LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лірика Миколи Руденка. Проблеми поетики

поетиці М.Руденка домінують медитації, монологи, поетичні візії та елегії, проте на рівні жанру поезій збірки "Всесвіт у тобі" простежується загальна тенденція до посилення публіцистичного звучання. Полемічна загостреність, система образів, яка об'єднує образи-тези, деталі, алегорії, знаки, особливий емоційний темпоритм, художня узагальненість утілені в такі жанрові форми, як поетичний начерк, посвята, ліричне послання, інвектива. Лірика поета переконує читача логікою розвитку поетичної ідеї, зосереджується на характерних рисах, подає філософічні узагальнення, причому форма прямого переконання переважає над емоційно виразними художніми картинами. Подібний художній прийом спостерігаємо в ліриці Л.Вишеславського, І.Драча, В.Коротича, В.Луговського, Б.Олійника, В.Симоненка та інших. Для М.Руденка - поета публіцистичного складу мислення - характерні безпосередні філософські узагальнення, лірико-публіцистичний пафос, посилення раціонального начала, притаманного публіцистичній і філософській ліриці.

Жанрове обличчя поезії в'язничного циклу багатопланове: медитація, ліричне послання, балада, лірична новела, поема, сонет. Як і цикл сонетів І.Світличного, тюремні сонети М.Руденка є своєрідним продовженням художньої традиції І.Франка, у творчості якого найповніше розкрито можливості цього жанру. Звернення до сонетної форми свідчить про творчу зрілість автора, розширення його поетичної системи. Із семи сонетів, уведених до збірки "За ґратами", шість тематично пов'язані мотивами кохання, щирої тривоги за збереження стосунків, вдячності дружині. Виняток становить третій сонет - "Чого ж було мені той ролі не шанувати?" - філософічна рефлексія громадянського наповнення, єдиний текст, у якому є натяк на приналежність до табірного циклу (художньо вмотивована деталь "дріт колючий"). Ліричні нотатки, зроблені в Мордовії, фіксують авторські переживання, викликані очікуванням дружини, проте в щоденникових записах М.Руденка вміщено й роздуми стосовно проблем світобудови та політичного життя. Філософічною заглибленістю та громадянським звучанням відзначаються поетичні притчі "Голуб і дракон", "Діамант", балада "Балада про самогубство". Названі жанри привертають увагу поета насамперед визначеністю морального вибору. Баладний сюжет постає формою інтенсивного спілкування тексту з читачем. У М.Руденка практично-виховна, повчальна функція жанру реалізується через уведення моральних сентенцій чи імперативів, а також засобом розширення можливостей монологічної композиційної форми. Емоційна пересторога-повчання за своєю образністю, особливостями темпоритму продовжує розвиток екологічної проблеми, започаткованої в поезії Руденка 60-х рр. Апокаліптичні візії загострюють есхатологічне чуття ліричного героя, яке в останній строфі змінюються настроями смутку й гіркою іронією. Чергування епізодів, калейдоскопічна зміна кадрів у межах твору малої поетичної форми, позначена Г.Клочеком терміном "панорамність", - це виразний засіб притчевого узагальнення, використаний М.Руденком відповідно до художнього задуму твору.

Оригінальна концепція дійсності, виразно індивідуалізована модель світу, запропонована М.Руденком, знаходить органічне втілення в жанрову форму поеми. "Метафізична поема" посідає чільне місце в контексті світової сцієнтичної поезії, у якій основний напрям розгортання ліричної теми визначається науковим компонентом. Коріння цієї поезії сягають античних космогонічних творів Гесіода, Тіта Лукреція Кара, Клеостара та інших. Розквіт наукової поезії ХХ століття репрезентують твори В.Гадзінського ("Айнштайн"), В.Поліщука ("Медуза актинія"), І.Драча ("Ейнштейніана", "Балада про ДНК") та ін. Поема позначена нерозривною естетичною єдністю раціонального й ірраціонального начал і постає спробою осмислення наукових досягнень через філософські принципи. Усвідомлюючи дискусійність сьогочасних поглядів на проблеми літературної генерики, відзначаємо наявність філософського метажанру (термінологічна традиція, розвинена Р.Співак, Т.Волковою та Е.Соловей) у творчості М.Руденка, для якого пошук відповіді на фундаментальні питання людського існування виступає могутньою духовною потребою.

У Висновках узагальнено результати роботи.У дисертації здійснено синтетично-аналітичне дослідження лірики М.Руденка з урахуванням його політичної діяльності та художньо-філософського конструювання митцем власної моделі світу. Публіцистична поезія інвективного спрямування та громадянсько-патріотичного наповнення стала закономірною ланкою в процесі духовного відродження 60-х рр. Ураховуючи цю естетичну тенденцію духовної культури шістдесятництва, доцільно трактувати публіцистичність як одну з рис поетики М.Руденка, художньо реалізовану в жанровій системі, уникаючи при цьому негативної конотації. Таким чином, свідома заанґажованість митця національно-державотворчими, екологічними, етичними проблемами позначається на поетиці його творів, що характеризується безапеляційністю моральних тверджень, народженням образу з ідеї, домінуванням гностичного начала, зведенням у ряді поезій авторської присутності до рівня колективного мислення. Отже, на ідейно-тематичному рівні лірика М.Руденка пориває з офіціозним письменством, постає опозицією літературі соціалістичного реалізму, іноді використовуючи її художній досвід на рівні способу вираження поетичної думки.

Вивчення творчої спадщини М.Руденка в літературному житті України дає підстави твердити, що його лірика - самобутнє явище в контексті розвитку філософсько-поетичної традиції. Публіцистичність у поезії М.Руденка переплітається з ліризмом та філософічністю, що зумовлено своєрідністю його поетичного світу, у якому ці три начала то ніби зливаються в єдине ціле й доповнюють одне одного, то змагаються. Проте це не знецінює загальної мистецької вартості творчості поета, значення якої в розхитуванні попередніх ідейно-естетичних канонів незаперечне.

Основні результати дослідження відображені в таких публікаціях:

1. Джерела оновлення поетичного стилю М.Руденка // Вісник ЛДПУ імені Тараса Шевченка.- 2000.- № 5.- С. 12-16.

2. За ґратами соцреалізму. До проблеми аналізу поетики лірики М.Руденка // Вісник ЛДПУ імені Тараса Шевченка.-1998.-№ 9.- С. 19-22.

3. Космічність мислення - специфічний вияв лірики М.Руденка // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова.- К., 2000.- С. 151-163.

4. Творчість М.Руденка та мистецькі пошуки шістдесятництва // Вісник ЛДПУ імені Тараса Шевченка.- 1999.- № 6.- С. 15-20.

5. До проблеми художнього осмислення образу слова в ліриці М.Руденка // Поетика художнього тексту: Матеріали доповідей і повідомлень Всеукраїнської науково-теоретичної конференції.- Київ; Херсон, 1996.- С. 263-264.

6. До характеристики проблеми порівняльно-типологічного аналізу творчості Тараса Шевченка та Миколи Руденка // ХХХІІ Наукова Шевченківська конференція 21-22 травня 1998 року: Матеріали.- Луганськ, 1998.- С. 121- 124.

7. Виховання почуття поваги до жінки-матері на матеріалі поезій М.Руденка // Українська духовна культура в системі національної освіти:Тези доповідей та повідомлень наукової конференції 18-19 квітня 1995 р.- Харків, 1995.- С. 84-85.

8. Осмислення причин духовної кризи тоталітарного суспільства в поезіях Миколи Руденка // Перша міжвузівська наукова конференція з актуальних проблем гуманітарних наук: Тези доповідей. - Луганськ, 1994.- С. 28.

9. "Упаду я зорею, мій вічний народе..."