LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лірика Миколи Руденка. Проблеми поетики

Г.Марселя та інших мислителів. Семантичні групи ліричних образів збірки "Оновлення" охоплюють різні аспекти поетичного світу М.Руденка, густо населеного людьми, насиченого філософічними рефлексіями й об'єднаного єдиною межовою ситуацією: образи тілесної, душевної, емотивної та етичної домінантної семантики, образи світу природи (космічні образи та образи стихій води, землі, вогню, повітря). Ідеї, які функціонували в художньому просторі збірки "Всесвіт у тобі" у ролі запитальних конструкцій, оформлюються в поетичні синтагми, що закріплюють ізоморфізм моделі космос - людина. Основи персональної міфології ліричного героя М.Руденка окреслює та ж сама філософська пам'ять, що спрямувала Н.Кузанського до вчення про еманацію, поширеного в доктрині неоплатонізму, що живила Дж.Бруно, В.Вейгеля, Дж.Кардано, С.Сілезіуса, Б.Спінозу ідеями про безкінечний максимум, наближений до природи. Ці знання розкриваються перед суб'єктом лірики не через академічну філософію, а шляхом особистого прилучення до таїни "Великої Книги Природи". "Зелена Книга Буття" М.Руденка асоціюється з "Зеленою євангелією" Б.-І.Антонича, поезією Р.Тагора: спостерігаємо народження індивідуальної поетичної версії людського буття у Всесвіті, джерела якої сягають прадавньої традиції, позначеної фалесівською тезою "усе сповнене Богів", розвиненої у світлі язичницької культури, і водночас закорінюються в неповторне мистецьке світовідчуття. Посилення художньої інформативності текстів збірок "Всесвіт у тобі" та "Оновлення" досягається завдяки створенню персоніфікованих пейзажів. Поетова думка, відірвавшись від реального конфлікту, шукає можливості виразити себе через утягнення в силове поле асоціацій, умовностей, що стають необхідною виражальною формою при осмисленні філософських категорій. У поетиці М.Руденка зростає естетична цінність і глибина мотиву "живий Всесвіт", що стає тематичною домінантою віршів 60-70-х рр. Закономірно, що в образній структурі текстів переважають іменникові метафори на основі перенесень за схожістю до частин тіла людини, які не потребують додаткових зусиль для декодування (голоси хуртовин, голос трав, голова сонця, жага озерця, серця конвалій, черево хмар тощо). Поширеним прийомом композиційної організації віршів збірки "Оновлення" постає прийом зміни ракурсів сприйняття певного явища, предмета, ситуації. Важливим етапом творчого становлення є звільнення мистецького "я" від влади.

У в'язничний період публіцистичне звучання ранньої поезії М.Руденка поглиблюється. Лірика митця, як і твори І.Калинця, Ю.Литвина, Т.Мельничука, О.Різниченка, І.Світличного, В.Стуса та інших, є своєрідним свідченням ув'язненого, який осмислює позав'язничну дійсність. Ця поезія постала як наслідок участі в політичній боротьбі й результат естетичної полеміки з офіціозним письменством. Її зв'язок із творчістю Т.Шевченка має як зовнішній вияв на рівні спільних мотивів, образів, сюжетів, ремінісценцій, епіграфів, цитувань, так і глибинний характер на рівні розуміння специфіки мистецтва, що живиться голосом духу. Часопростір для ув'язненого окреслений за допомогою символу квадрата, у якому плин годин, тижнів, місяців створює ефект відірваності від світу. Подібний принцип організації поетичних картин спостерігаємо в ліриці В.Стуса, Я.Лесіва, Л.Новомеського та ін. Опозиційність "квадрат" - "коло" в міфологічній системі уявлень є еквівалентом опозиції "небо" - "земля". Для ліричного героя вірша М.Руденка "Якби те, що мені заболіло" "неба квадрат невеликий" залишається джерелом барв, образів, подій. Часопросторовий рівень вірша "Немов би й світу вже нема" позначений колообігом від споглядання тюремної дійсності до первинного хаосу, окресленого через невизначене "щось", і знову до в'язничного світу. Поет подає ланцюжок перевтілень і закріплює ознаки прадавнього хаотичного тла природи в образі тюремної камери, що розгортається до узагальненої картини політичного життя, увиразненої словесними повторами. Окрім того, ряд поезій являють реалістичну замальовку, епізоди, що є автентичним свідченням ув'язненого про умови його перебування ("Пліч-о-пліч сплю...", "Наглядачка", "В сусідній камері..." тощо). Часопросторовою формою існування опозиційної особистості ліричного суб'єкта виступає вихід із обмеженого простору у вільний, що має такі вияви: а) простір уяви, фантазії ("Ще раз про свободу"); б) простір пам'яті ("Якби те, що мені заболіло", "Спалах пам'яті", "В Донецьку"); в) заглиблення в самопізнання ("Вік доживаю", "Із окопних часів", "Усе пізнавши й переживши"); г) спілкування зі світом природи ("Голос трав", "Цибулина", "Зоря-полонянка", "Ув'язнені маки"); ґ) простір, заповнений Словом ("Безмежність бачити не можна", "Стало слово моє земним", "Естафета"). Змістові виміри поетичного світу М.Руденка поглиблюються завдяки свідомо заданому на рівні цитацій, алюзій, ремінісценцій, епіграфів культурологічному, науковому, міфологічному контексті. Поет змушений був удаватись до абстрактно-філософських категорій (Матерія, Час, Безмежність), наукової термінології (білок, ядро), залучати до художньої системи поняття, позбавлені реально чуттєвого змісту, але його творчість - це не абстрактне мудрування. Не менш значущим та поширеним є етичний компонент образної структури поезій "Сни", "Злетіли два метелика з калини", "Бамбук", "Легенда" та ін. У М.Руденка полемічно-ораторська установка поетичного мовлення визначає особливості композиції творів, які завершуються переважно безпосередньою моральною сентенцією, власне пуантом, позначеним цілісністю думки-аргумента; урочисту ораторську ритмомелодику, чітке ритмічне виділення моральних положень, емоційні звертання до уявного опонента чи однодумця. Лексико-фразеологічний рівень поетичної мови М.Руденка позначений стильовою адаптацією компонентів публіцистичної гостроти та введенням суспільно-політичної термінології. Інтонаційно-синтаксичний лад мовлення поета характеризується вживанням антецедентів, завдяки яким речення набувають експресивності, а виділені слова посилюють інформативність тексту. Значного поширення набуло введення фразеологічних висловів, що мають у своїй структурі риторичні фігури, лексичні та синтаксичні повтори, антитези. Для характеристики позиції ліричного суб'єкта М.Руденко обирає традиційний для публіцистичного вірша схвильовано-пристрасний тон, однак серед текстів 60- 80-х рр. суто публіцистичні твори становлять незначну кількість. Поетика публіцистичних віршів позначена процесом онімізації апелятивів, персоніфікацією морально-етичних категорій та суспільних чинників, коріння якої сягають античної і давньої української традицій.

Особливості поетики лірики М.Руденка виразно виявляються на жанровому рівні. У його ранніх реалістичних замальовках медитативне ліричне начало поступається перед власне зображувальним. Поет не завжди досягав рівня місткого художнього узагальнення та емоційної сили. Окремі жанрові форми лірики М.Руденка збігаються з відповідними жанрами публіцистики (ліричні портрети "Ветеран", "Паранський лісоруб", послання "Китайському другові" тощо). Поезії збірки "Всесвіт у тобі" репрезентують вихід М.Руденка на новий рівень осягнення поетичної дійсності. Ліричний герой його творів не завжди вдається до декларацій і раціоналізації мислення. Він поступається перед таїною світобудови у пейзажах-медитаціях і поетичних візіях. У віршах-пейзажах та медитативних етюдах "Жага", "Весна", "Тіні", "Дощ" М.Руденко прагне розширити філософічні горизонти власної поетики. Серед жанрів філософського наповнення в