LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лірика Миколи Чернявського. Проблеми поетики

М.Чернявського"представлено аналіз віршів, у яких поет створив мінімоделі буття рідної країни на початку ХХ століття. Він уважно спостерігав за всіма подіями, що відбувались у країні, з болем зображував становище людей праці ("Шахтар", "Косар", "Ратай"). Особливого значення у творчості митця набуває тема життя шахтарів.

У вірші "Шахтар" М.Чернявський зобразив жахливі умови праці на шахтах. Працюючи з ранку до ночі, без відпочинку, без світла і свіжого повітря, вручну, шахтарі проводять більшу частину свого життя під землею. Містким визначенням важких умов праці постає образ нори, в якій працюють шахтарі. Подібно до невтомних щурів шахтар робить безліч нескінченних ходів під землею, добуваючи вугілля.

У поезії "В донецькому краї" автор психологічно поглибив образ робітника на шахті, показав взаємозалежність його фізичного й духовного станів. Працюючи "під степом, у склепу" за мізерну платню, шахтар морально деградує і перетворюється на п'яницю.

М.Чернявський покладав великі сподівання на першу російську революцію. Бурхливий період військових перетворень початку ХХ ст. митець зобразив у циклі під назвою "Із днів журби і гніву" (1904-1907 рр.).

Ліричний герой його сповнений бажанням діяти у відповідальний для народу час. Він прагне бути разом з тими, хто розпочав протистояння царату, його вабить "життя відважне, бойове".

Події 1905-1907 рр. М.Чернявський осмислював не лише як можливість досягнення соціальної справедливості у суспільстві, а і як період національного самовизначення. Бажання бачити свою країну вільною спонукає М.Чернявського до використання дещо незвичних для його лірики вольових імперативів.

Пророчим є програмовий вірш "Ти не загинеш, Україно". Поет переконаний, що народ, який має таку сильну духовну спадщину, заслуговує на кращу долю. Він вірить, що Україна разом з іншими народами здолає самодержавство і виборе собі волю.

Радість від передчуття змін у суспільстві, навіяна подіями революції, поступово затьмарюється звістками про величезні втрати, які понесло російське військо у війні з Японією. Митець сприймав Російсько-Японську війну як загальну розруху, метою якої є захоплення чужої території. "Лірична мініатюра "Серце стискається з болю і туги..." допомагає зрозуміти, наскільки болісно М.Чернявський переживав війну. Поета лякає кількість жертв, які були спричинені невиправданим кровопролиттям. Він зневажає "лютих катів", що розпочали цю війну і використовують її як спосіб збагачення.

Бажання кращої долі Україні спрямовує митця на пошуки ідеалу духовного наставника народу. Риси цього ідеалу він знаходить у біблійних пророків.

У вірші М.Чернявського "Коли, як віл, Ізраїль шию..." , як і в поезіях Лесі Українки, Єремія постає як зразок відданості своєму народові. Поет художньо переконливо зобразив величезний вплив пророка на простий люд. "Натхненне слово" Єремії дає можливість синам Ізраїля прозріти, зламати "ганебні ярма". Картина визволення з вавилонського полону стає прикладом для українського народу.

Образ пророка у його ліриці набуває національних рис українського співця-поета. Так, у вірші "Пісні предків" пісня постає своєрідною книгою життя, з якої кожне покоління черпає для себе уроки. Поет акцентував на тематичне багатство пісень, в яких звучить не лише одвічний сум наших предків, а й сила духу, життєрадісність, дотепність – ознаки духовного здоров'я нації.

У поезії "Мій заповіт" автор вбачає перспективу розквіту України в тісному зв'язку інтелігенції й народу. Поет утверджує віру "в геній народа, в силу духовну його", визнає народ головною рушійною силою історії. Відродження нації М.Чернявський традиційно змалював в образі весни. Митець переконаний в тому, що український народ здобуде для своєї країни щасливе майбутнє. Символом добробуту, стабільності є образ дня, сповненого світла, радості.

Водночас М. Чернявський у ряді віршів викрив пасивність інтелігенції під час вирішення важливих національних питань ("Слава", "Українофіли", "Гімн матненосців").

Лжепатріотам поет протиставив узагальнений образ народу. Він зобразив український народ сильним і нездоланним.

У вірші "Народ" уособленням народних сил постає образ моря. Зовні спокійна і тиха, ця водна стихія в часи негоди може проявляти велику некеровану силу. Як не зупинити штормове море, так не можна спинити народ у його гніві. Тому оманливими є наміри "панків", цих бульбашок на морській поверхні, довічно керувати "вільним морем".

Біблійний образ велетня Самсона, підступно закутого ворогами, змальовано у вірші "Самсон окутий". Сарказм поета спрямований на викриття хижацтва панівної верстви і на осуд покірливості люду. Самсон у творі постає уособленням українського народу. З гірким осудом М.Чернявський констатує таку ваду велетня, як сліпота. Засліплений і задурений панами простий люд терпить усі знущання. Бездіяльність, покору мас поет змалював як сон. Поезія пройнята вірою в неминучість пробудження і звільнення народу.

У поезії "Наш край у опозиції" М.Чернявський зобразив картину жорстокої розправи царського уряду над народом під час революції 1905 р. Однак наголосив, що жертви цього протистояння не були марними.

У Першій світовій війні, як і в будь-який період протистоянь, постраждало мирне населення. Через великі втрати лави російської армії поповнювались робітниками й селянами. У вірші "Віяв жито-новину" поет дав реалістичні картини відгомону війни. В полі зору автора – образ селянина. Невтомний трудівник постає вірним своєму призначенню. Пора жнив для селянина є важливішою, ніж війна. Необізнаний у військовій справі, насильно відправлений на фронт, він одразу стає черговою жертвою, яку беззастережно поглинула війна. Поет засудив безвідповідальність дій уряду Росії за втрати, що були спричинені війною.

М.Чернявський дав оцінку і революційним подіям 1917 року. У статтях "Чого плакали люде?", "Рідна школа", які були видрукувані на сторінках "Вісника" товариства "Українська хата", що видавався в Херсоні (1917 рік), він змалював Лютневу революцію як крок до національного самоствердження українського народу.

У поетичному посланні "Привіт першому українському з'їздові" М.Чернявський привітав учасників першого зібрання новоствореного уряду України – Центральної Ради, яке відбулося 25 березня 1917 року в Києві. Політичні зміни в країні поет передав в образі нового дня, що прийшов на зміну "досвітньої доби". Прийом контрасту темряви і світла ("досвітня доба" / "день заходив") служить для підсилення емоційності вірша. Незмінним для поета за нової влади мають стати ще Шевченком виголошені орієнтири: воля і правда. Обстоюючи національні інтереси українського народу, автор поважає і представників інших народів.

М.Чернявський часто звертався до теми майбутнього України. У вірші "Батьку, сина твого..." він зобразив майбутнє України за допомогою метафоричного образу "сонце волі". Оптимізм поета посилює традиційний образ народження нового дня, як уособлення нового періоду, що несе незалежність для українців. Колишні каторжник і ув'язнена у майбутньому перетворюються на "борця-громадянина" і "героїню-дівчину".

У висновках узагальнено результати дисертаційного