LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературна творчість А.М.Нахімова



ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ




Шульгун Мадлена Едуардівна


УДК 821.161.091




ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ А.М. НАХІМОВА




10.01.02 – російська література




Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук













Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.


Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор

ГЕТЬМАНЕЦЬ МИХАЙЛО ФЕДОСІЙОВИЧ,

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди, професор кафедри російської та

світової літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

МАЦАПУРА ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА,

Полтавський державний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка,

професор кафедри зарубіжної літератури;

кандидат філологічних наук,

ОВЧИННИКОВ МИХАЙЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ,

Національний університет внутрішніх справ

Міністерства внутрішніх справ України (м. Харків),

старший викладач кафедри історії державності України.

Провідна установа - Запорізький національний університет,

кафедра зарубіжної літератури,

Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя.


Захист відбудеться ″ 04 ″ жовтня 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди (61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61068, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215 – В.

Автореферат розіслано ″ 01 ″ вересня 2005 року.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Тищенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження обумовлена декількома причинами. Перш за все "проблемою А.М. Нахімова", маловідомого російського письменника України кінця XVIII – початку XIX ст.; по-друге, спрямованістю сучасного літературознавства на перегляд як загальних методологічних підходів до досліджень історії літератури, так і конкретних уточнень наявних концепцій історико-літературного процесу оновлення, також поглибленістю аналізу окремих періодів літератури і творчості письменників. Особливо актуальною є проблема вивчення літературно-художнього процесу перехідних епох, у даному випадку – рубежу XVIII – першої третини XIX ст. як найважливішого періоду у розвитку національної художньої самосвідомості.

Названий період завжди приваблював до себе увагу літературознавців: 1790-1810 рр. традиційно виокремлюються в історико-літературній періодизації, їм присвячені і розділи підручників, і монографії, й окремі статті. Виявлено значимість цього періоду як органічної ланки перехідної епохи європейської культури в цілому. Констатується співіснування розмаїття художніх систем в полі "біфуркації", яким можна вважати культуру кінця XVIII – початку XIX ст. Проте особлива увага приділяється чи то аналізу літературно-мовних суперечок рубежу століть між "карамзиністами" і "шишковистами", чи то обставинам народження романтизму і найрізноманітніших течій у його межах. Письменники, які зберігали в цю епоху пієтет до класицизму, орієнтації на просвітительсько-класицистичну нормативність, набагато менше вивчались і вивчаються до цього часу. Вони здебільшого тлумачаться як архаїчні явища, по суті випадаючи із основних естетичних тенденцій часу, а отже, явлена літературознавством картина літературного життя епохи не має належної повноти, цілісності, чіткості.

На всіх напрямах дослідження проблем літератури перехідного періоду вимальовується ще один надзвичайно актуальний аспект аналізу: вивчення "забутих" письменників, що утворюють необхідний і досить складний літературний фон, на якому час від часу виникають ключові фігури історико-літературного процесу. Сьогодні очевидним є, по-перше, те, що в художніх творах "другого ряду" такою ж мірою, якщо не більшою, можуть проявитися умонастанови епохи (за Ю. Лотманом), а, по-друге, новаторство великих творів чіткіше проглядається в їх співвіднесеності з літературою другорядних письменників. Нарешті, історико-культурна динаміка літературної ієрархії, рух і мінливість поняття національної класики, розуміння відносності художніх смаків тої чи іншої епохи також посилюють увагу до забутих письменників, роль яких може переглядатися наступними поколіннями читачів і набувати більш важливого значення, ніж у сучасну їм епоху, виявляючи при цьому співзвучність новим естетичним пошукам.

Не заперечуючи досягнень, зроблених вітчизняним літературознавством на шляху дослідження означених проблем, зауважимо, що творчість А.М. Нахімова практично не ввійшла в орбіту уваги сучасних вчених, які аналізують ті чи інші явища літературного процесу 1790-1810-х рр. на новому етапі розвитку літературної науки. За А. Нахімовим, як відомо, закріпилась репутація поета-сатирика, переважно байкаря і епіграматиста, який продовжував традиції сумароківської поезії, але був примітним не стільки новаторськими художніми досягненнями, скільки ідейним демократизмом. Окремі жанри поезії А.М. Нахімова згадуються в роботах, присвячених російській байці й епіграмі початку XIX ст., його біографія і коротка характеристика основних поетичних, частково-прозаїчних творів і комедії "Закохані педанти" становлять основний зміст енциклопедичних статей, але бібліографія досліджень, спеціально звернених до творчості цього письменника, вичерпується двома назвами. З іншого боку, в загальних дослідженнях поезії і прози кінця XVIII – початку XIX ст. ім'я А. Нахімова і його твори здебільшого навіть не згадуються. Лакуни у вивченні творчої спадщини А.М. Нахімова численні, необхідність ліквідації їх давно усвідомлена, проте це не здійснилось до цього часу. Особливо маловідомою є проза письменника, що давно не перевидавалася, а то й зовсім не була опублікована, потребує більшої уваги і досвід його драматичної творчості. Актуальним є, таким чином, вивчення творчості письменника у повному обсязі і в загальному контексті літературного процесу його епохи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний ракурс дослідження узгоджується із загальною тематикою наукових розробок кафедри російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (протокол №2 від 22.12.1995р.).

Метою дослідження є