LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературна творчість Мусія Кононенка: проблематика і поетика

літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Предметом дисертаційного дослідження є ідейно-естетичні пошуки і новації письменника у ліричних, ліро-епічних і епічних жанрах, своєрідність системно сформованого стилю й взаємодія образотворчих домінант літературної творчості Мусія Кононенка.

Матеріалом дослідження стали поетичні і прозові твори Мусія Кононенка, опубліковані у прижиттєвих книжках 1885 – 1918 рр. ("Ліра", "Москаль, змій та царівна", "Княгиня-кобзар", "Між народ", "З Богом не змагайсь", "На селі", "Струна", "Покута", "Хвилі. Кн. І—V") та в посмертних виданнях ("Хвилі. Збірка віршів" (1994), "Повісті" (1997)). Допоміжним матеріалом дослідження стали мемуари письменника, епістолярна спадщина, архівні джерела, які зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, Інституті рукописів Національної бібліотеки України імені акад. В.І. Вернадського НАН України, Центральному державному історичному архіві України тощо.

Теоретико-методологічною основою дослідження є філософські концепції Арістотеля, А.Камю, Ф. Ніцше, літературно-критичні праці – О. Грушевського, А. Кримського, І.Франка, Д.Чижевського; історико-літературні дослідження українського письменства О.Гнідан, А. Гуляка, Т. Гундорової, С. Павличко, А. Погрібного, П. Хропка, В. Шевчука та ін.

У дисертації використано й інтерпретовано дослідження, присвячені творчості Мусія Кононенка (В. Погребенника, П. Ротача, М. Ткачука).

Для розв'язання поставлених завдань застосовано методи: культурно-історичний, біографічний, історико-порівняльний, контекстуальний, філологічний, психоаналітичний, герменевтичний, а також прийом інтертекстуального розгляду художніх творів.

Наукова новизна. Робота є першим спеціальним дослідженням зібраного і систематизованого літературного набутку Мусія Кононенка. У ній з'ясовано та уточнено факти творчої біографії письменника, розкрито еволюцію образного мислення лірика, епіка й ліро-епіка.

Інтерпретацію проблематики, жанрово-стильової і художньої природи поетичної і прозової творчості Мусія Кононенка здійснено на тлі історико-літературного процесу 80-х років ХІХ – 10-х років ХХ століття, що дало змогу з'ясувати її художні особливості, визначити місце і значення в історії українського письменства кінця ХІХ – початку ХХ століття. Багато поетичних і прозових творів стали об'єктом літературознавчого аналізу вперше.

Теоретичне значення дисертації. Основні матеріали дослідження придатні для подальшого наукового вивчення літературного доробку Мусія Кононенка. Одержані результати і наукові висновки роботи можуть стати відправним моментом нових теоретичних і конкретно-історичних студій про письменство доби зламу віків, а також сприяють поглибленню уявлень про ідейно-тематичний комплекс і жанрово-стильові особливості літературного часу кінця 80-х років ХІХ – 10-х років ХХ століття.

Практичне значення роботи полягає у тому, що її матеріали можуть бути застосовані у програмах спецкурсів та спецсемінарів вищих навчальних закладів, у підготовці навчально-методичних посібників з історії української літератури, написанні курсових та дипломних робіт, у шкільній практиці на уроках позакласного читання, у вивченні літератури рідного краю, а також у видавничій практиці для коментування творів письменника. Наукові результати дослідження можуть скласти основу літературного портрета Мусія Кононенка.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення дослідження викладалися та обговорювалися на звітних наукових конференціях викладачів і аспірантів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2000 – 2002), ІІІ і ІV Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях молодих учених в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України (2000 – 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Літературне краєзнавство: проблеми, пошуки, перспективи" (м. Полтава, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з'їзду працівників освіти і виступу Президента України Л.Д.Кучми" (м. Київ, 2001).

Результати дослідження впроваджувалися у загальноосвітніх школах І – ІІІ ступенів м. Глухова (довідка відділу освіти Глухівської міської ради Сумської області № 330 від 19.07.2002 р.), Глухівському навчально-виховному об'єднанні №1: дошкільний заклад – загальноосвітня школа І – ІІ ступенів – колегіум (довідка № 148 від 3.06.2002 р.), Глухівському державному педагогічному університеті (довідка № 2388 від 20.08.2002 р.).

Основні положення та результати дослідження викладені у шести публікаціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку літератури (216 позицій). Загальний обсяг тексту – 167 сторінок.


ОСНОВНИЙЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовано актуальність теми, наукову новизну та практичне значення дисертації, з'ясовано стан і проблеми дослідження, визначено його мету і завдання, окреслено новизну, теоретико-методологічну базу, теоретичну і практичну значущість, а також висвітлено апробацію результатів роботи.

У першому розділі"Образний світ лірики і ліро-епосу Мусія Кононенка" охарактеризовано мотиви творчості, образ ліричного героя, зображально-виражальні засоби поезії, досліджено процес формування М. Кононенка як поета, еволюцію його індивідуального стилю. У першому підрозділі "Громадянсько-політичний пафос і філософізм поезії письменника" розглянуто поезії громадсько-політичного і філософського спрямування, які займають важливе місце у поетичній творчості митця, починаючи з поезій ранніх збірок до п'ятикнижжя "Хвилі". У них поєдналися ідейно-художні традиції класичного реалізму ХІХ ст. ("Батуринські руїни", "Приятелям", "До рідного краю") з елементами неоромантизму і символізму ("Малюнки життя", "Зима", "Кущ" та ін).

Появу і функціонування філософських мотивів у творчості письменника можна пов'язати передусім з існуванням барокової і сентиментальної традицій, літературним життям елегійного жанру та близьких до нього інших ліричних жанрів, з більш чи менш виразними елегійними мотивами ("Утопленик", "Дума", "Бороттє Життя зі Смертю"). У "Лірі" М.Кононенко продовжив барокові філософеми про хистке, часове, обмежене становище людини у світі, які в опрацюванні лірика позначились оригінальними художніми рішеннями щодо осмислення проблем життя і смерті.

Філософізм ліричних поезій збірок "Хвилі. Кн.І – V" і ліро-епічних творів "Іов", "Юда Христопродавець", "Християнський Бог" та ін. пов'язаний з переосмисленням значення Бога для людства. М. Кононенко за допомогою біблійних сюжетів висловив своє ставлення до Бога, до сфери несвідомого і неусвідомленого його обожнення. Письменник таким чином мисленнєво увійшов у філософсько-проблемне коло системи духовно-філософського пізнання Бога і людини, що споріднювало хід його поетичної думки з філософсько-релігійними творами П. Куліша, І. Манжури, Я. Щоголева, М. Філянського, М. Вороного та ін.

М. Кононенко плідно розмірковував над екзистенційною проблемою добра і зла. Бог у розумінні письменника – це сукупність добра і зла, єдина цілісність. Таке філософське бачення автора ґрунтується на пошуку загальнолюдського естетичного ідеалу, який водночас може виступати гарантом порятунку як окремої людини, так і всього людства в