LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лірика української еміграції: еволюція стильових систем



НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка




На правах рукопису


УДК 883(091):82-1:82.015



АСТАФ'ЄВ Олександр Григорович






ЛІРИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ:

ЕВОЛЮЦІЯ СТИЛЬОВИХ СИСТЕМ




Cпеціальність 10.01.01 - Українська література












А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук








Київ - 1999




Дисертацією є рукопис.


Роботу виконано в Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України


Науковий консультант: професор, завідувач кафедри філології Національного університету "Києво-Могилянська Академія" доктор філологічних наук В.П.МОРЕНЕЦЬ


Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор М.М.ІЛЬНИЦЬКИЙ

(Львівський держуніверситет ім. І.Я.Франка)

доктор філологічних наук М.П.ТКАЧУК

(Тернопільський держпедуніверситет ім.В.М.Гнатюка)

доктор філологічних наук, професор Г.Ф.СЕМЕНЮК

(Київський держуніверситет імені Тараса Шевченка)


Провідна установа - Кіровоградський держпедуніверситет

ім. В.К.Винниченка, кафедра української літератури


Захист відбудеться 22 вересня 1999 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.01 при Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (252601, Київ-1, вул. Грушевського, 4).


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України






Автореферат розіслано 23 березня 1999 року










Учений секретар

спеціалізованої ради

доктор філологічних наук М.М.СУЛИМА







І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Після Другої світової війни на еміграції опинилася ціла генерація письмен-ників -ціла "літературна держава" на чужині. І вороття назад нікому не світи-лося, бо кожного чекала доля тих кількасот літераторів, які в 20-30-их р.р. стали жертвами катівень НКВС. Усіх переміщенців мучило роздвоєння: бажання повернутися на батьківщину і страх перед насильницькою репатріацією. Для багатьох цей екзистенціальний конфлікт обернувся ностальгією, деспресією і навіть психоматичними захворюваннями (наприклад, для Т.Осьмачки). Улас Самчук писав: "...Мариво "родіни" переслідувало невідступно, почуття страху стало домінуючим кліматом".

Але як це не парадоксально, у практиці світової літератури саме еміграція, вигнання, депортація часто-густо породжували якнайкращі твори (Овідій, Данте, В.Набоков, О.Солженіцин, В. Некрасов, Й. Бродський, Г.Маркес). На вимушеній чужині розквітнув талант українських письменників: Ю. Клена, Є.Маланюка, О.Ольжича, Ю.Липи, Т.Осьмачки, Л.Мосендза, С.Гординського, М. Ореста та ін.

У 1945 р. в Нюрнберзі українська еміграція заснувала Мистецький Український Рух (МУР) - організацію, що проіснувала до кінця 1948 р. МУР вбирав у себе розпорошені внаслідок війни художні таланти, видавав їхні твори, провів три зўїзди та кілька теоретичних конференцій, був вогнищем дискусій між представниками різних творчих стилів та напрямів. Зокрема, сприяла розвиткові української літератури на еміграції дискусія "Велика література" (1946), у якій взяли участь У. Самчук, І.Багряний, О. Грицай, Ю.Шерех, В.Державин тощо. На ній ішлося про головні літературно-естетичні й патріотичні завдання: "...У високодосконалій формі служити своєму народові і тим самим завоювати собі голос та авторитет у світовому мистецтві". МУР за кілька років свого існування опублікував три збірники з матеріалами своїх дискусій, художній альманах, кілька видань "Малої бібліотеки МУРу". Під мурівською видавничою маркою "Золота брама" зўявилися книги І.Багряного, В. Барки, Ю. Клена, Ю. Косача, І.Костецького, Б.Кравцева, Т. Осьмачки, У.Самчука - загалом же понад 1200 книг і памфлетів (близько 250 з них - оригінальні поетичні, прозові і драматичні твори). Незабаром МУР, унаслідок переселення більшості його членів (мешканців таборів Ді-Пі) в інші країни, фактично загас. Назріла обўєктивна потреба створити професійну спілку, цим разом уже на американській землі. 26 червня 1954 р. в Нью-Йорку постало обўєднання українських письменників "Слово". 19 січня 1957р. було прийнято статут "Слова" членами-засновниками спілки (22 особи, присутніх того дня на загальних зборах, і 34, що підписалися під статутом як кореспонденти). Згодом виникла автономна "Нью-Йоркська група", до якої увійшли Ю. Тарнавський, Б. Рубчак, П.Ки-лина, Е.Андієвська, В. Вовк, Є. Васильківська, Б. Бойчук, О.Зуєвський та В.Барка (який невдовзі групу покинув).

Проте на радянській Україні найяскравіші здобутки еміграційного літературного життя або свідомо замовчувалися (нічого не говорилося про "Празьку школу", групу "Танк", "Нью-Йоркську групу" тощо), або піддавалися остракізмові й голобельній критиці. Втім, досі не укладено елементарного біобібліографічного покажчика творів письменників, які жили і творили за межами України.

Щоправда, за останні сім років (після розпаду СРСР і проголошення незалежності України) багато зроблено для того, щоб зруйнувати колишні стереотипи. Одначе найкращі здобутки і найхарактерніші явища літера-турного процесу (групи, школи, напрямки, течії, стилі) на еміграції й на Україні поки що не поєднані, науково не сперіодизовані в обопільній цілісності.

Попри важку фінансову скруту, Кабінет Міністрів України постановою від 22 січня 1996 р. затвердив державну програму "Українська діаспора на період до 2000 року", згідно з якою налагоджуються якнайтісніші ділові звўязки діячів культури і науки материкової України й еміграції. На історичній Батьківщині перевидано найзначніші літературно-критичні праці, літературо-знавчі дослідження, статті та есеї вчених і письменників українського закордоння (Д. Чижевського, Є. Маланюка, В.Державина, Ю. Лавриненка, І.Кошелівця, І. Качуровського, П. Одарченка, Д.Нитченка, І. Фізера, Г.Грабовича). Інтеграції української діаспори в культурне життя України сприяє опублікування (перше і повторне) вартісних художніх творів (Ю.Клена, О. Ольжича, Ю. Липи, О. Теліги, М. Ореста, Є.Маланюка, Б.Кравцева, С.Гординського, І. Качуровського, Р. Кухаря, Е.Андієвської, Б.Бойчука, Б.Рубчака, Ю.Тарнавського, О. Зуєвського, Р.