабіна, наповненого реальним трагізмом і разом з тим осяяного духовним світлом.

Четвертийрозділ"ЖанроверозмаїттялірикиБ.Чичибабіна" присвячений аналізу жанрових форм, які застосовує поет. Автор використовує найрізноманітніші жанри – від фольклорних і класичних до найсучасніших. Таке жанрове розмаїття свідчить про високий рівень художньої майстерності митця, його органічний зв'язок із попередніми здобутками і новаторство у царині лірики.

У пошуках жанрових форм для своїх віршів Чичибабін спирався передусім на досвід російської та світової класики. Він опановує практично всі традиційні жанри (ода, сонет, елегія, послання, поема, балада та ін.), але незмінно насичує їх філософським змістом і збагачує власними поетичними відкриттями (на рівні строфічної організації, ритмомелодики, системи віршування тощо). Письменник знаходить приховані у жанрах можливості, роблячи їх достатньо гнучкими і застосовуючи їх для вираженя різних почуттів та ідей. Але головне, що притаманне ліриці Чичибабіна,– це те, що всі жанрові різновиди його поезії обумовлені необхідністю говорити про Вічне, про Людину, про Бога. Тому і жанри лірики, які використовує митець, покликані передати всі відтінки й інтонації цієї складної і напруженої розмови про Головне.

Особливу роль у художній системі Чичибабіна