LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Ліричний герой та літературна особистість Я.П.Полонського

К.К.Арсеньєвим (1885) ("Библиографы", 1860-1870-і; "Литературный враг", 1867; "Я врагами богат и друзьями", <1890>).

До 1870-х рр. за Я.П.Полонським закріпився статус професіонального літератора. Він відомий в Росії і за кордоном. Відзначеність поетичним хистом, винятковість долі поетичної особистості утверджується Я.П.Полонським і в побутовому образі, тобто в повсякденному житті, в умовах замкнутої літературної атмосфери 1880 – 1890-х рр. Реальна (біографічна) особистість вуалювалася поетичним антуражем. Театралізованість "літературної" поведінки – невід'ємна риса салонного спілкування – характерна і для Полонського (за спогадами К.І.Пальмер, Л.І.Веселитської, В.В.Федорова). При цьому щирість творчої поведінки Полонського для сучасників безперечна і випливає із співзвучності психологічних характеристик автора літературним уявленням про нього: простий і мрійливий.

В 1880 – 1890-і рр. літературний імідж Полонського підтримується письменницьким професіоналізмом, який, однак, не сприяє новизні вражень, відвертості ліричних почуттів. Поет не раз вдається до дублювання своїх "колишніх" відчуттів – така природа його таланту: спогади, переживання прожитого ("И.С.Тургеневу", 1877; "У двери", 1888). Зміни, яких зазнає його ліричний герой, мають діалектичну природу, однак внутрішнє почуття романтизму ніколи не покидає поета. Не випадкова повторюваність мотивів минулих літ в ліриці Полонського, об'єднаних темами: кохання ("Холодная любовь", <1884>, "Старик", 1884; "К портрету", 1885; "У двери", 1888; "Вот и ночь", <1892>; "В новый дом", 1893), мрії ("Томит предчувствием болезненный покой...", 1885; "Зимой в карете", 1889), сну, ночі ("Вечерний звон", 1890; "Тени и сны", 1891), відчуття природи ("В дни, когда над сонным морем", 1875; "На закате", <1877>; "В хвойном лесу", 1888; "В гостях у А.А.Фета", "На пути", 1890 та ін.).

Характеристики літературної особистості Я.П.Полонського в підсумковий період (1880 – 1890-і рр.) визначаються так: маститий художник, "законодавець" у поезії, літературний діяч, який співпрацював з найавторитетнішими журналами; господар демократичного літературного салону (таких було небагато); свідок літературної долі російських класиків (В.Г.Бєлінського, І.С.Тургенєва, Л.М.Толстого, Ф.М.Достоєвського, М.Л.Михайлова, М.О.Добролюбова, М.О.Некрасова, І.І.Панаєва, М.Г.Чернишевського, М.Є.Салтикова-Щедріна, І.О.Гончарова, О.Ф.Писемського, Г.П.Данилевського, Ф.І.Тютчева, О.О.Фета, А.М.Майкова, Л.О.Мея, М.Ф.Щербіни, К.К.Павлової, Є.П.Ростопчиної, А.О.Григор'єва, О.М.Плещеєва, О.С.Хомякова, М.М.Страхова, Г.Є.Благосвєтлова, Д.І.Писарева, В.С.Курочкіна, Д.Д.Минаєва, Є.В.Саліас де Турнемір, В.М.Гаршина, С.Я.Надсона та багатьох інших, з якими зв'язаний дружніми узами чи літературною полемікою і про яких залишив спогади); людина, що подолала матеріальні нестатки і домоглася статусу професіонального поета; хворобливий, не дуже щасливий, але не озлоблений, а надзвичайно добрий до людей, які його оточували, і при цьому – талант, що так і залишився трагічно самотнім, "нереалізованим" до кінця (як вважав сам Я.П.Полонський). Своїм літературним шляхом він повторив трагедію творчих особистостей, на яку, як писав І.Д'Ізраелі, приречені генії та справжні таланти.


ВИСНОВКИ


В дисертації теоретично узагальнено конкретні спостереження над функціональною взаємозалежністю категорій "ліричний герой" і "літературна особистість". Новий підхід до наукової проблеми полягає у виявленні міри співвіднесеності традиційно-літературного і психологічного, умовно-художнього і біографічного в структурі образу ліричного героя і трансформації поетичних ситуацій при створенні літературно-історичного та "життєвого" образу поета.

Поняття "літературна особистість" – не синонім творчої індивідуальності і не пряме уявлення про життєву особистість митця. Це сукупність уявлень про "творче обличчя" митця (створюється на підставі текстових даних, індивідуально-психологічних і творчих характеристик автора), про його особисту і письменницьку долю, включаючи приватні випадки його літературної біографії. Звідси випливає, що літературна особистість неодмінно виходить у сферу читацьких уявлень про автора і вбирає в себе багато інтерпретацій його творчості та оцінок його особистості. Звідси ж випливає, що уявлення про літературну особистість історично рухоме (пор. оцінки творчості та особистості Я.П.Полонського сучасниками, дослідниками кінця XIX – початку XX ст., нинішнім літературознавством).

Дуже важливим читацьким джерелом в інтерпретації літературної особистості стає ліричний герой поета. В теоретичному трактуванні поняття "ліричний герой" ми особливо спиняємо увагу на його історико-літературній зумовленості, залежності від літературних традицій (Д.С.Лихачов, Л.Я.Гінзбург, Л.О.Орехова), динамізмі (Ю.М.Тинянов, Б.О.Корман).

Ліричний герой Я.П.Полонського першого періоду творчості (1840 – 1860-і рр.) створюється в рамках романтичної традиції 1820 – 1840 рр., в окремих конкретних випадках – пушкінсько-лермонтовскої традиції. В 1860 – 1890-х рр. ліричний герой Полонського суттєво міняє свої соціальні та морально-етичні характеристики (громадянськість його спрямувань, "чуйність до всього ", виправдана емоційність).

В роботі стверджується, що не ліричний герой "передумова всієї поетичної системи" автора (Б.О.Корман), а конкретна психологічна особистість, її хист і моральні вимоги, літературне виховання (традиція) і літературна самобутність, зрештою, особливості літературної епохи.

Наші положення разходяться з принципами аналізу літературної особистості В.В.Виноградовим. Літературна особистість, за Виноградовим, практично тотожна образові автора, а образ автора не може бути величиною текстовою. На нашу думку, категорія "образ автора" значно вужча від поняття "літературна особистість". Реконструювання образу літературної особистості передбачає аналіз як художнього тексту, так і контекстуальних даних (біографічних матеріалів, листів, мемуаристики, літературно-художньої критики, відзивів читачів і т. п.). Отже, літературна особистість – величина "текстово-затекстова".

Читач-сучасник раннього Полонського виводив уявлення про його літературну особистість з уявлень про його ліричного героя. Аналіз біографічних матеріалів (мемуаристики, щоденників, епістолярію Я.П.Полонського) приводить до висновку про реальну співзвучність поетичного образу Я.П.Полонського (ліричного героя) психологічному складові його особистості, що дало яскравий, стійкий ефект граничної авторської відвертості. Особливості біографії (побутова невлаштованість, бідність, кохання без взаємності при надзвичайній влюбливості) також відповідали образові поета, культивованого романтичною