LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лірика Лесі Українки в перекладах англійською еледіс Еванс

Савенець А.М. Лірика Лесі Українки в перекладах англійською Ґледіс Еванс

УДК 81' 255. 4

А. М. Савенець,

вчитель

(Білківська ЗОШ І-ІІ ступенів)

Лірика Лесі Українки в перекладах англійською Ґледіс Еванс

В статті розглядаються переклади лірики Лесі Українки англійською мовою, здійснені Ґледіс Еванс.

"Ця книга представляє лише невелику частку поетичної спадщини Лесі Українки. Передаючи її глибокі думки та пристрасні почуття, вона все ж залишається, як навіть найкращі переклади, зворотним боком персидського килима", – зауважує проф. Арсен Іщук у передмові до двомовної збірки Лесиної лірики "Надія / Hope" [1:10]. Далі вчений висловлює надію, що "щирі й людяні слова знаменитої української поетеси знайдуть шлях до серця англійського читача" [1:10]. Поділяючи цю надію, залишається хіба що її розширити, уточнивши: читача англомовного.

Шлях до того серця торовано було, звичайно ж, не вперше. Принаймні до того, як Лесине слово пролунало англійською за посередництва Ґледіс Еванс, проживали його в собі й дарували англомовним поціновувачам поезії слов'янського світу досить багато перекладачів. Першим серед них вважається англієць Бекгофер, який здійснив переклад драматичної поеми "Вавілонський полон" (опубліковано в Лондоні 1916 року). Згодом лірику, поеми та драматичні твори Лесі Українки рядили в англійські шати Персіваль Канді (в його перекладах 1950 року в Нью-Йорку було видано збірку вибраних творів "Spirit of Flame" ("Дух полум'я"), серед яких 5 драматичних творів, у тому числі "Лісова пісня", та 28 поезій), Марія Скрипник та Джон Вір (Іван Федорович Вив'юрський), які представляли окремі Лесині поезії на сторінках англомовної періодики (другий із перекладачів – також автор перекладу драматичної поеми "Катакомби", виданої окремою книгою1971 року), а також Віра Річ, переклади якої склали окрему збірку вибраних творів Лесі Українки, виданої в Торонто 1968 року. Активно і талановито долучалися до тлумачення англійською окремих поезій Лесі Українки перекладачі з середовища української еміграції [2:95]. За деякими підрахунками, загальна кількість англомовних інтерпретаторів творчості Лесі Українки складає понад півтори сотні [3:149].

Отож, повторимо: Ґледіс Еванс – не перший провідник англомовних чительників на шляху до Лесиних творів, ба, навіть більше: ряд поезій, нею обраних, було озвучено англійською раніше: скажімо, "Contra spem spero" – принаймні чотири рази [4:30]. Але при цьому перекладачка торує свій власний шлях, зберігаючи власне бачення засобів перенесення Лесиних образів та ідей на англомовний ґрунт, свідченням чого можуть служити навіть деякі її формальні огріхи, яких вдалося уникнути іншим перекладачам (наприклад, у циклі "Сім струн" у перекладі Еванс не збережено відповідності назв поезій як назв нот та їх перших складів, відповідності, яку простежено в ранішому перекладі циклу, здійсненому Вірою Річ [2:97]. Варто тут згадати, що 1985 року видавництво "Дніпро" випустило в світ окремою збіркою драму-феєрію "Лісова пісня" в перекладі Еванс, що викликала низку зауважень із приводу засобів, обраних для передачі поліських реалій, стилістичної адекватності та невірного розуміння граматичних зв'язків у тексті [5:83]. Природно, що твір, густо просякнутий фольклорно-міфологічною образністю, глибоко занурений у таємниці національного буття, з'явив перепони перед носієм іншої мови та відмінних традицій. В той же час лірика Лесі Українки, всуціль метафористична, глибоко закорінена в традиції українського писаного й мовленого красного слова та разом з тим прозора з погляду загальнолюдської проблематики, надихнула Ґледіс Еванс на перекладацьку працю високого рівня майстерності.

Збірка "Надія / Hope" налічує 43 поезії; повністю представлено цикли "Сім струн" і "Сльози-перли" та частково – цикли "Ритми" й "Весна в Єгипті". Твори розміщено в послідовності їх написання: від заголовного вірша "Надія" (1880) до незакінченої поезії "Хто вам сказав..." (1911). Серед поданих віршів – хрестоматійні: "Contra spem spero", "Слово, чому ти не твердая криця...", "Досвітні огні".

Найперше, що привертає увагу дослідника перекладів Ґледіс Еванс із Лесі Українки, – це передача метрики оригіналу. Як відомо, в англійській ліриці найчастіше використовуються висхідні, ямбічні ритми, в той час як хорей чи дактиль, втім, як і всі трискладові розміри, рідковживані [6:20]. Це є наслідком загального ямбічного характеру англійської мови; попри те, що окремо взяті англійські слова мають переважаючу трохеїчну тенденцію, тобто в переважній більшості двоскладових слів наголошеним є перший склад, у мовленні цим словам, як правило, передують ненаголошені артиклі, прийменники, сполучники, або ж ненаголошені склади попередніх слів [7:254]. Втім, зауважимо: мова йде лише про домінуючу тенденцію; серед найбільш поширених зразків англійського метра І. Р. Гальперін наводить ямб, трохей, дактиль, амфібрахій, анапест [7:253,254] – усі (ні більше, ні менше) розміри, використані в поезіях Лесі Українки, що увійшли до двомовної збірки "Надія". В той же час серед перекладачів поезії, зокрема зі слов'янських мов на германські, поширеною є думка, що український і російський віршовий рядок у перекладі повинен обов'язково подовжуватися, а хорей або ямб мають бути замінені на якусь із трискладових стоп. На думку вітчизняних перекладознавців, "це переконання ґрунтується не на справжньому співвідношенні двох різномовних поетик, а на існуючій традиції перекладу, а вона, ніде правди діти, далеко не завжди обирає той шлях, який найважчий" [8:51]. До честі Ґледіс Еванс, перекладачка намагається дотриматися віршового розміру оригіналу в своїх перекладах: всі трискладові розміри передано їх відповідниками, як і майже всі двоскладові. Лише в деяких випадках вона чинить згідно перекладацької традиції, що склалася, зокрема, в перекладі вірша "Як дитиною, бувало..." Втім, і тут у перекладі ямбічні рядки сусідять із хореїчними:

As a child I sometimes fell, / – / – / –

Hard enough for it to hurt; – / – / – / –

Though my heart with pain would swell, – / – / – / –

Yet I rose without a word. – / – / – / –

В наступній строфі відбувається зміна розміру, і вже в трьох рядках третьої строфи спостерігається яскраво виражений ямб:

But now the drama soon will end; – / – / – / –

For me, a bitter cup to sip, – / – / – / –

And a clever epigram / – / – /

Is on the brink of tongue and lip [1:75]. / – / – / –

Отож, у перекладі спостерігаємо поєднання хореїчних та ямбічних віршів, а якщо точніше – перехід від перших, менш характерних для англомовної поезії, до других (рядки оригіналу не наводяться: в них, як пам'ятаємо, хореїчний розмір є наскрізним).Так само хорей перетворено на ямб у перекладі вірша "Епілог" [1:35, 37]. Втім, чи виправдане таке перетворення з причин нібито рідкої вживаності хорея в англомовній поезії, якщо згадати, що саме цей розмір використано, скажімо, в таких хрестоматійних зразках американської літератури як "Крук" Едґара По чи "Пісня про Гайявату" Генрі Лонґфелло?

Особливі зауваження з приводу адекватності римування в англійських версіях поезій Лесі Українки неправомірні вже хоча б тому, що англомовна поетична традиція в силу обставин історичного розвитку англійської мови має до рим інші вимоги, ніж традиція українська, а саме: вона більш ліберальна до неточних рим. Саме тому англійському читачеві чи слухачеві поезії не ріжуть слух і зір асонанси, консонанси й дисонанси, що стали вислідом багатовікової традиції англійського фольклору та давньої англійської поезії, де чи не найосновнішим принципом звукової організації тексту була алітерація. Окрім того, фонетичні процеси, що відбувалися протягом століть, ґрунтовно дистанціювали вимову та написання в англійській мові, що спричинило феномен так званої "зорової рими" (eye-rhyme). Але заміна сміятись–сподіватись на laughing–hoping [1:26, 27], де в основах слів жоден (!) звук – ні голосний, ні приголосний – не збігається, має насторожити і найменш вибагливого читача. Як і