LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Літературна репутація роману Е.Хемінгвея "По кому подзвін" в американському, російському та українському літературознавстві

(А.Бесі, М.Волф, М.Гайсмар), враховуючи лише ідеологічний контекст твору, відверто критикували роман. У збалансованій презентації політичного контексту революційних подій в Іспанії вони побачили зраду і тому доклали всіх зусиль, щоб звинуватити автора в недостовірності зображення конфлікту. Ліві ліберали (М.Каулі, Л.Трілінг, Д.Макдональд) оцінили роман, керуючись як власне літературними, так і позалітературними критеріями, побачили у ньому і недоліки, і звершення. Полеміка, що розгорнулась поміж цими рецептивними групами, та масштабність критичної рефлексії зумовились до формування високої інтелектуальної репутації роману.

У підрозділі 2.3."Масштаби і динаміка науково-критичної рефлексії" проаналізовано американські наукові праці, що мали своїм об'єктом роман "For Whom the Bell Tolls", серед яких реалістично-біографічні прочитання (А.Бареа, К.Бейкера, С.Ебі, Р.Мартіна, Ш.Муелер), символічна інтерпретація (А.Гатмена), екзистенційні студії (Е.Глівза, Д.Еліота), текстологічна розвідка (Т.Гоулда), феміністичні дослідження (Д.Бренера, М.Глядштайн, Е.Лерман, М.Сугіями), компаративні роботи (Г.Мербіц, В.Лєпшого) та ін. З'ясовано, що роман "For Whom the Bell Tolls" зібрав у США тисячі сторінок дослідницького матеріалу, породжував численні дискусії літераторів, інтерпретувався в аспекті різних проблем (біографічних, гендерних, генераційних, релігійних, ідеологічних тощо) і з позицій різних літературознавчих теорій (біографічного підходу, феміністичної критики, психоаналізу, екзистенціалізму тощо). Ці факти переконливо свідчать про високу і стійку академічну репутацію роману. Діахронна перспектива дозволяє встановити, що інтерес до цього твору ніколи не зникав цілком. Були певні піки (наприклад, 90-ті роки характеризуються підвищеною увагою науковців до Хемінгвеєвого доробку загалом і до "For Whom the Bell Tolls" зокрема), та періодів цілковитого академічного забуття роман досі не переживав.

У третьому розділі "Характер літературної репутації роману "По ком звонит колокол" у Росії" з'ясовується специфіка становлення літературної репутації роману та її подальша еволюція в радянській та пострадянській Росії.

У підрозділі 3.1."До історії публікації роману в РРФСР та формування його позаофіційної репутації" аналізуються причини та наслідки табуювання книги в Радянському Союзі, простежується екстраполяція її одіозного імені на усю творчість Хемінгвея, що призвело до призупинення видання його творів у СРСР та до стійкого перебування доробку прозаїка на марґінесах радянського літературознавства. Доля роману, російський переклад якого був здійснений відразу ж після його публікації в США (1940), вирішилась на рівні секретарів ЦК ВКП(б), які визнали твір неприйнятним до видання з ідеологічних міркувань. Деякі дослідники припускають навіть втручання Й.Сталіна в обговорення книги. Однак, незважаючи на офіційний "арешт", роман читала і високо оцінювала російська інтелігенція, у результаті чого в 40-ві – 50-ті роки формується висока позаофіційна літературна репутація "По ком звонит колокол". У цьому підрозділі також згадуються одиничні опубліковані відгуки на роман і розглядається його шлях до офіційного видання 1968 року. У 60-ті роки низка радянських журналів заявила про своє рішення опублікувати найближчим часом роман Хемінгвея, однак цим намірам не судилось здійснитися, а ініціатори розголосу навіть були покарані. "Службове" видання роману 1962 року (300 примірників), яке не надійшло в жодну з бібліотек, будучи доступним лише вузькому колу високопоставлених читачів, не сприяло ознайомленню широкого загалу з "іспанським" твором Хемінгвея.

У підрозділі 3.2."Специфіка формування літературної репутації роману в російській радянській науковій критиці 60-х – 70-х років" розглядаються наукові праці, присвячені роману (В.Кожинова, В.Днєпрова, Т.Мотильової, І.Кашкіна, З.Маянц та ін.), які передували його виданню в РРФСР і слугували свого роду підготовчим етапом до публікації твору. Ці дослідження запропонували загалом упереджений аналіз роману, врахувавши передусім його ідеологічний контекст. Науковці 60-х років порівнювали зображене у творі з подіями, що реально відбулися в Іспанії, та на підставі цього звинувачували Хемінгвея у недостовірності презентації конфлікту, докоряли письменникові його політичним невіглаством. Ідеологічний детермінізм цих прочитань не зредукував, однак, функціональної ролі досліджень 60-х: вони відіграли важливу роль у справі популяризації роману. Ці праці, а також низка суспільно-політичних змін у країні, зокрема від'їзд на батьківщину керівників іспанської компартії, які активно виступали проти публікації книги, уможливили видання "По ком звонит колокол" у 1968 році у складі чотиритомного зібрання творів Хемінгвея. Наукові роботи, які з'явились після публікації роману (К.Симонова, Б.Грибанова, Л.Юр'євої, Й.Фінкельштейна, О.Мурзи та ін.) засвідчили пильну увагу академічних кіл до твору та різку зміну його репутації у порівнянні з 40-ми – 50-ми. Крім того, дослідження 70-х характеризуються більшою увагою до естетико-поетикальних аспектів твору: ґрунтовно аналізується родо-жанрова специфіка роману, стилістика, наративна техніка, композиційні прийоми, лексика, вставні новели, хронотопні особливості, проблематика, світ персонажів тощо.

У підрозділі 3.3. "Видавнича динаміка та особливості наукової інтерпретації "По ком звонит колокол" у російському літературознавстві 80-х років" простежено динаміку та тиражі видань роману в радянській Росії та інших союзних республіках (у російськомовному перекладі) у 80-ті роки, а також здійснено аналіз наукових робіт, що з'являються у цей період. Велика кількість перевидань та їх значні наклади (сукупний тиражний показник за 80-ті роки – більше 2 з половиною мільйонів примірників) свідчать про високу літературну репутацію "По ком звонит колокол" серед читачів. Академічний інтерес до твору – теж стійкий. Наукова думка 80-х, репрезентована працями Б.Грибанова, М.Анастасьєва, О.Звєрева, А.Петрушкіна, Я.Засурського, характеризується роздвоєністю: одні дослідники продовжують аналізувати роман у традиціях соцреалізму, інші пропонують нові підходи до осмислення твору. У цей період посилюється увага до поетики роману, концепції героя; на ідеологічні нюанси звертається менше уваги у порівнянні з 60-ми – 70-ми роками. Глобальні зміни, що назрівали в культурному житті країни, давались взнаки, і спорадично нове світовідчуття уже викристалізовувалось на поверхню слова. Наприклад, О.Звєрев зініціював розуміння Хемінгвеєвої аполітичності не як письменницької вади, а як важливого достоїнства, яке уможливлювало значні творчі здобутки.

У підрозділі 3.4."Академічна та інтелектуальна літературна репутація роману в Росії 90-х – 2000-х років" окреслено специфіку потрактування роману на зламі століть, яка передусім визначалась зміною суспільно-політичної ситуації. У цьому контексті особливої уваги заслуговують праці відомого російського хемінгвеєзнавця Б.Гіленсона, який посприяв "очищенню" роману "По ком звонит