LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературна творчість Григорія Сковороди в українській та світовій гуманістиці XX ст.

декілька чільних завдань роботи, а саме:

- по-перше, описати та витлумачити студії над джерелами сковородинівської творчості;

- по-друге, зінтерпретувати наявні у сковородинознавстві ХХ ст. основні підходи до ідейних засад літературних творів Сковороди (скажімо, науки про "дві натури" і "три світи", самопізнання, щастя, сродність тощо) та до їхньої риторики;

- по-третє, з'ясувати основні підходи до проблеми жанрової природи поезії Г.Сковороди та його прози.

Об'єктом студіювання у нашій дисертації виступають щонайперше малоприступні чужомовні праці. Серед них – монографії Д.Олянчина "Hryhorij Skoworoda (1722-1794). Der ukrainischer Philosoph des XVIII. Jahrhunderts und seine geistig-kulturelle Umwelt" (1928), Д.Чижевського "SKOVORODA. Dichter, Denker, Mystiker" (1974), Є.Калюжного "La philosophie du coeur de Grgoire Skovoroda" (1983), Д.Чопика "Skovoroda's Fables and Aphorisms" (1990) та "Gregory S.Skovoroda (1722-1794). His Life and Times" (1994); ювілейні збірники: "Hryhorij Savyč Skovoroda (1722-1794)" (Мюнхен, 1975), "Skovoroda. philosophe ukrainien" (Париж, 1976), "Hryhorij Savyč Skovoroda (1722-1794). An Anthology of Critical Articles" (Едмонтон – Торонто, 1994), статті С.Шерера, Л.Шайна, Р.Цяпала, К.Андрусишена, Т.Мацкова, К.Блек, Дж.Кляйна, П.Біланюка, Е. фон Ердманн-Панджич, Дж.Фурманна, П.Кірхнера, І.Мірчука, Й.Рудницького, Г.Русова, Т.Закидальського, Ч.Ястжембець-Козловського та ін., оприлюднені на сторінках різноманітних часописів, приміром, "Ihe Unesco Courier", "Zeitschrift fr slawische Philologie", "Zeitschrift fr Slawistik", "Mitteilungen", "Znak", "Problemy Europy Wschodney", "Krakowskie Zeszyty Ukrainoznawcze", "The Ukrainian Quarterly", "Slavic and East European Studies", "Studies on the Soviet Union", "Harvard Ukrainian Studies", "Slavic Review", "Journal of Ukrainian Studies", "Ukrainian Review", "East European Quarterly", "Michigan Academician" тощо. За методологічну основу нам правлять описовий та порівняльно-історичний методи дослідження.

Наукова новизна нашої роботи полягає в тому, що вона є першою ґрунтовною історіографічною працею, яка засновується на сучасних, передовсім іншомовних студіях про літературну творчість Григорія Сковороди. Дисертація щільно пов'язана з програмою наукової роботи кафедри української та світової літератури Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди і являє собою один із проектів створеної при ній Сковородинівської лабораторії.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що її наслідки можуть прислужитися подальшим літературознавчим дослідженням творчості Сковороди, а також справі укладання нового бібліографічного покажчика Сковородіани. Опріч того, отримані результати можуть бути використані у вузівських курсах історії давньої української літератури, спецкурсах та спецсемінарах, присвячених творчості Г.Сковороди.

Основні положення дисертації апробовувалися на засіданні кафедри української та світової літератури Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Окремі частини роботи обговорювалися на засіданні Харківського історико-філологічного товариства. Розглянуті в дослідженні проблеми постали підґрунтям для доповідей, виголошених зокрема на трьох Міжнародних наукових конференціях (Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Харків, 1997; Донецький державний університет, Донецьк, 1998; Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, Харків, 1998); на Багаліївських читаннях (Народна українська академія, Харків, 1998). За матеріалами дисертаційної студії опубліковано дев'ять статей.

Обсяг і структура. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 205 сторінок друку, з них основного тексту - 170 с. Реєстр використаних джерел містить 400 найменувань.


II. Зміст роботи


У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, окреслюється її актуальність, наукова новизна, розкривається мета й завдання дослідження, завважено теоретичне і практичне значення роботи, її апробацію, а також розглядається місце Григорія Сковороди в українській духовній культурі та стан сучасної сковородинівської історіографії.

У першому розділі, що має назву "Студії над джерелами сковородинівської літературної творчості" докладно описані і проаналізовані наявні в науці ХХ ст. розвідки, присвячені власне залежності літературної творчості нашого мисленника й поета від духовного спадку різних часів. Питання про її генетичний зв'язок із різноманітними культурними традиціями, зокрема з античною, середньовічною, ренесансовою, новочасною, тощо, є однією із чільних проблем, які постали перед дослідниками творчості Сковороди. Воно з'явилося в науці доволі давно – ще в ранніх розвідках про життя, науку та писання українського мудреця XVII ст., скажімо, в студіях Ґ.Ґесса-де-Кальве, І.Вернета, О.Хиждеу, І.Срезневського та інших. Від самого початку найбільше уваги дослідники приділяли залежності Григорія Сковороди від античної культури, від поганських філософів та письменників, зосібна Сократа, Платона, Аристотеля, Епікура, Плутарха, Горація, Цицерона та ін., а також від біблійних текстів. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. цією темою переймалися насамперед В.Ерн, Д.Багалій, А.Музичка, М.Гордієвський, Д.Чижевський, Д.Олянчин, І.Мірчук. Варто завважити, що дослідників більше цікавила інкорпорація філософічних побудов антиків у твори Сковороди, ніж суто художній аспект впливу тих мисленників.

Тоді ж таки намітилася тенденція розглядати Св. Письмо як джерело сковородинівського творчого натхнення. Різні думки щодо цього висловлювали В.Ерн, Д.Багалій, М.Сумцов, О.Єфименко, Ф.Кудринський, П.Житецький, А.Товкачівський та ін. Вони зокрема вважали, що Св. Письмо поставало головним засобом сковородинівських міркувань і являло собою щонайперше джерело пізнання. Біблія виступала також знаряддям та метою пізнання, і тому студії над сакральним текстом були для Г.Сковороди завданням його творчості. Сковоро-динівська творча метода біблійної інтерпретації ґрунтувалася на синтезі розуму та віри, а відтак, іронію, сарказм, скептицизм тощо у ставленні до цієї книги чимало дослідників пояснювали палкою закоханістю Сковороди в дух Біблії. Саме з цього боку М.Сумцов визнавав її вплив за хибний і шкідливий, оскільки, ставши знаряддям сковородинівських думок, Біблія замутила голову нашого мисленника тим символічним сміттям, яке горами лежало по всіх закутках українського письменства, і тому відірвала від реальності та "вихолостила" його думки.

У середині ХХ ст., визначивши синтез філософічного й літературного чинників у поезії та прозі нашого любомудра, науковці стали по-новому дивитися на його зв'язок з Античністю, почали звертати увагу на залежність жанрової форми, топіки, образної системи, тематики писань Г.Сковороди від творів давніх грецьких і латинських митців та від текстів Св. Письма. Так, приміром, дослідники зазначають, що римські мисленники справили вельми поважний вплив на питомо літературний аспект сковородинівської творчості. Недарма ж бо Сковорода радив початківцям-філологам читати латинських знавців красного слова, як-от Плавта, Цезаря, Непота, Клавдіана, Персія, Теренція, Верґілія, Цицерона, Овідія, Горація. Він перекладав чотирьох останніх із перерахованих тут давніх авторів, причому ті переклади відзначилися ориґінальним, суто сковородинівським стилем. Особливий вплив справив на Сковороду