LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературна творчість Е.І.Губера

Й. Гете привернули увагу публіки. Коли ж переклад був надрукований повністю, щодо нього почали висловлюватися різні, часто протилежні судження. Так, наприклад, Ф.В. Булгарін, В.Г. Бєлінський дали перекладу негативну характеристику. Усупереч їм відгуки О.І. Сеньковського, І.К. Гебгардта, Я.К. Грота були цілком позитивні. Узагалі ж слід зазначити, що навіть найсуворіший "вирок", зроблений В.Г.Бєлінським, не зміг знизити читацького інтересу до перекладу. Тобто в цілому оцінка сучасників була позитивною, а сам переклад викликав жваве обговорення, що підтверджує, наприклад, лист О.В. Кольцова й примітка в щоденнику Т.Г. Шевченка. Е.І. Губера хвалили за спробу зробити всесвітньо відоме творіння Й. Гете доступним широкому загалу читачів, за звучний та мелодійний вірш. А суперечки найбільше точилися щодо методу перекладу та відповідності трактування перекладачем ідеї трагедії.

Новий період в історії вивчення цього перекладу розпочався в другій половині XX століття. Досить ґрунтовним дослідженням, присвяченим перекладу Е.І. Губера, є розділ Ю.Д. Левіна "Э.И. Губер – переводчик "Фауста" Гете" в монографії "Русские переводчики XIX века и развитие русского перевода" (1985). Не обійшов увагою працю Е.І. Губера й В.М. Жирмунський у монографії "Гете в русской литературе" (1981). У цих роботах зберігається та сама тенденція в оцінці перекладу, що була характерна для сучасників Е.І. Губера, зокрема тих, які підкреслювали його заслугу як першого перекладача "Фауста" Й. Гете.

Діяльність Е.І. Губера як критика практично не вивчається ані в літературознавстві досліджуваного періоду, ані в сучасному. Не приділяється увага аналізу й визначенню жанрів його критичних статей та критеріїв його оцінки літературних творів. Е.І. Губера-критика поціновують в основному його сучасники (О. Дружинін, О. Тихменьов, В. Бєлінський та ін.), серед яких відгуки В.Г. Бєлінського (як позитивні, так і негативні) посідають провідне місце. Загалом, цей вид літературної діяльності Е.І. Губера згадується лише в нарисах про біографію поета.

Отже, творчість Е.І. Губера – частина історико-літературного процесу 1830-1840 років. Проте вона не привертала до себе достатньо уваги. В наявних дослідженнях поезії XIX століття, де згадується поетична творчість Е.І. Губера, практично не ставиться питання про проблематику і поетику його лірики, ідейно-художню своєрідність його поем, не визначається характер його естетичних і суспільно-поетичних поглядів. Роботи, спеціально присвячені творчості Е.І. Губера, в сучасному літературознавстві обмежуються статтями про його переклад "Фауста" Й. Гете. Разом із тим, на тлі освоєння сучасними дослідниками, перекладу Е.І. Губера звертає на себе увагу той факт, що його місце в російській фаустиніані чітко не сформульовано. Відсутні роботи, присвячені діяльності Е.І. Губера як критика, аналізу і визначенню жанрів його критичних статей, становленню його критеріїв оцінки літературних творів. У сучасному літературознавстві цей вид діяльності письменника розглядається лише в контексті його біографії. Усе це переконливо доводить, що творчість Е.І. Губера як частина літературного процесу першої половини XIX століття заслуговує системно-цілісного вивчення, адже вона створює додаткове уявлення про історико-літературний процес досліджуваного періоду.

У другому розділі дисертації "Життєвий і творчий шлях Е.І. Губера" викладено достовірний погляд на життя і творчість митця. Методологічною засадою при цьому слугувало те, що дослідження життєвого шляху сприятиме розумінню особливостей світогляду, а також своєрідності творчості Е.І. Губера, яка значною мірою має автобіографічний характер. З цією метою в роботі зібрано й проаналізовано матеріали з різних джерел. Основним із-поміж них став біографічний нарис О. Тихменьова – сучасника митця, у якому біограф подає чимало інформації. Водночас у своїй праці біограф не дає чіткого уявлення про творчу еволюцію поета, не акцентує увагу на його суспільно-політичній позиції. Тому ці відомості були доповнені матеріалами з інших джерел (спогадів І. Панаєва, приміток М. Лонгінова, О. Дружиніна, П. Вісковатова та ін.). У такий спосіб було здійснено спробу максимального опису життєвого та творчого шляху митця.

Особливу увагу в дослідженні приділено питанню про ступінь впливу на Е.І. Губера німецького вченого-філософа І.А. Фесслера, який поєднав у своєму світогляді містичні й атеїстичні тенденції. Спостереження засвідчує, що силою власної особистості й індивідуальності філософ значною мірою впливав на світосприйняття Е.І. Губера. Та разом із тим непохитні філософські переконання, які відстоював І.А. Фесслер, не мали нічого спільного з тонкою душевною організацією поета. Це створювало протиріччя у світогляді Е.І. Губера й мало безпосередній вияв у його творчості, просякнутій мотивами містичності, мороку.

Не останню роль у становленні Е.І. Губера як художника слова відіграв О.С. Пушкін, позитивний вплив якого досить виразно позначився на поетичній манері митця, зокрема на характері її ритмомелодики. Про це говорить, наприклад, О. Сеньковський в рецензії на поетичну збірку Е.І. Губера. Цю схожість підтверджує і В.Г. Бєлінський, хоча й відносить її до недоліків поетики митця. Свідченням непересічного впливу О.С. Пушкіна став і той факт, що Е.І. Губер, який займав нейтральну літературно-суспільну позицію щодо будь-яких літературних течій чи напрямків, з часу знайомства з великим поетом чітко висловив своє бажання приєднатися саме до "партії" великого поета. Крім того, саме за порадою О.С. Пушкіна Е.І. Губер взявся за повторний переклад "Фауста" Й. Гете. Загалом дослідження досить недовготривалих взаємин великого російського поета й поета-початківця засвідчує, що геній О.С. Пушкіна наснажив молодого митця, надав йому сили, енергії й упевненості в собі. Талант Е.І. Губера за цей час помітно виріс і зміцнів.

Свого часу Е.І. Губер був також знайомий із М. Полєвим, М. Кукольником, охоче відвідував "четверги Греча". Особливе враження на поета справила зустріч із В. Жуковським, під впливом елегій якого з-під пера Е.І. Губера з'явилося декілька віршів на тему кладовища. Та передусім поет захоплювався В. Жуковським як перекладачем творів Ф. Шиллера, що певною мірою спонукало й самого Е.І. Грубера до здійснення перекладу низки віршів класика німецької літератури.

Віддаючи багато часу поетичній творчості, Е.І. Губер разом із тим активно займався самовдосконаленням: він вивчав німецьких філософів, займався перекладами, вчитувався у твори Й. Гете. Цілеспрямована робота дала свої результати: 1840 року він брав участь у роботі відділу критики й рецензій в "Библиотеке для чтения", а наприкінці 1846 року очолив цей відділ. Усебічна обізнаність, світлий розум і простота Е.І. Губера в спілкуванні сприяли тому, що він став авторитетом для молоді вищого столичного суспільства. Серед неї були граф М. Апраксін, князь Д. Салтиков, граф О. Уваров, М. Лонгінов та ін.

Визначаючи періоди творчої еволюції Е.І. Губера, слід відзначити, що перший період припадає на 1828-1839 роки. Вірші поета цього періоду, зібранні в окремий зошит, є першими спробами творчості російською мовою – нерідною для поета. Більш зрілою в цьому плані стала поетична збірка 1835 року, в якій окреслилося коло тем, що були продовжені поетом у наступній збірці. Е.І. Губер, як і його одноліток М.Ю. Лермонтов, став на літературну ниву в той час, коли в російському суспільстві панували песимізм і розчарування, які стали