LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Ліричний суб'єкт поезії ХХ століття: форми конституювання та репрезентації

персонажа, 2) перебуває між „автором" і „героєм", 3) корелює з автором і реципієнтом. Відповідно до цього запроваджено типологію ліричного суб'єкта: неперсоніфікований, абстрагований, конкретизований, фіктивний (що не суперечить автопсихологічності) та дистанційований, а також особливий модус „поет"; окреслено структури „автор-персонаж" і „внутрішній суб'єктний синкретизм".

Специфіка внутрішнього світу (в одно- чи двоскладовій моделі) характеризує його значущість для абстрагованого ліричного суб'єкта. Внутрішній суб'єктний синкретизм втілений в авторефлексивних моментах, автокомунікації „я – ти", „розпросторенні" та відчуженні від „я" іпостасей. Щодо колективного суб'єкта синкретизм буває текстовий, за наявності голосів корифея і хору, та внутрішній, коли інтенційно об'єднані різні соціальні групи. „Ми" визначено як принципово фіктивне стосовно індивідуального автора (джерела інтенції). Соціальність індивідуального ліричного суб'єкта – це експліковане ствердження чи заперечення включеності в соціум, а фіктивний різновид створюється за принципом синекдохи. Репрезентація тілесного буття має дві моделі: „я тілесний" та „я і тіло". В першому випадку тіло й свідомість злиті, в другому – їх взаємодія спричиняє внутрішній суб'єктний синкретизм: власне тіло сприймається як Інший. Спосіб виявлення іншості тіла корелює з типом ліричного суб'єкта, залежно від персоніфікованості та відстані між „автором" та „героєм".

Особливість „поета" як модуса ліричного суб'єкта відчутна щодо соціальності й тілесності. В першому випадку позиція поета відносно оспівуваного соціуму детермінована втіленням авторського позазнаходження, в другому – перетворене тіло поета налаштоване суто на породження вірша, набуваючи міфологічних космогонічних властивостей.

Текстуальному аспектові конституювання властиві підкреслена умовність та перехід до експериментального пізнання. Паратекстові компоненти здатні увиразнити авторську інтенцію, якщо ліричному суб'єкту не вистачає визначеності. Тоді внутрішній суб'єктний синкретизм є імпліцитним стосовно окремого тексту та експліцитним щодо сукупності текстів та паратекстових компонентів. Інтертекстуальними формами присутності першомовця є фіктивний суб'єкт та автор-персонаж. Наголошено, що ліричний суб'єкт, який співвідноситься з автором, попри чужі слова, не є фіктивним (крім випадків пафосу заперечення та реляцій із персонажем претексту). Внутрішній суб'єктний синкретизм у разі інтертекстуальності імпліцитний і для розкриття потребує компетенції та активності реципієнта. Текст дозволяє мовцеві вийти за свої межі й актуалізувати структуру „автор-персонаж". За редукції зовнішньої комунікативності мова перебирає функцію героя-діяча. Зафіксований акт письма є запорукою автономізації невизначеної іпостасі персонажа (в наратологічному сенсі) та визначеної – експліцитного автора.

Такий багатоаспектний підхід дозволяє розкрити складну структуру суб'єктності в поезії ХХ ст. і накреслює перспективи подальших досліджень.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Загребельна Н.К. Співвідношення категорій „стиль" та „автор" в бароковій поезії (на матеріалі збірки віршів Івана Величковського „Млеко" // Філологічні семінари. – К., 2003. – Випуск 6: Література як стиль і спогад. – С. 167-171.

2. Загребельна Н.К. Типи вираження авторської свідомості в бароковій поезії (на матеріалі збірки віршів Івана Величковського „Млеко") // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. – К., 2004. – Випуск 6. – С. 19-21.

3. Загребельна Н.К. Ліричний суб'єкт як синтетичне поняття (основні теоретичні концепції) // Філологічні семінари. – К., 2004. – Випуск 7: Літературознавчі методології: практика і теорія. – С.170-187.

4. Загребельна Н.К. „Смерть автора" і рецепція ліричного твору // Філологічні семінари. – К., 2005. – Випуск 8: Художня форма. – С. 221-232.

5. Загребельна Н.К. Інтертекстуальність і ліричний суб'єкт в поезії Георгія Іванова // Літературознавчі студії.– К., 2005. – Вип. 12. – С. 181-185.


Додаткові публікації:

1. Загребельная Н.К. "Вторгаясь в молчанье..." [Коммуникативная ситуация в поэзии И.Бродского] // Зарубіжна література. – К., 2000. – № 21. – С. 7-8.

2. Загребельна Н.К. Сам на сам із собою: внутрішній суб'єктний синкретизм у поезії В.Стуса // Молода нація: Альманах. – К., 2006. – Вип. 38: Василь Стус. Двадцять років після смерті: сучасне сприйняття і переосмислення. – С. 70-79.

3. Теорія літератури. Методичні вказівки, плани практичних занять для студентів 5 курсу / Упорядники проф. О.Г.Астаф'єв, асп. Н.К.Загребельна. – К., 2006. – С. 8-21 (Тематика практичних занять. Варіант 1).


Анотація


Загребельна Н.К. Ліричний суб'єкт поезії ХХ ст.: форми конституювання і репрезентації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступенякандидата філологічних наук, спеціальність 10.01.06 Теорія літератури. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.

Дисертація присвячена теоретичній розробці категорії ліричного суб'єкта. Визначено суттєві аспекти його конституювання: комунікативний, репрезентаційний і текстуальний. Комунікативний має два плани: внутрішньотекстовий (оповідні інстанції та рівні) і транстекстовий (контакт автора й читача через текст і автокомунікація кожного з них). Репрезентаційний розглянуто через такі концепти, як внутрішній світ, соціальність і тілесне буття. Текстуальний зумовлений розумінням тексту як іконічного знака й часопростору перетворення, він містить у собі плани паратекстових зв'язків, інтертекстуальності й мови. Визначено такі типи ліричного суб'єкта: неперсоніфікований, абстрагований, конкретизований, фіктивний (що не перечить автопсихологічності) та дистанційований, а також особливий модус „поет"; розглянуто явище внутрішнього суб'єктного синкретизму і структуру „автор-персонаж".

Ключові слова: комунікація, текст, інтенція, ліричний суб'єкт, суб'єктна сфера, репрезентація, читач, внутрішній суб'єктний синкретизм, інтертекстуальність.


АННОТАЦИЯ


Загребельная Н.К. Лирический субъект поэзии ХХ века: формы конституирования и репрезентации. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук, специальность 10.01.06. – Теория литературы. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2007.

Диссертация посвящена системной теоретической разработке категории лирического субъекта. Основными аспектами его конституирования признаны коммуникативный, репрезентационный и текстуальный. Коммуникативный позволяет установить отношение лирического субъекта к