LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лірико-міфологічна драма Теннессі Уїльямса: між Станіславським та Брехтом

його стражданнями, радощами та відчаєм" [12: 74]. Таким чином, твір тлумачиться дослідником як незмінний та непізнаваний за своєю суттю об'єкт, який можна по-різному висвітлювати та аналізувати, не претендуючи збагнути до кінця. Пізнати (але багаторазово, хронологічно та психологічно змінно) можна лише певний його аспект, один із його незліченних вимірів. А відносне пізнання міфу можливе лише на основі його перманентного перепрочитання – "поетичного" розуміння.

При цьому знову ж таки акцентується роль символу. Так, дослідник пише: "Символ є згущення міфу, таке згущення, в якому міф кодується, згортається, немов у цисту, й подорожує від епохи до епохи, від культури до культури, щоб врешті-решт бути розкритим та оживленим. Символ – міф зачарований та німий. Символ – міф, який спить. Пробудити міф здатне мистецтво. Воно розкриває його символічні двері, випускає назовні, включає в текст та контекст культури" [12: 92-93]. З думкою про провідну роль символа в художньому тектсі погоджувався свого часу і Ю. Лотман, який зазначав: "...символ виступає в ролі згущеної програми творчого процесу. Подальший розвиток символа – лише розгортання певних прихованих у ньому потенцій. Це глибинний кодуючий пристрій, своєрідний "текстовий ген" [13: 240]. З огляду на це видається за можливе зблизити сутність твору-"міфу" та "поетичного" твору у вищенаведеному розумінні.

У подібному контексті варто зазначити, що "ліричні" та "міфічні" елементи, на нашу думку, виступали як оптимальним чином синтезовані в традиціях "поетичного" кіно. При цьому необхідно зазначити, що театрально-драматичний пошук Теннессі Уїльямса зближувався з його художніми пошуками змістовно та хронологічно. Як писав В. Шкловський: "Існує прозаїчне та поетичне кіно, й це є основний поділ жанрів: вони відрізняються одне від одного не ритмом, або не лише ритмом, а переважанням технічно формальних моментів (у поетичному кіно) над змістовими, причому формальні моменти замінюють змістові (курсив мій – А.З.), завершуючи композицію" [14: 242].

Варто відзначити, що думки Уїльямса з приводу "поетичності" як методології зображення подій майже слово в слово повторював кінорежисер Мілош Форман: "Мене завжди зачаровувало те, що називають "дійсність". Я завжди прагнув і прагну, щоб мої фільми були реалістичними. Одначе камера завжди спотворює реальність, яку вона записує, люди перед нею завжди втрачають свою природність. І цьому ніяк не зарадити. Хоч як це дивно, але моя залюбленість у реальність привела мене до художності, аби в такий спосіб я міг створити свою реальність та істину" [15: 17]. Як бачимо, подібно до Т. Уїльямса, митець вважає "художність" не якістю зображуваного, а методом зображення подій, який є альтернативним щодо натуралістично-психологічного, з одного боку, та епічно-логічного, з іншого боку.

У такому сенсі драматургія Т. Уїльямса та її театральні постановки (майже повністю сплановані самим митцем) були саме "поетичними" у запропонованому В. Шкловським розумінні. Проте з огляду на особливості їх глядацької рецепції, важливим було й те, що М. Туровська згодом визначила як принцип глядацької рецепції "поетичного" кіно (та, зокрема, фільмів А. Тарковського): "Витлумачення належить кожному глядачеві й залежить від його життєвого досвіду, установок, "тенденційності", як говорить режисер. Діапазон можливих тлумачень є надзвичайно широким, розтягнутим, але не безмежним. Він обмежений структурами, запропонованими уяві, – структурою мотивів, хронотопу, особливою "поетичною" структурою образу..." [14: 243].

При цьому можна стверджувати, що в драматургічній традиції Теннессі Уїльямса (хоча й у своєрідному сенсі) вперше склалася у подальшому типова для постмодернізму ситуація, яка передбачала написання творів, розрахованих на принципово нетотожне прочитання реципієнтами різних рівнів ерудиції. А в практиці "пластичного" театру Теннессі Уїльяма вперше, як зазначає стосовно постмодерністського театру Н. Корнієнко, "...ревізії було піддано сам логос" [16: 35].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  • E. Martin Brown Introduction // Tennessee Williams. The Rose Tattoo and Other Plays. – L.: Penguin Books, 1976. – 352 p.

  • Злобин Г.П. Теннесси Уильямс – поэт сцены // О'Нил Юджин, Уильямс Теннесси. Пьесы: Сборник. Пер. с англ. / Составл. и вступит. статьи Г. Злобина. – М.: Радуга, 1985. – 800 с.

  • Виктюк Р.Г. Фиалки – к свету, розы – к жизни // Уильямс Т. Желание и чернокожий массажист (Пьесы и рассказы): Пер. с англ. – М.: Издательская группа "Прогресс" – "Гамма" , 1993. – 320 с.

  • Хохлов К.П. "Клочки и обрывки" (Уроки актерского мастерства. Первый курс) // Гринишина М.О. Є три епохи у спогадів... К.П. Хохлов, В.О. Неллі, М.О. Соколов, Д.Л. Боровський. – К.: Альтерпрес, 2001. – 308 с.

  • Резникович М.Ю. От репетиции к репетиции. – К.: Абрис, 1996. – 344 с.

  • Борев Ю. Эстетика. – 4-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1988. – 496 с.

  • Дідро Дені. Парадокс про актора / Пер. з фр. М. Іванова. – К.: Мистецтво, 1966. – 146 с.

  • Брехт Б. О литературе. – Изд. 2-е, доп. / Пер. с нем. Кацевой Е.; Сост. и примеч. Е. Кацевой; Вступ. статья Е. Книпович. – М.: Худож. лит., 1988. – 525 с.

  • "Творчество – это тоже исповедальня..." (Выдержки из интервью Т.Уильямса журналу "Плейбой") // Уильямс Т. Желание и чернокожий массажист (Пьесы и рассказы): Пер. с англ. / Вступ. сл. Р.Г.Виктюка – М.: Издательская группа "Прогресс" – "Гамма" , 1993. – 320 с.

  • Уильямс Теннесси. Драма – мир остановленного времени // О'Нил Юджин, Уильямс Теннесси. Пьесы: Сборник. Пер. с англ. / Составл. и вступит. статьи Г. Злобина. – М.: Радуга, 1985. – 800 с.

  • Жид Андре. Трактат о Нарциссе (Теория символа) // Новый круг. – 1993. – №1. – С. 217- 223.

  • Хамітов Н.В. Звільнення від буденності: мистецтво як розв'язання суперечностей життя. – К.: Наукова думка, 1995. – 118 с.

  • Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров // Лотман Ю.М. Семиосфера. – С.-Петербург: Искусство – СПб, 2000. – 704 с.

  • Туровская М.И. Семь с половиной, или Фильмы Андрея Тарковского. – М.: Искусство, 1991. – 255 с.

  • Форман Мілош. Інтерв'ю // Кур'єр ЮНЕСКО. – 1999. – Вересень – жовтень. – С. 16 -17.

  • Корниенко Н. Веселый апокалипсис // Театр. – 2002. – №3. – C. 30 -39.


    Матеріал надійшов до редакції 10.11.2006 р.

    Зорницкий А.В. Лирико-мифологическая драма Теннесси Уильямса: между Станиславским и Брехтом

    В статье рассматриваются основные направления художественных поисков в сфере драмы и театра, проводившиеся художниками в ХХ веке. Особое внимание сосредоточено на явлении лирико-мифологической драмы, представленной, в частности, именем американского драматурга Теннесси Уильямса и выступившей в качестве своеобразного синтеза сценических традиций драматического и эпического театров.

    Zornytsky A.V. Lyrical-mythological drama of Tennessee Williams: between Stanislavski and Brecht

    The article highlights the main directions of experiments in the field of theatre and drama, which were conducted by the artists of the 20th century. Special attention is concentrated on the phenomenon of lyrical-mythological drama, which was represented, namely, by the American playwright Tennessee Williams, and constituted a peculiar synthesis of the dramatic and epic stage traditions.


  •