LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Ліричний світ як теоретико-літературна категорія

структурою, переходить у світ, що здійснюється як естетична подія. Різноякісність тексту і світу в сучасному літературознавстві інтерпретується як протистояння двох об'єктів дослідження: матеріального та духовно-творчого. Але художній світ не тотожний жодному з членів цієї опозиції.

Світ та текст зустрічаються та взаємно перетворюються у творі, якщо його розуміти як двоєдиний процес перетворення зображуваної дійсності в художній текст та тексту у форму існування художнього світу. Світ, текст і твір постають у співіснуванні та постійному взаємоперетворенні.

У пункті 1.2.4. "Значущі компоненти художнього світу" здійснюються пошуки підґрунтя для системного розгляду цих компонентів. По-перше, значущі характеристики художнього світу вочевидь різноякісні, і через це виникає ситуація взаємонакладання компонентів, які важко коректно розділити. По-друге, неможливо скласти узагальнений перелік компонентів художньої дійсності, бо їх кількість та системні функції обумовлені внутрішніми закономірностями того чи іншого художнього світу. Переважну реалізацію в художньому світі отримують ті елементи, в яких найбільше виявлено знаково-символічні функції, що реалізуються через зі-протиставлення певних диференційних ознак. Ці елементи вступають у відносини, створюючи своєрідні словесно-семантичні комплекси, у яких різноякісні компоненти художнього світу об'єднані під знаком спільного для них символічного значення.

У пункті 1.2.5. "Хронотопічність як властивість художнього світу" хронотопічність (поняття, введене до наукового апарату М.М.Бахтіним) розглядається як базова властивість художньої реальності. Це системна єдність усіх елементів художнього світу, основою якої є об'єднання просторових та часових характеристик. Об'єднуючись, різні параметри художньої дійсності стають еквівалентними в знаково-символічному плані і можуть заміщати один одного, сигналізувати про загальне значення усього словесно-семантичного комплексу, з'являючись у тексті.

У другому розділі дисертації "Основні риси своєрідності ліричного світу як родового різновиду художнього світу" досліджується родова специфіка художнього світу ліричних творів.

У підрозділі 2.1. "Родова диференціація художнього світу" обґрунтовується необхідність звертання до родової природи твору у процесі аналізу художнього світу.

Сучасне теоретичне осмислення категорії поетичного роду дозволяє трактувати його як архітектонічну форму (С.Н.Бройтман), що обумовлює характер завершення літературного твору як естетичного об'єкта і є одним з головних чинників своєрідності художнього світу. Погляд на художній світ ліричного твору зсередини його родової визначеності дає можливість довести, що в ліриці створюється повноцінний своєрідний художній світ, і ступінь специфічності цього світу такий, що вимагає для його коректного найменування окремого поняття ліричний світ.

Підрозділ 2.2. "Ліричний суб'єкт як світоутворювальний чинник" присвячений аналізу ролі ліричного суб'єкта в породженні художньої дійсності твору. Особливий статус ліричного суб'єкта розглядається в реферованій роботі як головний чинник своєрідності ліричного світу на тлі художнього світу епосу та драми.

Ліричний світ постає перш за все як ціннісне середовище, що виникає в процесі розгортання позиції ліричного суб'єкта. Це стає можливим до (а в ряді випадків і без) пластичного оформлення художнього світу, тому предметний рівень художньої дійсності для лірики є факультативним. Світ, що утворюється лірикою, існує як образ переживання (термін В.Д.Сквозникова), і навіть за відсутності пластичної визначеності він реалізується не як логіко-понятійна концепція, а саме як художня дійсність. Для доказу цих тверджень у роботі здійснюється аналіз твору "чистої лірики" – вірша О.С.Пушкіна „Дар напрасный, дар случайный...".

У підрозділі 2.3. "Подія в ліричному світі" розглядаються своєрідні особливості ліричної події. Художня подія в ліричному світі визначається нами як подія становлення свідомості ліричного суб'єкта. Фабульна ж подія є "подією другого ступеня", єдиною адекватною формою події свідомості. З точки зору співвідношення подій "першого" та "другого ступеня" в роботі аналізується вірш Б.Л.Пастернака "Потели стекла двери на балкон..." з циклу "Осень".

У підрозділі 2.4. "Автор та герой у ліричному світі" досліджується проблема співвідношення авторської та геройної позицій в ліриці. Визначальним внеском у розв'язання проблеми розмежування інтенцій героя та автора-творця в ліриці є концепція "внутрішнього позазнаходження", запропонована М.М.Бахтіним. Ця концепція виходить із наявності ціннісної межі, що розділяє позиції автора та героя.

Співвідношення авторської та геройної інтенцій не є константною величиною, тому що в ліриці можливі різноманітні форми репрезентації суб'єкта. В дисертації розглянуто варіанти типології цих форм, що запропоновано Б.О.Корманом та С.Н.Бройтманом. Підхід Бройтмана до аналізу суб'єктної структури лірики здається нам більш ґрунтовним, оскільки він виходить з типологічних властивостей лірики як такої і дозволяє розглядати ліричних автора і героя не за аналогією з епічними, а в їхній родовій своєрідності.

Враховуючи складне співвідношення авторської та геройної інтенцій в ліриці, можна констатувати, що подія становлення свідомості відбувається одночасно в двох ціннісних контекстах: ліричного суб'єкта та автора-творця. Світоутворювальна діяльність автора та героя в ліриці маніфестує складне співвідношення їх інтенцій. Ліричний суб'єкт творить світ як випромінення своєї ціннісної активності, в цьому сенсі він – носій "реалістичної реакції". Автор-творець, носій "формальної реакції", творить ліричний світ як естетичну дійсність, завершуючи ліричного суб'єкта і його активність з позиції позазнаходження.

У підрозділі 2.5. "Предметність у ліричному світі" розглядаються основні аспекти своєрідності художнього предмета в ліричному світі.

У пункті 2.5.1. "Проблема конкретності-умовності предмета в ліричному світі" об'єктом аналізу стає співвідношення прямих та інакомовних моментів семантики предмета в ліриці. Ступінь конкретності предмета в ліричному творі – це історично мінлива величина, крім того, пов'язана з вимогами жанру, індивідуально-авторської ліричної системи та національної поетичної традиції. В реферованій роботі розглядається еволюція цього аспекту ліричного предмета в російській поезії.

Але попри всі історичні трансформації ліричної предметності певні її типологічні риси залишаються незмінними. Однією з визначальних особливостей предмета в ліриці є така: конкретне предметне значення образу завжди передбачає наявність умовно-символічного компонента. Для доказу цього припущення в дисертації здійснюється аналіз вірша Й.Бродського "Я родился и вырос в балтийских болотах, подле...". В ході аналізу виявляється, що інтерпретація підкреслено предметних, пластичних образів вірша обов'язково вимагає звертання до метафоричного та символічного плану семантики.

У пункті 2.5.2. "Трансформація традиційної семантики образів в індивідуально-авторській ліричній системі" розглядаються закономірності процесу взаємодії оригінальної авторської образної системи з усталеною семантикою поетичних образів.

Одним із чинників семантичної багатошаровості ліричних образів є взаємодія трьох змістових пластів, що в них реалізується. Це, по-перше, усталена символічна семантика образу, яка є характерною для