LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературна творчість А.М.Нахімова

аналіз проблематики і поетики поезії, прози та драматургії А.М. Нахімова.

Етапи реалізації заявленої мети передбачають розв'язання таких завдань:

- аналіз основних віх біографії письменника та етапів становлення його ідейно-художньої манери;

- висвітлення стану і ступеня вивчення творчості А.М. Нахімова у літературознавстві;

- виокремлення й аналіз основних жанрів поезії письменника, тематики і проблематики його сатир, байок, епіграм і інших поезій, виявлення їх стильових особливостей у співвіднесеності з подібними творами його попередників і сучасників;

- вивчення прозових творів А.М. Нахімова – сатиричних, філософських, романічних, аналіз їх проблематики і поетики;

- виявлення специфіки драматургічної творчості А.М. Нахімова, аналіз жанрово-стильової своєрідності його віршованої комедії.

Об'єктом вивчення є художня спадщина письменника в якомога повному обсязі: аналізу підлягають не лише опубліковані твори, але й збережені рукописи.

Предметом дослідження стали жанрові форми і художній метод А.М. Нахімова в історико-літературному контексті перехідної епохи.

Методи дослідження. Мета і завдання дисертації обумовили поєднання в даному дослідженні описового, соціально-генетичного, порівняльно-історичного, історико-функціонального і біографічного методів дослідження.

Методологічними засадами дисертації слугували роботи як з історичної поетики від О. Веселовського і М. Бахтіна до С. Аверінцева і О. Михайлова, так і дослідження провідних фахівців з російської літератури XVIII – XIX ст.: Г. Гуковського, Н. Кочеткової, Ю. Лотмана, Ю. Манна, В. Сахарова, Ю. Стенника, Л. Фрізмана. Особливе значення для нашого дослідження мала робота І. Лосієвського "Русская лира с Украйны" (1993) – єдина на сьогодні монографія, в якій творчість А.М. Нахімова спеціально і в подробицях аналізується в контексті російськомовної літератури України початку XIX ст. Дослідження історичної поетики розуміється в дисертації як аналіз "еволюції" словесно-художніх форм (таких, яким притаманна змістовність), а також творчих принципів письменників, їх естетичних спрямувань і художнього світобачення (В. Халізєв).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертації вперше в історії вітчизняного літературознавства аналізуються всі літературні твори А.М. Нахімова, виявляється ступінь їх прив'язаності до просвітительської традиції і художньої новизни, розкриваються барочні, сентименталістські, романтичні елементи поетики письменника, демонструється свого роду інтерференція художніх особливостей цих літературних напрямів у художньому методі письменника. Особливим набутком дослідження є спроба цілісного вивчення художньої спадщини письменника, в якій висвітлені не тільки сатиричні, але й філософські, ліричні, романтичні грані його таланту.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційної роботи полягає в можливості, і навіть необхідності введення її матеріалів у процес вивчення російської літератури кінця XVIII – початку XIX ст., у тематику спецкурсів і спецсемінарів, використання їх при написанні підручників, укладанні тематики курсових, магістерських, дипломних робіт з російської літератури.

Апробація результатів дисертації. Розділи дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.Основні положення і висновки дисертації були викладені в доповідях на третіх, десятих читаннях молодих учених пам'яті Л.Я. Лівшиця (Харків 1997р., Харків 2005р.); міжнародній конференції "Дискурс міста: мультидисциплінарний підхід" (Київ, НЛУ, 21 березня 2003 року); на міжнародних конференціях "Творчество И.С. Шмелева в аксиологическом аспекте" (Алушта 2002р., 2003р., 2004р.); "Література в контексті культури" (Дніпропетровськ, 2003р., 2005р.). У повному обсязі дисертація обговорювалася на засіданні кафедри російської та світової літератури ХНПУ імені Г.С. Сковороди (протокол №6 від 21.02.2005р.).

Заявлена мета і завдання обумовили таку структуру дисертації: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, додатки, де подається незакінчена комедія А.М. Нахімова "Влюбленные педанты", яка раніше ніколи не була видана повністю. Обсяг дисертації – 199 сторінок, з них 169 сторінок основного тексту. Список використаних джерел налічує 257 найменувань.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її наукову новизну, з'ясовано стан наукового опрацювання проблеми, визначено мету і завдання роботи, теоретико-методологічні засади дисертації та її практичне значення.

У першому розділі дисертації "Біографія А.М. Нахімова й історіявивчення творчості письменника" приділяється увага основним віхам життя А.М. Нахімова. Розглядається питання щодо історії публікацій творів та вивчення творчості А.М. Нахімова в російській, радянській і пострадянській критиці і літературознавстві Росії і України. У зв'язку з цим підкреслюється, що А.М. Нахімов належить до тих фігур літературного процесу на порубіжжі XVIII-XIX ст., які ніколи не знаходились у центрі літературного життя Росії, і тому не були достатньо відомі широким колам читачів, а їх життєвий і творчий шлях поставав лише зрідка предметом спеціальних досліджень. Цим і обумовлюється в дисертації звернення до нарису основних подій в житті письменника, до етапів становлення його особистості.

У літературознавчій науці подаються лише відомості про дворянське походження письменника, дружні стосунки родини Нахімових з філософом Г. С. Сковородою та іншими відомими інтелектуалами часу. Нами зроблена спроба поповнити скупі біографічні факти новими архівними матеріалами, відтворити його емоційний стан, життя на тлі епохи. Зокрема, підкреслюється, що, навчаючись в пансіоні Московського університету, а з часом в Харківському університеті, А. Нахімов за роки навчання виявив серйозний інтерес до літератури, багато читав, став писати. Він був послідовним прихильником Просвітительства, одержав запрошення викладати в Харківському університеті. Водночас це були роки зростання його як інтелектуала, дотепної людини і поета-сатирика.

За свідченням біографів, у самій особистості письменника було щось значно більше за саркастичність. Уже в портреті "задумчивого человека с возвышенным челом" можна вгадати певні романтичні конотації, які простежуються в самохарактеристиці, зробленій у вірші А. Нахімова "К самому себе"(опубл. 1822): "Не знаешь светска обращенья:/Задумчив, медлен, нелюдим;/ Не любишь шумного веселья;/ Суровым кажешься и злым". Біографи схильні були вважати натуру А. Нахімова дивною, пристрасною, звертаючи увагу на його особливу палку закоханість у словесність. Емоційні властивості письменника, звичайно, не можна прямо пов'язати з тою чи іншою естетикою, типом творчості. Але, висловлюючись більш обережно, можна сказати, що вже в своєму характері, в способі життя А. Нахімов поєднує просвітительське і романтичне, уособлюючи в творчому і психологічному світосприйнятті людину перехідної доби.

У біографічних нарисах про А.М. Нахімова зазвичай мало приділяють