LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Літературна група "Митуса" в західноукраїнському літературному процесі 1920-х рр.

досягненнями "Музагету". В утворенні львівського угруповання велику роль відіграв переїзд київських митців до Львова у 1920-1921 рр., які взяли активну участь у піднесенні культурного життя Західної України.

Про виникнення у 1921 р. літературної групи "Митуса", до якої увійшли В.Бобинський, Р.Купчинський, О.Бабій і Ю.Шкрумеляк, засвідчили літературні вечори, благодійні заходи. Як відзначали тогочасні журнали "Поступ" і "Шляхи мистецтва", вони викликали резонанс серед громадськості. Захоплення митусівців ідеями німецького експресіонізму, символізму "Музагету", власні модерністські спроби стали тією платформою, на якій базувалася їх світоглядно-естетична програма.

Новостворена група літераторів гуртувала навколо себе місцеву та еміграційну інтелігенцію. Її представники підтримували творчі починання і тих поетів, що були прихильниками інших естетичних орієнтацій. Наприклад, на вечорах "Митуси" часто виступав футурист Л.Лепкий. Із групою також активно співпрацювали графік П.Ковжун, актори театру "Українська Бесіда", тогочасна творчість яких увиразнила трансформацію художніх традицій у модерне мистецтво.

Як засвідчують відгуки преси та архівні матеріали початку
20-х рр. XX ст., група вела активну популяризаторську та видавничу діяльність. Поява літературно-мистецького журналу "Митуса" ствердила, що молоді поети поставили своєю метою ознайомити читачів з новими європейськими течіями. Крім публікацій художніх творів, часопис також висвітлював основні лінії розвитку тогочасної музики, скульптури, графіки, утверджуючи усвідомлення національної культури як цілісності.

В Україні і поза її межами літературна група "Митуса" стала знаною завдяки позитивним відгукам на вихід її журналу Б.Лепкого, Л.Білецького, М.Вороного та інших.

Окрема частина першого розділу присвячена з'ясуванню причин занепаду цього об'єднання. Крім зовнішніх факторів, не залежних від групи: закінчення навчального семестру в Українському таємному університеті, від'їзд більшості студентів на літні канікули – були й внутрішні. В.Бобинський виділяв такі: "замало розмаху було ..., щоб зробити революцію в мистецтві", "різниці у власних поглядах ... на шляхи й завдання митця", поява "Літературно-Наукового Вістника"9. Отже, тривалість існування групи значно залежала від творчої реалізації висуненої теоретико-естетичної програми. Ця літературна група була організована в час суспільно-громадської та культурної активності населення, стверджувала в літературі нові ідеї, що викликало інтерес до неї. Однак передруки обмежували діапазон її пошуків. Останній мистецький захід журналу "Митуса" – літературний вечір В.Бобинського, що відбувся 5 листопада 1922 року, – засвідчив спад інтересу до групи. Тогочасна критика відзначила захоплення поета більшовицькими гаслами, що відштовхнуло прихильників від "Митуси". Поява у 1922 р. "Літературно-Наукового Вістника" також сприяла розмежуванню митусівців. Цей журнал формував духовне життя краю у напрямі утвердження ідей націоналізму, що імпонувало широкій громадськості, особливо молодому поколінню галичан.

Другий розділ "Філософсько-стильовий контекст творчості "Митуси" присвячений з'ясуванню естетичних засад групи. Розділ складається з трьох підрозділів, у яких проаналізовано світоглядну позицію митусівців (2.1), розкрито їх естетико-стильові зацікавлення (2.2), простежено зв'язок з європейськими літературними напрямами і течіями (2.3).

Важливим джерелом художньої свідомості представників "Митуси" була українська філософсько-естетична традиція, яка стала основою для формування їх націозорієнтованої позиції. В.Бобинський, О.Бабій плідно розвивали ідеї, які започаткували Г.Сковорода, Т.Шевченко, П.Юркевич – "сродність" з природою, краєм, емоційно-вольове начало духу, серце як основа невичерпності індивідуального. Ці положення у 1920-ті роки насамперед були підпорядковані новому розв'язанню співвідношення традиції і новаторства, національного і загальнолюдського.

Частину другого розділу відведено з'ясуванню впливу на творчість поетів "Митуси" філософії віталізму, зокрема ранньої праці Ф.Ніцше "Народження трагедії або Еллінство та песимізм". Цей вплив значною мірою був зумовлений подіями визвольної війни українського народу і її поразкою. У цьому духовному контексті звернення митусівців до творів Ф.Ніцше розглядаємо як філософську базу для формування віталістичної концепції мистецтва. У своїх пошуках львівські поети спиралися, зокрема, на положення Ф.Ніцше про нерівномірність суспільно-політичного та культурного розвитку. Німецький філософ твердив, що міцність держави, високий рівень добробуту не завжди призводить до духовного піднесення, а часто навпаки – руйнує творчий дух. Він висловлював сумнів, чи з об'єднанням Німеччини народиться висока культура. Німецьке мистецтво, твердив Ф.Ніцше, саме в час політичної роздробленості земель, як грецьке у період ослаблення державної могутності в античну епоху, досягало найбільшого розквіту. Звернувшись до ранньої праці Ф.Ніцше, В.Бобинський бачив паралелі з долею української нації. Він підкреслював необхідність долати трагічний світогляд, закликав висувати творчі ідеї і таким чином духовно підносити культурне життя. Світоглядна позиція В.Бобинського полягала у прагненні бачити в сучасників "безпосередній живловий віталізм, дух бунту і протесту", "чуткий зв'язок з оточуючим творця життям нації"10.

У цьому ж розділі проаналізовано філософсько-естетичні погляди О.Бабія, які відіграли значну роль у формуванні мистецької позиції групи. У творах сучасників О.Бабій шукав "великого пориву, що приневолює поета бути речником певної ідеї"11. Його ідеї "живого нерву", "голосу рідної землі", як і поняття В.Бобинського душі, що активно і тісно пов'язана з життям народу, спиралися на "філософію життя", зміцнювали загальну національну спрямованість модерністської думки, сприяли активізації вольових та інтелектуальних сил індивіду.

У розділі розкрито вплив на митусівців філософсько-естетичної концепції мистецтва російських символістів А.Бєлого, В.Іванова, О.Блока, зокрема осмислення львів'янами таких ідей: символізм не остаточна форма мистецтва, звернення символізму до проблем життя.

У роботі осмислено зацікавлення членів "Митуси" творчістю представників українського модернізму кінця XIX – поч. XX ст. Дисертантка поділяє думку про молодомузівське джерело і домінуючий вплив "Музагету" на ідейно-стильові пошуки львівської групи, показує позитивну роль, яку відіграло київське об'єднання у формуванні її творчої позиції. Ю.Меженко, Д.Загул, Я.Савченко у літературно-критичних статтях та рецензіях наголошували на важливості для митця виражати свою індивідуальність, не втрачаючи зв'язку з колективом як плодотворним ґрунтом, на якому тільки можлива творчість.