LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Літературна репутація роману Е.Хемінгвея "По кому подзвін" в американському, російському та українському літературознавстві

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА





КОХАНСЬКА ІРИНА СТАНІСЛАВІВНА



УДК 82.091





ЛІТЕРАТУРНА РЕПУТАЦІЯ РОМАНУ Е.ХЕМІНГВЕЯ

"ПО КОМУ ПОДЗВІН"

В АМЕРИКАНСЬКОМУ, РОСІЙСЬКОМУ

ТА УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ



10.01.05 – порівняльне літературознавство





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук







Тернопіль – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент

Папуша Ігор Володимирович,

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка,

кафедра теорії літератури та порівняльного літературознавства, докторант.


Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

КебаОлександр Володимирович,

Кам'янець-Подільськийдержавний університет, кафедра германських мов та зарубіжної літератури, завідувач;


кандидат філологічних наук, доцент

Шимчишин Марія Мирославівна,

Тернопільський національний економічний університет, кафедра іноземних мов для аграрних і економічних дисциплін, доцент.


Захист відбудеться "24" листопада 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 по захисту кандидатських дисертацій при Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2, тел.: 53-47-25).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2).

Автореферат розісланий "19" жовтня 2007 року.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Л. Гижий

Загальна характеристика роботи

Доля літературного твору Ї історія його публікацій, накладів, популярності, слави, заборон, замовчувань, критичного осмислення, перекладів Ї означується зазвичай словосполукою "літературна репутація". Це поняття, іманентно закорінене у всіх літературних фактах, не має, однак, чіткої дефініції. Поряд із термінологічною лакуною – відсутність чітких критеріїв означення літературної репутації. На загальну невідрефлексованість поняття слушно вказує російський літературознавець А.Рейтблат: "Теоретично вивченням проблеми літературної репутації у вітчизняному літературознавстві давно вже ніхто всерйоз не займається"1. Г.Сивокінь, наче продовжуючи цю думку, зазначає, що суттєві зміни у статусах письменників, які характеризують літературну ситуацію пострадянської України, – це "далеко не безболісна операція, і слід вчасно подбати про відповідну "теоретичну анестезію"2.

Сьогодні як в українському, так і в російському літературознавстві немає комплексного монографічного дослідження, присвяченого цій проблемі. Після давньої праці І.Розанова "Литературные репутации: Работы разных лет" сучасного ґрунтовного вивчення це питання так і не отримало. У Росії, щоправда, в останні два десятиліття з'являється ряд студій (найчастіше у формі статей), які торкаються проблем літературної репутації. Український літературознавчий простір не містить подібних розвідок, що обумовлює необхідність осмислення та конкретизації цього поняття.

Зміни та переакцентації в оцінці художніх творів, іноді досить ґрунтовні, є неодмінним супутником процесу становлення літературної репутації. У цьому процесі важливу роль відіграють літературні смаки та вподобання, а також суспільно-політичні чинники, характерні як для певного хронологічного відрізку часу, так і для окремої нації чи країни. Сучасники автора можуть високо оцінювати його творчість, нащадки ж можуть вважати її маловартісною. І навпаки: нащадки можуть віднести твір давно покійного автора до "золотого фонду" літератури, у той час як сучасники були до нього абсолютно байдужі. Кожна епоха постулює свою думку як нормативну, і кожна наступна заперечує її, возвеличуючи свою. Значна кількість творів та літературних біографій забувається із плином часу, та є й такі, які резонують у широкому хронологічному діапазоні, апелюючи до читачів різних епох. Коли творчий спадок митця перетинає кордон, то там він може зазнавати іншого ставлення, іноді діаметрально протилежного до того, яке характеризувало його побутування у рідному просторі. Означити літературну репутацію твору або всього творчого доробку письменника в історичній перспективі можна, лише простеживши усі оцінки, які виносилися їм різними поколіннями та різними національними літературами, тобто шляхом нарощування вердиктів вітчизняної та зарубіжної критики та читачів наступних епох.

Роман Ернеста Мілера Хемінгвея "For Whom the Bell Tolls" досліджується на предмет динаміки його літературної репутації. Цей твір, інспірований громадянською війною в Іспанії (1936—1939), є переломним у творчому доробку автора і в аспекті порушеної проблематики, і в аспекті стилю. Участь письменника у військових діях в Іспанії призвела до активізації його громадянської позиції, а нове світовідчуття вилилось в інший, у порівнянні з ранньою творчістю, підхід до зображення дійсності. Одночасно змінилась стильова специфіка його творів: утратив питому вагу хемінгвеївський принцип "айсберга", неактуальним став "телеграфний стиль", витворився специфічний пафос.

Американська літературна критика назвала "іспанський" роман найкращим із творів прозаїка. За винятком незначних коливань, літературна репутація цього Хемінгвеєвого роману в США завжди залишалась високою. Зовсім по-іншому склалася доля твору в радянському просторі. Перекладений у Росії ще 1940 року, проте не виданий, він майже 30 років був не доступний радянському читачеві. Роман заборонили не лише публікувати, а й обговорювати, а тінь, що впала на цей твір, екстраполювалася на всю творчість американського прозаїка. Якщо ім'я Хемінгвея і згадувалося у ті роки, то лише у контексті регресу та деструкції "буржуазної" американської літератури. 1962 року було здійснено "службове" видання "По ком звонит колокол", і лише у 1968 році роман опублікували в Москві, а в 1969 році з'явилась українськомовна версія твору ("За ким сумує дзвін"). Переклади роману (як російський, так і український) було здійснено з купюрами, кон'єктурованими в Росії щойно у виданні 2005 року. В Україні ж до цього часу не зроблено повного перекладу.

"Радянізоване" потрактування роману було заангажованим та викривленим. Типовим