LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Літературна притча: нові межі розуміння

змінитися, крім суті людей. Отже, на ковчезі були зразки всього живого. Ковчег символізує, таким чином, зразковість усього живого. Цікаво, що один із головних образів дому – Мадзіні – говорить, що у домі мешкають "дуже і дуже вдалі зразки всього, що тільки є кращого у нашій англійській культурі" [виділення – М.Ю.] [3: 595]. З наведеного висловлювання випливає два висновки. По-перше, йдеться про зразковість ("зразки") мешканців дому. По-друге, йдеться про якісну однорідність мешканців дому ("що тільки є кращого"). В обох випадках дім нагадує ковчег. Відповідно, у ковчезі було всього "по парі" та всі були праведниками. Принаймні якісну однорідність мешканців дому підтверджує сам Б. Шоу. "Дім, де розбиваються серця" – це не просто назва п'єси <...> Це культурна, дозвільна Європа перед війною", - зауважує Б. Шоу [3: 463]. Мешканці дому самі визначають один одного як зразки, типи. Капітан Шотовер постає "старим, у котрого нема розуму", Еллі – "юною співачкою, яка преклоняється перед ним" [3: 595] . Місіс Хешебай каже про себе як про "безпутну матрону, яка намагається заховати друге підборіддя й тіло, що розпливається, й марно намагається полонити природженого солдата свободи", Менген – як про "члена уряду його величності короля, нагородженого [у домі] званням бовдура" [3: 595]. Характеристику чоловікові леді Етероуд дає її сестра, визначаючи його як "дуже чарівного джентльмена, основна професія котрого – бути чоловіком моєї сестри" [3: 595]. Зауважимо, що всі ці визначення подаються не у різний час, не у різних місцях, а як окрема частина твору, послідовно, одне за одним, інакше було б неправомірним говорити про "зразки". Всі ці зразки ні на йоту не грішать в істинності їх визначення. Визначення, дані один одному, зведені до межі істинності, до їх кристалізації через цю істинність. Це дозволяє говорити про зразки. Критерієм такої істинності визначень слугує щирість, можна сказати навмисна, підкреслена щирість, міркувань один про одного, про себе у "домі". Не дивно, що Менген погрожував у помсту через неприйняття такої навмисної щирості роздягнутися наголо. Він говорив з люттю: "Соромно! Де тут сором, у цьому домі? Ні, давайте всі роздягнемося наголо. Якщо вже щось робити, то треба доводити до кінця. Морально ми всі вже роздягнулися наголо. То ж давайте роздягнемося і тілесно" [3: 590]. Отже, в силу граничного викриття один одного, кристалізації у такий спосіб, усі мешканці дому постають зразками, як і все живе у ковчезі. Ноїв ковчег – це модель, мікросвіт, який є представницьким. Ковчег є представницьким. За задумом Бога, модель ковчега мала збільшитися, поширитися на весь світ: усі мали бути праведниками – як сімейство Ноя. Подібне відбувається і з домом. Оскільки він є ковчегом, його модель має поширитися на весь світ. Так ми отримуємо висловлення Б. Шоу, що "Дім, де розбиваються серця" – це не просто назва п'єси <...> Це культурна, дозвільна Європа перед війною".

Після послідовного перерахування зразків "дому", Гектор в цілому визначає їх як "цілу серію ідіотів з розбитими серцями" [3: 595]. Зрозуміло, що така однорідна, однопланова характеристика несе в собі негативне навантаження. В плані оцінки дім заперечує собою перекличку з Ноєвим ковчегом. Адже Ноїв ковчег – це праведники, а дім – "серія ідіотів". Ця негативна оцінка поглиблюється ще й тим, що Мадзіні називає всі ці "вдалі зразки" всім, "що тільки є найкращого в нашій англійській культурі". За допомогою переклички дому з Ноєвим ковчегом Б. Шоу поглиблює, узагальнює, обґрунтовує негативну оцінку всього суспільства.

Мешканці дому обтяжуються своїм станом, тим, як вони бездумно, нудно живуть. Гектор після небезпеки, що загрожувала всім смертю, майже в кінці п'єси, мовить: "Так. Неушкоджений. І до чого ж знову стало нудно" [3: 602]. Всі усвідомлюють невідповідність, неправильність життя. Гектор ставить запитання: "Чим все це скінчиться?" [3: 596]. Еллі теж запитує: "О, вічно так не може бути. Я завжди чогось чекаю. Я не знаю, що це таке, тільки життя повинно прийти до якоїсь мети" [3: 596]. Еллі каже про безглуздість їхнього життя.

Дім, де мешкають усі персонажі, називається "Домом, де розбиваються серця". Серце, розбите в цьому домі, символізує розбиту душу. Так, Гектор називає дім "кораблем, на котрому ми всі пливемо, темницею душ" [3: 598]. Капітан Шотовер говорить, що такий "корабель" має "налетіти, розбитися і потонути" [3: 598]. Капітан пояснює причину такого трагічного кінця дому-корабля: "Ви що думаєте, закони божі відмінені на користь Англії тільки тому, що ми тут народилися <...>?" [3: 598]. Капітан констатує відсутність законів Божих у житті людей, в Англії. Цим він мотивує всі негаразди, трагічний кінець корабля. Ніхто у творі не подає ради, ніхто не висловлюється про можливий шлях виходу з-під трагічної загрози. Всі все усвідомлюють, але ніхто нічого не пропонує, не робить, аби щось змінити, аби врятуватися. Всі повільно очікують кінця. "Так. Неушкоджений. І до чого ж знову стало нудно", – говорить Гектор. Один лише капітан Шотовер пропонує вихід. Він подає його після занепокоєння Гектора невідрадним станом речей. Гектор говорив після невтішних пророкувань капітана Шотовера: "Але ж я не хочу тонути, немов пацюк у трюмі. Я хочу жити. Але що я маю робити?" [3: 598]. Капітан Шотовер подає шлях спасіння, відповідає Гекторові: "Що простіше – вивчити, у чому полягають обов'язки справжнього англічанина" [3: 599]. Ці "обов'язки" полягають у "навігації" [3: 599] для корабля. "Навігацією" є дотримання "законів божих", які "скасовані". Капітан Шотовер говорить про "навігацію" "божими законами" більш докладно: "Церкву кинуло на скали, її рознесе на щіпки. Я говорив йому [священику], що так воно і трапиться, якщо вона не буде тримати курс у відкрите море господнє" [3: 599]. Проаналізуємо ці два речення. Під "церквою" слід розуміти і будівельну споруду (церква приходського священика), і народ вірний, людей, "дім"-корабель, Англію одночасно. Церкву (як будівельну споруду) кинуло на скали. Це символізує духовний занепад людей. Церква уподібнюється до корабля: говориться про "курс" у "море". "Навігація" повинна здійснюватися за "курсом" – "курсом у відкрите море господнє". Оскільки "церква" (як усі люди) уподібнюється до корабля, до "дому"-корабля, то вона постає як вся Англія. Це є можливим якраз через залучення образу ковчега до образу "дома". Ковчег дає "домові" дві риси: рису корабля і рису універсальності, рису моделі. Тоді стає можливим протиставлення для порівняння "дому" і справжнього Ноєва ковчега. Ноїв ковчег мав, за словами твору, Божу "навігацію": "тримав курс у відкрите море господнє". "Дім" теж є своєрідним ковчегом (завдяки художній перекличці з Ноєвим ковчегом). І тепер уможливлюється постановка запитання для "дому" стосовно "навігації": "тримати" чи не "тримати" "курс у відкрите море господнє"? В уможливленні постановки такого питання полягає функція залучення образу Ноєва ковчега.

Ковчег Ноя, як відомо, врятувався. Запитання: завдяки чому врятувався? Завдяки союзу з Богом. "Дім" теж є ковчегом: історія ніби повторюється вдруге. Спосіб урятування має бути той же. Він тільки один і є для ковчегів – союз з Богом. "Дім"-ковчег не врятувався. Запитання "чому?" є зайвим. У "дому"-ковчега нема "навігації". Вони не знають "курсу". А тому Гектор і говорить: "Ми всі з цього дому – мошки, що летять на вогонь". Для загибелі.

Твір Б. Шоу "Дім, де розбиваються серця" є зразком оновленого розуміння поняття літературної притчі. Розглянутий твір за формою та змістом наближається до притчі Христа, яка і породила явище літературної притчі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  • Шоу Б. Полное собрание пьес в щести томах. Т. 5. – Л.: Искусство, 1980. – 670 с.

  • Литературная энциклопедия терминов и понятий/ Под ред. А.Н.Николюкина. – М.: "Интелвак", 2001.

  • Шоу Б. Полное собрание пьес в шести томах. Т.4. – Л.: Искусство, 1980. – 654 с.


    Матеріал надійшов до редакції 16.03.2006 р.

    Мисник Ю.Ю. Литературная притча: новые границы понимания.

    В статье рассмотрено новое толкование термина "притча"; аллегоричность и христианские мотивы как форма и содержание притчи. Аллюзия трактуется как один из механизмов аллегории. Автор подает драму-притчу как часть культурного наследия "новой драмы".

    Misnik Yu.Yu. The literary parable: a new scope of understanding.

    The article highlights a new interpretation of the term "parable", as well as allegorical nature and Christian motives as a form and content of parable. Allusion is viewed as a means of allegory. The author interprets drama-parable as a part of the "modern theatre" cultural heritage.


  •