LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Література народовецтва і чину на українському Підкарпатті в першій половині ХХ століття

соборної держави, служіння якій має найвищий сенс, аж до самозречення. Цей сегмент літератури українського Підкарпаття означаємо терміном-метафорою "література чину" чи "література великого чину", що є абсолютними синонімами. Народовецька література та література чину не охоплюють всього спектру мистецького життя краю окресленого періоду, але є його найвиразнішим, а в національному сенсі – найважливішим виявом, чому й стали предметом нашого дослідження.

Мета дослідження - вивчення умов формування, становлення і розвитку літератури народовецтва та чину українського Підкарпаття в першій половині ХХ ст. на прикладі громадської діяльності й літературної творчості визначних та малодосліджених письменників цього періоду - Августина Волошина, Ірини Невицької, Юрія Станинця, Зореслава, Івана Ірлявського.

Завдання дослідження:

- аналіз історичних умов формування літератури народовецтва та чину на українському Підкарпатті в першій половині ХХ ст.;

- визначення основних напрямків розвитку літератури українського Підкарпаття в першій половині ХХ ст.;

- окреслення специфічних домінантних особливостей ідейно-естетичних принципів літературного процесу на українському Підкарпатті;

- аналіз життя і літературної творчості Августина Волошина як ідеолога і провідника народовецького напряму в літературі Закарпаття;

- відстеження морально-етичної домінанти творчості Ірини Невицької;

- утвердження нового погляду на тему служіння рідному народу в житті, священицькій та літературній діяльності Юрія Станинця;

- аналіз великого чину як поетичної формули національно-державницької домінанти у творчості Зореслава та Івана Ірлявського.

Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження слугують положення, сформульовані в історико-літературних та літературно-критичних працях вітчизняних і зарубіжних учених, дослідників літератури Закарпаття, а саме: В. Бірчака, Л. Баботи, Ю. Балеги, Т. Беднаржової, А. Гартла, Л. Голомб, М. Козак, М. Лелекача, В. Микитася, О. Мишанича, Є. Недзельського, В. Попа, О. Рудловчак, Д. Федаки, Н. Ференц, П. Ходанича та інших; також праці, присвячені психології мистецтва, його сприйманню та впливові на духовний світ особистості, твори, що розглядають митця в контексті свого часу (наприклад, "Пророк у своїй вітчизні: Франко та його спільнота" Я. Грицака і под.).

Методологічним опертям дисертації також є дослідження художнього коду "літератури чину", викладених у роботах М. Ільницького, Ю. Коваліва, О. Климентової, М. Коцюбинської, Є. Маланюка, Т. Салиги, Л. Сеника.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано культурно-історичний, порівняльно-історичний, біографічний, типологічний методи дослідження. Надається перевага аналізу тематики та стилістики художніх текстів.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше комплексно досліджується література народовецтва та чину на українському Підкарпатті в першій половині ХХ ст. на прикладі найяскравіших представників – А. Волошина, І. Невицької, Ю. Станинця, Зореслава та Івана Ірлявського. вперше досліджені в повному обсязі їх життєві й творчі біографії, аналізуються основні тематичні мотиви та образи, комплекс художньо-естетичних чинників, що сформували їх творчий світ і визначили роль та місце в закарпатоукраїнському літературному процесі.

Науково-практичне значення. Матеріали і висновки дослідження мають важливе значення для подальшого осмислення творчої спадщини представників літератури народовецтва та чину українського Підкарпаття в першій половині ХХ ст., зокрема, А. Волошина, І. невицької, Ю. Станинця, Зореслава та Івана Ірлявського, їхніх індивідуальних художніх стилів, внеску в закарпатоукраїнський літературний процес.

Практичне значення результатів дослідженнявизначається можливістю їх використання в курсі "Українська література першої половини ХХ ст.", при написанні наукових праць з історії та теорії літератури, курсових, дипломних і магістерських робіт та навчальних посібників із проблем ідейно-естетичних літературних пошуків першої половини ХХ ст., при розробці спецкурсів і спецсемінарів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка, узгоджена з її планами та тематикою.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження були апробовані у викладацькій діяльності автора та в доповідях на міжнародних, міжвузівських науково-практичних, педагогічних, літературознавчих конференціях і семінарах: "Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках літературного краєзнавства" (Івано-Франківськ, Прикарпатський ПУ, 1999); "Позакласне національно-патріотичне виховання старшокласників" (Ужгород, ЗІППО, 1998); "Розробка тематичних уроків з літературного краєзнавства" (Ужгород, ЗІППО, 1998); "Аналіз поетичних текстів як засіб виховання старшокласників" (Київ, 1999); "Національно-патріотичне виховання старшокласників на уроках літературного краєзнавства" (Миколаїв, Миколаївський ІППО, 2005), "Поетична рецепція митців та їх полотен: закарпатська парадигма" (Ужгород, ЗХІ, 2006), "Література українського Підкарпаття ХХ ст." (Ужгород, НДІ україністики імені Михайла Мольнара УжНу, 2007).

Публікації. Всього за темою дисертації оприлюднено 18 наукових праць: 1 – монографію, 4 статті – у фахових наукових виданнях, включених у перелік ВАК України, 13 публікацій в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації обумовлена задумом викладу, метою і завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (316 позицій). Загальний обсяг дисертації – 220 сторінок, з яких 199 – основного тексту.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації


УВступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність і зв'язок з провідними напрямами наукових досліджень, визначено специфіку об'єктно-предметної сфери, сформульовано мету і завдання дисертаційного дослідження, уточнено терміно-понятійний апарат, окреслено хронологічні й територіальні межі дослідження, охарактеризовано ступінь наукової новизни одержаних результатів та їх практичну значимість. Автор акцентує увагу на стані вивчення літератури українського Підкарпаття першої половини ХХ ст., дає характеристику історичних умов формування ідейно-естетичних принципів літератури народовецтва та літератури чину.

Дисертант наголошує на особливій ролі Першого народовецького з'їзду молоді 1929 р. та Всепросвітянського з'їзду 1937 р. щодо формування української культурно-мистецької еліти краю, на значному впливі товариства "Уніо", журналу "Пробоєм" та української еміграції на розвиток літературного життя краю.

Упершомурозділі дисертації"Народовецька традиція як підґрунтя формування літератури чину"на основі аналізу історичних умов формування ідейно-естетичних принципів літератури українського Підкарпаття в першій половині ХХ ст. наголошується на наявності чітких ознак принаймні двох літературних течій – літератури народовецького напряму й літератури чину.

Література народовецька, слідуючи