LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературна творчість М.В.Станкевича

дослідження – літературний процес у Росії початку ХІХ століття, розвиток романтизму в поезії, прозі та драматургії.

Предмет дослідження – уся сукупність літературної й епістолярної спадщини Станкевича, що дійшла до нас.

Теоретико-методологічнимпідґрунтям дисертації є праці літературознавців та істориків літератури, присвячені історії російської літератури ХIХ століття, теоретико-літературним проблемам, методиці аналізу літературних явищ. У процесі виконання визначених завдань використовуються такі методи: описовий, структурний, соціально-генетичний, культурно-історичний, порівняльно-типологічний, біографічний, метод системного аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що зазначена проблема недостатньо вивчена і має беззаперечне історико-літературне значення. У дисертації вперше зроблено спробу цілісного вивчення всієї літературної спадщини Станкевича – поетичної, прозової, драматичної, а також репрезентовано його літературні погляди. У дисертаційній роботі вперше прослідкована еволюція літературно-естетичних поглядів Станкевича, досліджена художня своєрідність його творчості.

Практичне значення результатів. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсу "Історія російської літератури ХIХ століття", на спецкурсах та спецсемінарах, присвячених російському романтизму, у вищих навчальних закладах, а також у старших класах гуманітарних ліцеїв і гімназій.

Апробація результатів дисертації. Розділи дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Основні положення дисертації доповідалися на Шостих, Дев'ятих й Одинадцятих міжнародних читаннях молодих учених пам'яті Л.Я. Лівшица (Харків, 2001, 2004, 2006); на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Російська мова та література: Проблеми вивчення й викладання в Україні" (Київ, 2003), науково-практичній конференції молодих учених "Методологія сучасних наукових досліджень" (Харків, 2005), Всеукраїнській конференції "Література у контексті культури" (Дніпропетровськ, 2005), Четвертих мистецтвознавчих читаннях "Драма, Вистава, Глядач..." Харківської державної академії культури (Харків, 2006).

Структура й обсягдослідження. Робота складається із вступу, шести розділів, висновків і списку використаної літератури, який налічує 241 позицію. Загальний обсяг дисертації – 217 сторінок, із них 199 сторінок основного тексту.

Публікації. Результати дослідження представлені в 12 публікаціях, із них 5 статей у спеціальних фахових наукових виданнях України.





ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ



У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються об'єкт і предмет дослідження, його мета, завдання та методи, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення виконаної роботи, наводяться дані про апробацію результатів дисертаційного дослідження, публікації та обсяг дисертації.

У першому розділі "Історія вивчення літературної творчості Станкевича" з'ясовується науковий стан розпрацьованої в дисертації проблеми. У зв'язку з цим розглядаються наукові джерела, критичні та літературознавчі праці, пов'язані з оцінюванням літературної спадщини Станкевича. Відзначається, що поезія Станкевича, його трагедія, прозові твори й літературна творчість у цілому не були предметом спеціального вивчення. Творчу спадщину Станкевича дослідники розглядали у контексті його особистого впливу на сучасників, його вкладу в популяризацію німецької ідеалістичної філософії в Росії 1830-х років, а також вивчення творчої спадщини В.Г. Бєлінського й поетичної творчості членів гуртка Станкевича.

У 1856 році М.Г. Чернишевський у статті "Очерки гоголевского периода русской литературы" високо оцінив значущість особистості Станкевича та висловив думку про його сильний і благотворний вплив на розвиток російських письменників. М.Г. Чернишевський, як і пізніше М.О. Добролюбов, О.І. Герцен, С.А. Венгеров, П.М. Сакулін, В.М. Шулятиков, Б. Сиром'ятников, С. Штрайх, Ю.В. Манн, Б.Т. Удодов, розглядав Станкевича не як літературного діяча, а передусім як керівника літературно-філософського гуртка, наголошував на його особистому моральному впливі.

У 1857 році була опублікована книга П.В. Аннєнкова "Биография Николая Владимировича Станкевича", в якій були не лише подані факти біографії Станкевича, але й описана його духовна еволюція. Літературні твори Станкевича П.В. Аннєнков розглядав як складник його духовного життя. Цей погляд П.В. Аннєнкова поділяють інші дослідники літературної творчості Станкевича.

Суттєвий внесок у вивчення творчості поетів гуртка Станкевича зробив С.І. Машинський. У передмові "Кружок Н.В. Станкевича и его поэты" до збірника "Поэты кружка Н.В. Станкевича" (1964) дослідник висвітлив біографічні відомості про поетів гуртка, схарактеризував їх творчість. Як і Л.Я. Гінзбург, С.І. Машинський називає Станкевича найменш професійним і найменш цікавим з-поміж поетів гуртка. Разом із тим він підкреслює, що за змістом своєї життєтворчості Станкевич був доволі типовим для гуртка.

Світобаченню Станкевича присвячений розділ VI книги Ю.В. Манна "Русская философская эстетика (1820 – 1830-е годы)" (1969). У художніх творах Станкевича, як і в його теоретичних працях, дослідник бачить відбиття найважливіших напрямів загального естетичного розвитку передових людей епохи.

Починаючи із кінця 1950-х років, деякі вчені досліджували філософські погляди Станкевича: Б.В. Ємельянов, А.А. Галактіонов, М.М. Григор'ян, З.А. Каменський, В.Г. Томілов. Вірші, прозові твори, а також листи Станкевича вони розглядали як матеріал для вивчення його духовного життя.

У статтях Г.Г. Єлизаветиної "Духовное наследие Н.В. Станкевича" (1982) та Б.Т. Удодова "Человек должен сам себя создавать" (1988) подається стислий огляд літературної творчості Станкевича. Однак у цих роботах значна увага приділена не аналізу літературної спадщини Станкевича, а проблемі феномену особистості Станкевича, його духовній біографії та життєпису.

Літературознавці, які зверталися до поетичної творчості Станкевича (П.В. Аннєнков, Л.Я. Гінзбург, Ю.В. Манн, С.І. Машинський, Л.Г. Фрізман), називають його вірші творами другого плану. Разом із тим вони підкреслюють філософічність його поезії, відчутний вплив на неї поезії любомудрів (Д.В. Веневітінова, О.С. Хом'якова, С.П. Шевирєва).

Трагедію Станкевича "Василий Шуйский" дослідники (П.В. Аннєнков, Ю.В. Манн, М.Я. Поляков та ін.) розглядали як слабкий і недосконалий твір. Хиби трагедії, на їх думку, сягають канонів класицизму. Проте науковці вирізнили у цьому творі декабристські традиції.

Повість Станкевича "Несколько мгновений из жизни графа Z***" визнана вченими відносно слабкою. П.В. Аннєнков, О.Л. Волинський, З.А. Каменський, П.О. Мезенцев, С.І. Машинський, М.Я.