LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературна творчість Е.І.Губера

наслідком після грудневої миколаївської реакції. От чому більшість поетів цього періоду певною мірою ріднить почуття безвиході, печаль, розчарування. Переломним у творчості поета був кінець 1839-го року, коли пішов з життя його наставник І.А. Фесслер. Цей сумний факт мав цілком позитивний наслідок: поет звільнився від впливу старшого товариша. Відтак, 1840 рік можна вважати початком нового етапу, що характеризувався прагненням поета зблизити свою творчість з дійсністю. У цей період він створює свої найкращі твори ("У люльки", "Поэт", "Награда поэта", "Прометей" та ін.), частина з яких, на жаль, не була опублікована через цензурні заборони.

Предметом дослідження у третьому розділі "Поезія Е.І. Губера: поетика і проблематика" став поетичний доробок Е.І. Губера, у якому провідна роль належить ліриці. У масиві його віршів виділено тематичні групи і простежено еволюцію поетичної думки поета в кожній з них. Зрозуміло, що тематичний розподіл віршів досить умовний, тому що в його ліриці переплетені різні мотиви. Однак запропонований підхід дає чітке уявлення про багатогранність лірики поета.

Як уже було зазначено, у творчості Е.І. Губера виразно простежуються два періоди: ранній (1828-1839 рр.) і зрілий (1840-1847 рр.). Перший період характеризує збірка 1835 року, яка не була опублікована. Ненависть до розпусти, до розпусних жінок, утіха в дружбі – це ті теми, що розкриває Е.І. Губер. У деяких віршах проявляється пристрасна натура поета, що виражається в освідченнях жінкам, до яких він відчуває благоговіння. Проте в більшості творів поет застерігає людину від падіння, у віршах він ніби питає людину: з чим піде на небо її безсмертний дух? Та разом із тим визнає своє безсилля та боїться власного падіння. Всі муки та недуги своєї душі поет хоче оспівувати у віршах, але така поезія, на його думку, не для юрби, вона не зможе викликати в неї співчуття. Окреслені теми можна вважати постійними й наскрізними в його творчості.

У поетичній збірці другого періоду творчості, яка з'явилася 1845-го року, на перше місце поетом ставиться тема сім'ї і знаходить подальший розвиток тема потягу до істини, якою б гіркою ця істина не була. Але тут дають про себе знати й інші мотиви, оскільки соціально-політична позиція Е.І. Губера на цей час змінилася. Від примирення з дійсністю він переходить до її критики, надає віршам соціальної гостроти. Це стосується передусім віршів останніх років життя митця, які не увійшли до збірки, а також поеми "Прометей", що через заборону цензури не була надрукована.

Провідне місце в ліриці поета займають філософські теми: життя і смерті, добра й зла, тотальної сили долі над людиною та можливості вільного людського вибору, віри та ін. Наприклад, розмірковуючи про життя, повне страждань і мук, ліричний герой Е.І. Губера приходить до сумних висновків про його оманливість і мінливість, при цьому в смерті він бачить ангела-визволителя. Інша тема – тема людської долі, талану тісно переплетена з рефлексією митцем власної долі. У віршах звучить мотив покірності їй. В інтерпретації Е.І. Губера вона незмінно виступає негативною силою по відношенню до людини. Прагнення глибокого пізнання життя, проникнення в його сутність вилилося в творчості поета в осмислення антиномії добра і зла, намагання з'ясувати, чи здатна людина зробити правильний вибір і стати на шлях, що веде до пізнання істини. Урешті поет знаходить одну з найважливіших відповідей на все різноманіття складних філософських питань. Ця відповідь, на думку поета, криється у вірі. Мотив віри став одним із найорганічніших елементів поезії Е.І. Губера, оскільки був підкріплений власною щирою вірою митця.

Незадоволений дійсністю, поет засуджує людські пороки і звинувачує суспільство в тому, що воно стало причиною двоєдушності й лицемірства людей, змушених виживати там, де панує неправда, наклеп і заздрість. Теми самітності, відчуженості у світі, де немає місця щирим почуттям, також становлять провідні мотиви поезії Е.Губера.

Тема любові й дружби в ліриці Е.І. Губера позначена трагізмом, спричиненим невідповідністю бажаного й реального. Поет, аналізуючи почуття любові, змушений його розвінчувати, оскільки досить часто воно пов'язане з неправдою, удаванням, обманом, жіночим марнославством. Не знайшовши правди в коханні, він шукає її в дружбі. Але й тут йому не вдається знайти рідну душу. Розуміння нещирості людських взаємин, обману, зради, зла вели його до розчарування і в ній.

У віршах, написаних у 1840-х роках, з'явилися мотиви, що свідчать про зближення поета з натуральною школою. Його поезія наповнюється громадянською скорботою, співчуттям до знедолених і ненавистю до можновладців. Приреченість душі на покірність, страждання поступаються прагненням до свободи й готовності до боротьби.

Крім невеликих ліричних творів, Е.І. Губер також створив чотири поеми, дві з яких залишилися незакінченими. Першою спробою Е.І. Губера створити великий віршований твір стала поема "Братоубийца", у якій він торкається теми материнства. Наскрізним у творі є мотив осуду безпутної поведінки жінки, що нездатна бути гарною матір'ю. Характерною рисою поеми стало те, що в ній образ матері позбавлено ідеалістичного ореолу як утілення абсолютного добра, символу захисту, самопожертви, чим були позначені деякі ліричні твори та поема "Антоній", у яких поет висловлював свій погляд на материнство як на найважливіше призначення жінки у світі.

Незакінчена автобіографічна поема "Антоній", яку Е.І. Губер почав писати 1839 року (перехідному в творчості митця), стала спробою проаналізувати ним складні стосунки з І.А.Фесслером – своїм наставником. У поемі виразно проступає мотив розчарування дійсністю, притаманний усій творчості поета, якому протиставляється мотив віри як єдиного шляху до духовного вдосконалення людини.

Незадовго до смерті поет почав писати поему "Вічний жид", засновану на легенді про мандрівного жида на ім'я Агасфер. На жаль, був написаний тільки пролог до цієї поеми, який не позбавлений рис, характерних для творчості поета в цілому, а саме мотивів самотності, бажання знайти в житті спокій.

Особливого значення для розуміння спадщини поета має поема "Прометей". Вона цікава тим, що є одним із прикладів інтерпретації античних мотивів поетом-романтиком. В основі поеми лежить типовий для романтиків конфлікт ідеалу й дійсності. Але якщо, наприклад, в поемі М. Щербини неспроможність досягнення ідеалу робить його Прометея пасивним і призводить до загибелі, то в Е.І. Губера робиться наголос на силі духу творчої особистості. На жаль, за життя поета поема не була надрукована через цензурну заборону. Вона побачила світ лише у 80-ті роки і несподівано (адже вона виражала ідеали 1840-х років) набула популярності. Пояснення чому слід шукати в тому, що вона стала співзвучною настроям епохи 1880-х років, коли в російській літературі знову посилилися романтичні настрої, пов'язані із занепадом сподівань народників на селянську соціалістичну революцію. Романтичні ідеї й образи в 1880-ті роки, як і в 1840-ві, служили вираженню визвольних ідей. Поема Е.І. Губера "Прометей" з яскравою героїкою подвигу була близькою "духу часу" 1880-х років, передовій демократичній літературі й улилася в потік прогресивного мистецтва, утверджуючи ідеали подвижницької боротьби за свободу.

У четвертому розділі"Е.І. Губер – перекладач "Фауста" Й. Гете" аналізується діяльність Е.І. Губера як перекладача.

Публікація повного