LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лірика Миколи Чернявського. Проблеми поетики

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ








Корівчак Людмила Денисівна


УДК: 821.161.:82-1





ЛІРИКА МИКОЛИ ЧЕРНЯВСЬКОГО. ПРОБЛЕМИ ПОЕТИКИ





10.01.01 – українська література





АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук
















Херсон – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі українського літературознавства Херсонського державного університету, Міністерство освіти і науки України



Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Голомб Лідія Григорівна,

Ужгородський національний університет,

кафедра української літератури, професор.



Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Ткачук Микола Платонович,

Тернопільський національний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка,

завідувач кафедри історії української літератури,

декан філологічного факультету

кандидат філологічних наук, доцент

Горбенко Інна Федорівна,

Запорізький національний університет,

кафедра видавничої справи та редагування,

факультет журналістики, доцент



Захист відбудеться "9" жовтня 2008 року о 10.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.02 при Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м.Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Херсонського державного університету (73000, м.Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27).



Автореферат розіслано "9" вересня 2008 року.




Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.М.Стеценко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Микола Федорович Чернявський (3.01.1868-19.01.1938) належить до талановитих українських письменників кінця ХІХ – перших десятиріч ХХ ст., хоча й досі не посів належного місця в історії літератури. Свого часу широко відомий поет, прозаїк, публіцист, культурний і громадський діяч від кінця 30-х років ХХ ст. був майже забутий.

Вихід у світ перших трьох поетичних збірок М.Чернявського "Пісні кохання" (Харків, 1895), "Донецькі сонети" (Бахмут, 1898), "Зорі" (Київ, 1903) не залишився поза увагою критики, яка схвально відреагувала на прихід в українську літературу нового поета. У рецензіях О.Білоусенка, М.Грушевського, В.Степового, І.Франка відзначалось новаторство поета у розробці теми кохання, вправність форми вірша, майстерне відтворення пейзажу та настроїв. Водночас невиправдана категоричність у зображенні реалій буття, на думку І.Франка, могла призвести до посилення в поета настроїв пасивності, зневіри.

Доробок письменника був об'єктом дослідження таких відомих на початку ХХ ст. літературознавців, як М.Євшан, С.Єфремов, М.Плевако, М.Сумцов.

Вивчення творчості М.Чернявського перервалося наприкінці 30-х років ХХ ст. Митця було звинувачено у діях проти радянської влади й розстріляно в січні 1938 року. З того часу його творчість упродовж двадцяти років не вивчалася в Україні. У 1956 році письменника рішенням Миколаївського обласного суду реабілітовано.

Спроби повернення М.Чернявського в історію української літератури розпочалися у 50-60-х роках минулого століття (монографія В.Костенка, статті О.Бабишкіна, П.Колесника, М.Рильського). Сучасні літературознавці Я.Голобородько, Л.Голомб, Г.Земляна, О.Камінчук, І.Немченко, І.Сивкова, Н.Чухонцева, Н.Шумило та ін. активно пропагують творчу спадщину талановитого поета. Оцінювали поетичний доробок М.Чернявського представники української діаспори Б.Кравців, Яр Славутич, але спеціального дослідження поезії М.Чернявського, в якому було б зроблено цілісний аналіз його віршів і належно оцінено літературну спадщину митця в цілому, ще немає.

Актуальність теми дисертаційної роботи полягає в необхідності докладного аналізу лірики Миколи Чернявського, визначення на цій основі її жанрових особливостей, поетики, індивідуального стилю, співвідношення з історично сформованими літературними течіями, що дозволить обгрунтовано з'ясувати місце поета в історії української літератури кінця ХІХ – перших десятиріч ХХ століття.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертація виконувалася як частина комплексної теми "Поетика художнього тексту", над якою працює колектив кафедри українського літературознавства Інституту філології та журналістики Херсонського державного університету. Тема дисертації затверджена на засіданні Бюро наукової ради НАН України з проблеми "Класична спадщина та сучасна художня література" (протокол № 5 від 18 грудня 2003 р.).

Мета дослідження – здійснити аналіз поетичної творчості Миколи Чернявського, її жанрово-стильової специфіки, виявити зв'язок лірики з раннім українським модернізмом, окреслити місце поета в літературному процесі кінця ХІХ – перших десятиріч ХХ століття.

Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

  • виявити основні форми вираження авторської свідомості в ліриці М.Чернявського;

  • розкрити образ ліричного героя, який найповніше характеризує творче "я" поета;

  • визначити естетичні позиції митця;

  • охарактеризувати основні мотиви лірики, вказати на її місце у літературному процесі кінця ХІХ-перших десятиріч ХХ ст.;

  • виявити жанрові особливості поезій М.Чернявського;

  • охарактеризувати образну систему віршів;

  • дослідити суголосність лірики поета з концепціями вітчизняної і світової філософії;

  • визначити особливості поетики та стилю лірики митця.

Об'єкт дослідження – лірика М.Чернявського, яка репрезентована у десятитомним виданням 1927-1931 років та двотомником 1966 року.

Предмет дослідження – специфіка лірики Миколи Чернявського, її місце в літературному процесі кінця ХІХ – перших десятиріч ХХ ст.

Теоретико-методологічну основу дисертації складають філософські концепції Г.Гегеля, Г.Сковороди, положення праць Л.Гінзбург, М.Палкіна, Г.Поспєлова, Т.Сільман, В.Смілянської, Е.Соловей, Р.Співак про специфіку лірики. В осмисленні раннього українського модернізму ми спиралися на дослідження Лесі Українки, Т.Гундорової, Д.Наливайка, С. Павличко, Я.Поліщука, В.Шевчука. В розробці основних положень дисертації були використані праці з теорії психоаналізу: С.Андрусів, Н.Зборовської, С.Кримського, І.Мірчука, З.Фройда, К.Г.Юнга. Було враховано методологічні аспекти праць І.Бетко, О.Гнідан, Л.Голомб, Д.Донцова, О.Забужко, М.Євшана, Т.Мейзерської, Л.Петрухіної, О.Турган, П.Филиповича, Н.Шумило.

Методи дослідження – біографічний, типологічний, порівняльно-історичний, елементи герменевтичного, а також психоаналітичного та