LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лірика Лесі Українки в перекладах англійською еледіс Еванс

відсутність рими в деяких місцях, наприклад, у двох рядках останньої строфи циклу "Сльози-перли" – і це після того, як з успіхом було передано метрику й римування всього циклу!

На деякі міркування, пов'язані з ритмом та римами поезій Лесі Українки та їх передачею в перекладах Ґледіс Еванс, наштовхують особливості клаузул у деяких віршах української поетеси. В цьому випадку не можемо вести мову про ритм та рими відокремлено. Безперечно, добір клаузул різних видів у рамках окремої поезії додає штрихів до ритмічного її рисунка. Втім, перекладацька традиція не підходить до передачі клаузул буквально: не існує перекладацьких норм, які б зобов'язували жіночу риму передавати лише жіночою, чоловічу – лише чоловічою і тому подібне; окрім того, перекладач виходить із морфологічних особливостей та акцентологічних норм тієї мови, на яку здійснюється переклад. Та поза тим, якщо в окремих віршах Лесі Українки спостерігаємо наскрізну "жіночість" рими, важко не погодитися з тим, що цей прийом спрямований на досягнення певного стилістичного ефекту: скажімо, як у віршах "Завітання", "До натури", "На давній мотив", "Епілог" тощо (подібний прийом, для прикладу, дуже часто спостерігається в загалом нечисленній римованій силабо-тоніці Віслави Шимборської). І там, де перекладачка чутобно ставиться до авторського добору клаузул, експресивний ефект перекладу на порядок наближається до стилістичних особливостей ритму оригіналу [1: 15, 17; 1: 97, 99].

Якщо звернутися до фонетичних особливостей лірики Лесі Українки та її англійського відповідника в баченні Ґледіс Еванс, можна зафіксувати загалом дуже нечасту, але довершену практику алітерації. І там, де вона найбільш помітна, перекладачці вдається скерувати сприятливі в плані алітерації лексичні ресурси англійської мови в належне русло. Отож, рядок В темну безсонную ніч, в передсвітнюю чорну годину [1:14] звучить англійською як Once on a sleepless night, when the hours fall blackest near morning [1:15] – досконалий зразок вирішення непростої перекладацької задачі. Наступний приклад можна розглядати в контексті як алітерації, так і ономатопеї: аналізуючи в цьому аспекті одну з поезій Р. Л. Стівенсона, І. Р. Гальперін припускає, що звук [w] спрямований на відтворення звучання вітру:


Whenewer the moon and stars are set,

Whenewer the wind is high,

All night long in the dark and wet

A man goes riding by [7:125].

Але ж у цьому відношенні приклад аналогічного звуконаслідування з вірша "Завітання" Лесі Українки значно багатший: один лише рядок поезії містить п'ять звуків [в], причому в подібному змістовому контексті! І що головне – їх стилістичну функцію адекватно відтворено в перекладі: відповідником рядка І хвилювала в повітрі, як море в негоду [1:14] виступає Whipped to wild swirls in the wind, like the sea in bad weather [1:15].

Вже згадувалося, що, порівняно з тими перепонами, які постали перед Ґледіс Еванс під час перекладу "Лісової пісні", зокрема при спробах прагматичної адаптації українських реалій, лірика, що увійшла до збірки "Надія / Hope", в аспекті цих реалій менш "заземлена". І в тих небагатьох випадках, коли перекладачка постає перед необхідністю передачі реалій, вона користується різними прийомами цієї передачі, виходячи з умов, які диктує контекст: в одному випадку це ненав'язливе лексикографічне тлумачення: веснянки – the spring songs of maidens [1:36, 37], в іншому – транслітерація: кобза – kobza [1: 36,37]. Останній спосіб передачі реалій вважається найпростішим і не завжди прийнятним: він, аби не залишитися незрозумілим для іноземного читача, буде потребувати супровідного лексикографічного тлумачення з боку перекладача, в той час як переклад художнього твору не має права виставляти окрему деталь у більш яскравому світлі, ніж в оригіналі [9:96]. Але саме в цьому випадку транслітерація виправдана, оскільки на значення слова наштовхує сам контекст: Perhaps there's a kobza somewhere | Whose strings will resound through the air [1:37], при цьому збережено певний національний колорит оригіналу. Дещо іншого ефекту досягла перекладачка, використавши в якості англійського еквіваленту калини слово guelder [1: 93], яке викликає образ калини передусім у контексті ботанічної термінології, у той час як необхідну стилістичну роль, зумовлену "казковим" контекстом (Чи тільки в казці вироста калина... [1:92]), виконав би швидше інший відповідник калини в англійській мові – snowball-tree.

Більше перекладацьких випробувань на стилістичному рівні поставило перед Ґледіс Еванс уживання Лесею Українкою зменшувально-пестливих утворень, які займають значне місце серед використовуваних письменницею мовних засобів. Як відомо, пестливі форми іменників та прикметників англійською мовою передати об'єктивно неможливо за браком відповідних пестливих форм [5:83]. До вирішення цієї проблеми перекладачка підходить неоднозначно, беручи до уваги як семантичне та експресивне значення демінутивів у контексті, так і виходячи з виражальних можливостей англійської мови. Основними способами передачі зменшувально-пестливих утворень англійською мовою перекладачка обирає:

1) лише в деяких випадках – додавання до англійського відповідника іменників у зменшувально-пестливій формі означення little, причому в тих випадках, коли вживання демінутивів може слугувати буквальній меті – для позначення малого розміру: мої всі малятка – my little ones [1:105, 106], або ж додавання при цьому ще одного означення: оченьки, іскорки ясні – sweet little eyes, brightly shining [1: 109, 110] (в одному випадку перекладачка використала прикметник wee, позначений у лексикографічних джерелах як шотландський діалектизм [10:638], отже, атрибутив цей як такий, що належить до прошарку позалітературної лексики, виконує компенсаторну експресивну функцію);

2) додавання до англійського відповідника таких іменників інших означень з адекватним семантичним наповненням: ниточка тонка – taut and slender threads [1:68, 69], устонька гожі – lips, sweet and tender [1:110, 111];

3) компенсацію тієї експресивної функції, яку виконує в українській мові демінутив, використанням літоти – широко уживаного стилістичного прийому в англомовному красному письменстві: Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! [ 1: 32] стилістично цілком адекватно передано як Hard times are not sunny! Moments far from honey! [1:33];

4) синтетичний підхід – використання лексичних ресурсів англійської мови, добір слів, які містять у своїй семантичній структурі відповідні семи: листочки передано як liflets [1:128, 129], листячко – як petals [1:22, 23], віконце – як loophole [1:57, 58], а часинку – досить сміливо – як moment [1:134, 135]. Цікавою перекладацькою знахідкою є пестливі звертання в колисковій "Mi": baby bunny (відповідник до дитинонько) та sleepy-head (у контексті: Sleepy-head, no crying як відповідник до Спи ж ти, малесенький) [1:32, 33];

5) використання нейтральних з погляду експресивності відповідників: дзвіночок – bell, листочки – leaves [1:91, 92], нічка – night [1:24, 25]. Втім, чи таких уже й нейтральних? Важко не згодитися з думкою Т. Р. Левицької та А. М. Фітермана, що емоційне "співзначення" створюється тими позитивними чи негативними асоціаціями, які слова викликають; вчені не погоджуються з думкою Е. С. Азнаурової, що в семантичній структурі слів love, hate, pain, joy тощо немає емоційного значення, оскільки воно, мовляв, є частиною їх денотативного значення [11:169]. Можна сперечатися, чи наявні позитивно експресивні конотації в структурі слів bell, leaves чи night, але можна висловити припущення, що в контексті вони його набувають.

Перекладачку відзначає відсутність прагнення до буквальної передачі авторських епітетів, її більше переймає збереження їх експресивної функції. З тієї причини маленька іскра звучить англійською як faint spark [1:42, 43], а голоснії слова – ringing words [1:90, 91]. Інколи для збереження експресії перебудовується граматична структура оригіналу: знебулеє серденько – heart, about to break [1:18, 19]. Втім, іноді Еванс не вдається відтворити англійською мовою весь ряд епітетів із