LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Ліричний суб'єкт поезії ХХ століття: форми конституювання та репрезентації

не досить, щоб охопити складні й багатовимірні процеси в поезії ХХ ст. Вітчизняні дослідження такої проблематики переважно спираються на „системно-суб'єктний" метод аналізу твору – коло понять, розроблених Б.Корманом, Л.Гінзбург, В.Смілянською, Т.Волковою та ін. Враховуючи внесок названих учених в осмислення авторської інтенції, слід, однак, визнати обмеженість даної концепції: детермінанти суб'єктної структури (біографічне, соціальне, психологічне начала) торкаються лише свідомості й оминають імперсональну сторону, а експлікація затуляє інтерпретацію.

Актуальність дослідження зумовлена потребою системної теоретичної розробки категорії ліричного суб'єкта, опертої на найновіші методологічні концепції та контекст поезії ХХ століття. Побутує обмежене розуміння ліричного суб'єкта, який переважно ототожнюється з автором. Отже, постає завдання подолати цю недостатність через розширення змісту поняття і комунікативне уточнення відносин між ліричним суб'єктом і автором, урахувати перспективу рецепції, а також з'ясувати критерії розрізнення наявного та відсутнього в тексті. Пошук адекватного термінологічного апарату спонукає переосмислити й адаптувати щодо лірики ряд загальних літературознавчих понять.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з науковою темою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Актуальні проблеми філології" (державний реєстраційний номер 02 БФ044-01, науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Г.Ф.Семенюк).

Мета роботи: дослідитикомунікативну природу поезії ХХ ст., її діалогічний ланцюг, де завжди присутні автор, комунікат (тобто текст), читач, визначено „правила" спілкування – умови кодування знаків відправником і розшифрування одержувачем. Це зумовлює постановку таких завдань:

• визначити, з погляду наратології, специфіку внутрішньотекстової комунікації в ліриці;

• розкрити зміст транстекстової комунікації автора й читача;

• описати феномен ліричного суб'єкта, визначити його основні типи і модуси;

• розглянути категорію репрезентації та її складові: внутрішній світ, соціальну визначеність, тілесне буття;

• висвітлити роль текстуального начала, проаналізувати засоби паратекстуальності, інтертекстуальності й мови.

Предметом дослідження є структура суб'єктності, її системні та змістові властивості, форми конституювання і репрезентації ліричного суб'єкта.

Об'єктом дослідження є твори поетів ХХ століття, українських: Ю.Андруховича, Б.І.Антонича, М.Вінграновського, В.Голобородька, М.Зерова, Юрія Клена, Л.Костенко, М.Рильського, В.Симоненка, В.Стуса, П.Тичини та ін., а також російських: А.Ахматової, Й.Бродського, В.Висоцького, Г.Іванова, Льва Лосєва, О.Мандельштама, В.Маяковського, В.Ходасевича, М.Цвєтаєвої, Саші Чорного та ін.

Теоретико-методологічні засади. Дослідник спирається на ідеї діалогічності М.Бахтіна, використовує досвід формальної школи (Ю.Тинянов, В.Шкловський), структурно-семіотичного напрямку (Р.Якобсон, Я.Мукаржовський, Ю.Лотман, Б.Успенський, Р.Барт, Р.Фігут тощо), наратології (Ж.Женетт, В.Шмід), герменевтики (Г.Г.Гадамер, Ф.Шлейєрмахер), рецептивної естетики (В.Ізер, Г.Р.Яусс) та феноменології (Р.Інгарден, М.Мамардашвілі), „нової критики" (Т.С.Еліот, К.Брукс), психоаналізу (З.Фройд, К.Г.Юнг, Ж.Лакан), враховує системно-суб'єктний метод (Б.Корман, В.Смілянська, Т.Волкова, С.Бройтман), залучаючи результати досліджень провідних українських і зарубіжних вчених.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше з урахуванням нових методик і методологій:

• здійснено цілісний аналіз структури суб'єктності поезії ХХ століття, розглянуто форми конституювання і репрезентації ліричного суб'єкта як носія інтенції;

• розкрито моделі внутрішньо- й транстекстової комунікації в ліриці;

• описано феномен ліричного суб'єкта, реконструйовано багатофігурність суб'єктності;

• обґрунтовано поняття внутрішнього суб'єктного синкретизму;

• уточнено зміст і обсяг ряду літературознавчих понять: комунікативні інстанції та рівні, автор, читач, „смерть автора", репрезентація, хронотоп, інтертекстуальність.

Практичне значення одержаних результатів: окремі тези можуть бути використані в теоретичних розробках форм суб'єктності, застосовані у вузівських курсах з проблем теорії літератури та при написанні підручників і укладанні посібників.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладено в доповідях на 6-ти міжнародних та всеукраїнських конференціях:

• VI Міжнародна науково-теоретична конференція молодих учених (Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, Київ – 2003);

• Міжнародна наукова конференція „Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу" (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ – 2004);

• Всеукраїнська наукова конференція „Сенсова та естетична природа вартісних орієнтацій у Т.Шевченка" (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ – 2005);

• Міжнародна наукова конференція „Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації" (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ – 2005);

• VIІІ Міжнародна наукова конференція молодих учених (Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, Київ – 2005);

• Міжнародний філологічний семінар „Теоретичні й методологічні проблеми літературознавства", тема „Національні моделі порівняльного літературознавства" (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ – 2005).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використанпих джерел, що налічує 193 позиції наукової літератури. Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок, із них 174 сторінки основного тексту.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У Вступі вмотивованоактуальність проблеми, сформульовано мету й завдання роботи, визначено теоретико-методологічну основу, методи, предмет і об'єкт дослідження, вказано на наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення.

Перший розділ „Комунікативний аспект конституювання ліричного суб'єкта" розкриває внутрішньо- і транстекстову комунікацію в ліриці.

Підрозділ 1.1. „Внутрішня комунікація в тексті" присвячено аналізу тексту з погляду наратології: розглянуто специфіку втілення окремих оповідних інстанцій, відзначено тенденцію до взаємонакладання комунікативних рівнів.

Оскільки реальний автор принципово перебуває за межами тексту, референції