LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Літературна діяльність А.А.Дельвіга

взаємозумовленості. Доведено, що позиція, яку він обстоював у літературному й суспільному житті свого часу, визначала його як поета, видавця і критика. Уперше подано цілісний аналіз поезій та фактів творчої й видавничої діяльності, які раніше не привертали до себе уваги або не одержали належної оцінки. Уперше досліджено літературно-критичну та епістолярну спадщину Дельвіга, що є важливим для осмислення не тільки творчості поета, а й всього суспільно-літературного процесу "пушкінської доби".

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх подальшого використання у процесі вивчення історії російської літератури першої половини ХІХ ст. на філологічних факультетах вищих навчальних закладів, під час визначення тематики спецкурсів і спецсемінарів, а також при написанні підручників та навчальних посібників із зазначеного періоду історії російської літератури.

Апробація результатів дисертації. Результати здійсненого дослідження було представлено в доповідях на Восьмих, Дев'ятих, Дванадцятих міжнародних літературних читаннях молодих учених, присвячених пам'яті Л.Я. Лівшиця (Харків, 2003, 2004, 2007), на Третій Міжнародній науково-практичній конференції "Мова і культура" (Горлівка, 2007), на Шістнадцятій Міжнародній конференції "Мова і культура" (Київ, 2007), на Всеукраїнській науковій конференції "Література в контексті культури" (Дніпропетровськ, 2007), на Четвертих мистецтвознавчих читаннях, присвячених пам'яті В.А. Айзенштада (Харків, 2006). Роботу в повному обсязі обговорено і схвалено на засіданні кафедри російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

Публікації. Результати дисертації відображено в 5 публікаціях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій 2 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури, який налічує 265 позицій. Загальний обсяг тексту 185 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовано актуальність та наукову новизну роботи, окреслено зв'язок дисертації з науковими програмами, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів дослідження, публікації та обсяг студії.

Перший розділ"Видання та вивчення творчості А.А. Дельвіга" містить аналіз публікацій його спадщини від першої появи імені поета в журналі "Вестник Европы" 1814 року та єдиної прижиттєвої збірки віршів, що вийшла 1829 р., до нашого часу. У XIX ст. було видано кілька збірок його творів, але всі вони є неповними та не містять текстологічного коментаря.

Вивчення друкованого й автографічного фонду А.А. Дельвіга продовжив видатний літературознавець Б. Томашевський. Підсумком його текстологічної роботи стало видання: "Дельвиг А.А. Полное собрание стихотворений. Библиотека поета. Большая серия" (1934). Воно було не тільки найповнішим, але й першим науковим виданням віршів А.А. Дель-віга, що мало розлогий коментар і апарат, виконані на фаховому рівні. Зокрема, праця містила опис усіх відомих на той час автографів Дельвіга.

У цій книжці вперше надруковано 21 вірш Дельвіга загальним обсягом 667 рядків. Про високий рівень текстологічної роботи Б. То-машевського яскраво свідчить і той факт, що хоча після появи видання 1934 р. минуло понад 70 років, за цей час обсяг доповнень, внесених до корпусу поетичної спадщини А.А. Дельвіга, є незначним. У другому виданні: "Полное собрание стихотворений. Библиотека поэта. Большая серия" (1959), підготованому Б. Томашевським, уперше був опублікований лише один невідомий до того часу вірш.

Видання 1959 р. має певні особливості: матеріал у ньому розміщено в хронологічній послідовності, яку раніше в збірках Дельвіга не застосовували. Адже це потребувало додаткових дослідницьких зусиль – поет рідко датував власні вірші, свої творчі задуми виношував тривалий час, а первісні варіанти багаторазово коригував.

Явищем першорядного значення в історії видання та вивчення творчості А.А. Дельвіга став вихід книжки "Дельвиг А.А. Сочинения. –Составление, вступительная статья и комментарии В.Э. Вацуро" (1986). Тут уперше було всебічно представлено спадщину Дельвіга: вірші, драматичні й прозаїчні спроби, літературно-критичні статті, нотатки, листи. У видання також включено рубрики: "Драматические отрывки. Проза", "Коллективное", "Ранние редакции и планы" і навіть "Прозаические планы идиллий". Найціннішими для дослідження є розділи "Статьи" і "Письма". Встановлення корпусу літературно-критичних робіт А.А. Дельвіга являло собою значну складність. Майже всі вони були надруковані протягом 1830-1831 рр. у "Литературной газете" анонімно. Відомий своєю прискіпливістю та вимогливістю до одержаних результатів В. Вацуро подав у книзі лише ті рецензії і замітки Дельвіга, де його авторство встановлено з абсолютною точністю на підставі автографів чи документальних свідчень. Так вдалося встановити 41 твір – набагато більше, ніж було відомо раніше. У виданні надруковано 117 листів Дельвіга, значну частину яких вперше опублікував саме В. Вацуро як у цій збірці, так і в попередніх своїх книжках і статтях. Слід підкреслити, що саме це однотомне видання, підготовлене В. Вацуро, створило необхідні передумови для досліджень автора цієї дисертації.

О.С. Пушкін першим усвідомив значення творчості А.А. Дельвіга і привернув увагу до його постаті. У дисертації було поставлено завдання якнайповніше проаналізувати всі висловлювання великого поета про Дельвіга. Важливою віхою у посмертному вивченні спадщини поета стала поява протягом 1853-1854 рр. в журналі "Современник" ґрунтовного документального дослідження В.П. Гаєвського "Дельвиг". Його обсяг становить 225 сторінок журнального тексту – це, власне, книжка, хоч її не було видано окремим виданням. В.П. Гаєвський зібрав і тим врятував від загибелі й забуття велику кількість біографічних матеріалів. З часу появи його праці минуло понад півтора століття, немає жодного дослідження літературної спадщини Дельвіга без звернення до неї. У 1912 р. було опубліковано спогади А.І. Дельвіга, двоюрідного брата поета, котрі є найбільш цінним мемуарним джерелом знань про останні роки життя письменника.

У другій половині ХХ ст. творчість Дельвіга стає обов'язковим елементом колективних монографій та навчальних видань з історії російської літератури, що сприяло появі значної кількості статей, присвячених різним аспектам його літературної діяльності (М. Вер-ховського, В. Коровіна В. Сандомирської, Вс. Рождественського, С. Рас-садіна,). Минули часи, коли вважали, що поет викликав інтерес лише тому, що був другом Пушкіна. Дельвіг – самобутній митець, чия творчість гідна ретельного вивчення.

Протягом 2001-2005 рр. творчість А.А.Дельвіга, зокрема його поетику, успішно вивчав російський літературознавець Д. Жаткін. Низка його праць