LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Літературна спадщина Ентоні Манді: специфіка взаємодії традиції та новаторства

процесу в Англії доби Відродження.

Актуальність обраної теми зумовлюється необхідністю уточнити й розширити загальну картину розвитку англійської літератури кінця ХVI – початку ХVII ст. за рахунок введення до наукового обігу вітчизняної англістики „нового" літературного імені – Ентоні Манді, сучасника й вірогідного співавтора В.Шекспіра, – та відповідного історико-літературного матеріалу. Це дозволяє краще зрозуміти характер творчих новацій і художніх експериментів англійських пізньоренесансних майстрів слова.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертація виконана на кафедрі англійської філології ЗНУ згідно з плановою науковою темою „Культурна модель у художньому тексті" (затверджена вченою радою Запорізького державного університету, номер державної реєстрації 0103V000727). Тема дисертації затверджена на засіданні Бюро Наукової ради НАН України з проблеми „Класична спадщина та сучасна художня література" при Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка (протокол № 4 від 22 грудня 2005р.).

Основна мета роботи полягає в тому, щоб у процесі аналізу літературного доробку Ентоні Манді з'ясувати характер кореляції його творчих пошуків і новацій з художніми традиціями та мистецькими віяннями пізнього англійського Ренесансу. Дана мета зумовила постановку таких завдань:

  • представити цілісну візію життєвого шляху і літературної спадщини Ентоні Манді, враховуючи відповідні соціокультурні контексти та виявляючи ті чинники, що впливали на формування цієї творчої особистості;

  • розглянути теоретичні аспекти вивчення англійського ренесансного роману та виявити специфіку жанрової природи його провідних різновидів („romance" і „novel");

  • проаналізувати поетику роману „Зелото", з'ясовуючи ставлення автора до тогочасних жанрових стереотипів і модних художніх віянь;

  • розглянути драматичний доробок Е.Манді під жанровим кутом зору, визначаючи міру традиції та ступінь новаторства автора;

  • дослідити поетику пейджента „Тріумф Часу" Е.Манді в контексті тогочасної театральної практики, виявляючи ключові компоненти, модальність і функціональний статус жанрової моделі пейджента;

  • з'ясувати мистецьку природу і естетичну цінність творчих новацій Е.Манді та визначити його місце в англійській літературі кінця ХVI – перших десятиліть ХVII ст.

Об'єктом цього дисертаційного дослідження постають художні експерименти Ентоні Манді, спрямовані на творче засвоєння класичної спадщини та пошук шляхів якісного оновлення національної літературної традиції.

Предметом безпосереднього аналізу виступають літературні твори Е.Манді, які репрезентуються на тлі широкого соціокультурного контексту єлизаветинської доби, просякнутої суто ренесансним духом творчого новаторства.

Теоретико-методологічною базою дисертаційного дослідження слугують фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних учених, що представляють класичний підхід до вивчення культури доби Відродження (Я.Буркхардт, О.Анікст, Л.Баткін, Д.Наливайко), а також теоретиків романного жанру (Е.Бейкер, Є.Мелетинський та ін.). Крім того, в роботі використовуються методологічний досвід та аналітичні стратегії представників „нового історизму" (С.Ґрінблатт, Л.Монроз, Г.Галлахер та ін.), які, реконструюючи історико-соціальний контекст функціонування єлизаветинської літератури та виявляючи її провідні культурні коди, суттєво збагачують загальні уявлення про іманентну природу Ренесансу.

При з'ясуванні природи художніх новацій Е.Манді детальний аналіз поетики його романів, п'єс та пейджентів, здійснювався на тлі широкого соціокультурного та власне літературного контексту англійського Відродження. При цьому враховувалися естетичні смаки тогочасної читацької аудиторії, а також ті стереотипні уявлення про достоїнства літературного твору, які панували в англійському соціумі на рубежі XVI-XVII століть. Такий підхід зумовив залучення деяких принципів рецептивної естетики та соціокультурології до методологічного арсеналу даного дисертаційного дослідження.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що:

  • вона є першою у вітчизняному літературознавстві спробою цілісного висвітлення та системного аналізу творчого доробку Ентоні Манді – англійського літератора, який був доволі популярним за часів Шекспіра, однак залишається практично невідомим широкому загалові ренесансознавців на пострадянському просторі;

  • у ній виявлено сутність жанрових експериментів Е.Манді та характер взаємодії традиційного і новаторського в його прозових і драматичних творах;

  • дисертантка висвітлює генезу та особливості поетики пейджента – драматичної жанрової моделі, яка маловідома широкому дослідницькому загалові.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати і висновки, які увиразнюють загальну картину жанротворчих експериментів в англійській літературі пізнього Ренесансу, можуть бути використані при підготовці лекційних курсів з історії зарубіжної літератури Середніх віків та Відродження, у розробці спецкурсів з історії англійської літератури.

Теоретична значимість дослідження визначається не тільки введенням до наукового обігу вітчизняного літературознавства нової персоналії, але й уточненням певного кола питань, пов'язаних із жанровою природою пізньоренесансних творів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження були представлені у доповідях на шістьох Міжвузівських конференціях: „III Шрейдерівські Читання" (Дніпропетровськ, лютий 2001 р.), „VII Шрейдерівські Читання" (Дніпропетровськ, лютий 2005 р.), „Мова і культура" (Київ, червень 2005 р.), „VIII Шрейдерівські Читання" (Дніпропетровськ, квітень 2006 р.), „Новітні обрії розвитку германської та романської філології" (Запоріжжя, квітень 2007 р.), „IX Шрейдерівські Читання" (Дніпропетровськ, квітень 2007 р.); трьох Всеукраїнських наукових конференціях: „Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики" (Черкаси, травень-червень 2002 р.), „Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур" (Донецьк, лютий 2004 р.), „Переклад у XXI столітті" (Харків, березень 2005 р.) та щорічних науково-звітних конференціях Запорізького національного університету в 2001, 2002, 2003 та 2004 роках.

За матеріалами дисертації підготовлено і надруковано десять публікацій, сім із яких – статті у фахових виданнях.

Структура дисертації: Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, приміток та списку використаних джерел, який налічує 244 позиції. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінки, із них 208 сторінок основного тексту.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У ВСТУПІ обґрунтовується актуальність і наукова новизна обраної теми, визначається мета, завдання