LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Ліричний світ як теоретико-літературна категорія

типологічні риси.

Методи дослідження. В дисертації застосовуються генетичний та порівняльно-типологічний методи, які базуються на концепціях історичного розвитку художньої свідомості, викладених у роботах Л.Я.Гінзбург, М.М.Гіршмана, С.Н.Бройтмана, О.В.Зирянова та ін. Провідною теоретичною засадою в роботі є настанова на пізнання специфічної єдності універсального та унікального в художньому світі твору, на усвідомлення законів розкриття типологічних рис (перш за все родових) у глибинах поетичної індивідуальності. Запропоноване в дослідженні бачення онтологічного статусу художнього світу, його співвідношення з позахудожньою дійсністю, з текстом та художнім твором ґрунтується на теорії художньої цілісності, яка розробляється теоретиками донецької філологічної школи, особливо на працях М.М.Гіршмана. Розгляд різних аспектів взаємозв'язку та взаємної обумовленості художнього тексту та художнього світу спричинив необхідність комплексного застосування у цілісному аналізі художніх творів як структурно-семіотичних, так і феноменолого-герменевтичних методів дослідження, що базуються на концепціях М.М.Бахтіна, Н.Ґартмана, Р.Інґардена, Р.Барта, Ю.М.Лотмана, Є.Фарино. При цьому з'ясовуються сфери застосування цих методів, моменти їхнього зближення та принципові відмінності. Крім того, теоретичну основу дослідження склали концепції суб'єктної структури ліричних творів М.М.Бахтіна і С.Н.Бройтмана, теорії символу, що репрезентовані в працях М.К.Мамардашвілі, І.Н.Лагутіної, дослідження феномена художньої циклізації в ліриці, які проведені М.М.Дарвіном і В.І.Тюпою.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в реферованій роботі вперше здійснюється системний аналіз типологічних особливостей художнього світу ліричних творів та обґрунтовується доцільність наукової розробки теоретичної категорії ліричний світ. При цьому запропоновані нові підходи до розуміння співвідношення авторської та геройної інтенцій у ліричному світі, до трактування художньої події в ліричному творі, до дослідження предметного рівня ліричного світу, до осмислення символічної природи ліричного образу. Крім того, Вперше стає предметом дослідження масштаб ліричного світу, розглянутий у контексті окремого твору, циклічної форми, авторської творчості та жанру.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у викладанні вузівських навчальних курсів та спецкурсів з теорії та історії літератури, а також у шкільній практиці викладання літератури і в літературній критиці.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації виголошувалися та обговорювалися на міжнародній літній школі молодих вчених „Комунікативні стратегії культури" (Новосибірськ, 1999), на міжнародних наукових конференціях „Творчість Ф.І. Тютчева: філологічні та культурологічні проблеми вивчення" (Донецьк, 2003), „Сучасні шляхи вивчення літературного твору та історії літератури"(Смоленськ, 2004), „Донецька філологічна школа: підсумки і перспективи вивчення" (Донецьк, 2006), а також на наукових конференціях Донецького національного університету, щорічних наукових конференціях Гуманітарного інституту ДонНУ. Робота також обговорювалась на теоретичному семінарі кафедри теорії літератури та художньої культури ДонНУ.

Основні положення дисертації викладені у 8 публікаціях у спеціалізованих наукових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, кожен з яких включає підрозділи та пункти, загальних висновків та списку використаних джерел, який нараховує 208 найменувань. Повний обсяг роботи складає 192 сторінки.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, розглядаються його методи. Також розкривається наукова новизна результатів роботи, їх практичне значення.

Перший розділ дисертації – "Художній світ: історія становлення поняття та основні напрями вивчення" - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Художній світ як об'єкт наукового пізнання" наводиться історичний огляд естетичних концепцій, пов'язаних з проблематикою художнього світу, розкривається логіка еволюції цих концепцій у зв'язку з широким світоглядним контекстом епохи.

Науковий інтерес до художньої дійсності виникає під час переходу до т. зв. індивідуально-авторської епохи, коли формується нове бачення природи мистецтва,

що виходить із самостійної значущості художнього образу та якісної своєрідності чуттєвого пізнання.

Становлення поняття художній світ у дисертації розкривається через аналіз естетичних теорій кінця XVIII – першої половини XIX ст. Розглядаються концепція гетерокосмосу О.-Г. Баумґартена, теоретичне осмислення природи поетичної реальності у західноєвропейських романтиків, а також естетичні концепції Ф.В.Шеллінґа та Ґ.В.Ф. Гегеля, в яких ідеї попередників отримують завершене філософське обґрунтування. Особлива увага приділяється аналізові концепції художнього організму, що розроблена Шеллінгом, а також гегелівському обґрунтуванню системності художньої дійсності.

У підрозділі 1.2. "Основні характеристики художнього світу як теоретико-літературної категорії" проводиться порівняльний аналіз найбільш авторитетних сучасних концепцій художнього світу. В процесі узагальнення теоретичних поглядів різних наукових шкіл виявляються ті аспекти проблематики, котрі ще не отримали системного розгляду, а також пропонується нове бачення деяких визначальних особливостей художнього світу як літературознавчої категорії.

У пункті 1.2.1. "Онтологічний статус художнього світу" розглядається проблема якісної своєрідності художньої реальності як естетичного буття. В цьому зв'язку розглядаються концепції об'єктивованого духу Н.Ґартмана та інтерсуб'єктивної ідеологічної реальності В.І.Тюпи.

У реферованому дослідженні розробляється дворівнева концепція художнього світу. Перший (предметний) рівень відповідає художній формі в тому розумінні, яке пропонує М.М.Бахтін. Але, оскільки в художній реальності виражене поєднується з явленим, у ній присутній також і рівень змісту. Як вияв ціннісного ставлення до дійсності художній світ є естетичною формою. Але як дійсність він є художній зміст (у категоріях М.М.Бахтіна) або "задній план" (за термінологією Н.Ґартмана).

У пункті 1.2.2. "Художній світ та позахудожня дійсність" розглядається проблема співвідношення в художньому світі відображення дійсності з її концептуальною переробкою, що в структурно-семіотичних дослідженнях осмислюється як процес художнього моделювання.

Співіснування в художньому світі якостей повідомлення та коду (Ю.М.Лотман) здійснюється саме у мистецтві завдяки творчому відтворенню дійсності, що виключає як однобічне віддзеркалення, зліпок реальності, так і однобічне перетворення художнього світу на мову.

Об'єктом художнього моделювання, згідно з теорією художньої цілісності, є повнота буття, котра в художньому світі реалізується у формі конкретно-історичного та індивідуально-особистого життя. Втілення повноти буття стає можливим як цілісність, що відтворюється в спільному здійсненні багатьох різноликих і самостійних цілих.

У пункті 1.2.3. "Текст – світ – естетичний об'єкт" здійснюється спроба розв'язати питання про локалізацію художнього світу. Текст, який є семіотичною