LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Літературна творчість Мусія Кононенка: проблематика і поетика

образів до оригінальних актуальних і злободенних ліричних творів, сповнених високого патріотизму ("Великодні дзвони", "Гімн український"). Творчо опрацьовуючи "відфольклорні", християнські та міфологічні мотиви, Мусій Кононенко розширював проблематику ліричного і ліро-епічного жанрів, збагачував поетику містких метаобразів, оригінальні версифікаційні засоби. Письменник дотримувався уже апробованих попередниками традиційних прийомів сатиричного зображення дійсності і вживав нові їхні варіанти: ударний фінал, градація риторичних питань, пуантні заклики, алегоричні образи.

Белетристика М. Кононенка кінця ХІХ – початку ХХ століття продовжила реалістичні традиції змалювання діяльності української народницької інтелігенції, життя українського селянства межі ХІХ і ХХ віків, увела недостатньо досліджені проблеми деградації особистості в царському війську. Проблеми, які вирішує митець, мають загальнопсихологічну основу – морально-етичні аспекти існування людини, її стосунки з навколишнім світом, фізична і духовна неволя, психологія поведінки. Письменник наснажив свої твори українською ідеєю, трансформованою в системі художніх образів. Однією з головних для нього стала націотворча функція інтелігенції.

У розкритті проблеми "інтелігенція і народ" помітна еволюція поглядів героїв повістей від суто споглядальних до діяльно-активних. Поява у художньому доробку прозаїка образів інтелігентів-народників відповідала потребам часу – пошукам українською літературою нового героя ("Між народ", "На селі"). Суттєвою ознакою "ідеологічних" повістей Мусія Кононенка є не лише розкриття стосунків інтелігента-культурника з народом, а й з'ясування причин численних непорозумінь, які виникали між представниками української інтелігенції і селянами та спроможні були суттєво обмежити результати просвітницької діяльності на селі.

Мала проза письменника присвячена життю українського селянина кінця ХІХ – початку ХХ століття, який поступово стає більш активним членом суспільства, прагне відстояти свою національну автентичність. У прозовій творчості письменник тяжіє до розкриття складного і неоднозначного внутрішнього світу своїх героїв. Одночасно з соціальними у творчості з'являються філософсько-екзистенційні мотиви: самотність і відчуження людини в суспільстві, пошук сенсу буття.

Визначальним моментом утілення автором суспільної проблематики є усвідомлення самотності людини в суспільстві, марність спроб знайти порозуміння у ворожому для персонажа середовищі. Найбільш глибоке осмислення таких проблем відбувається в традиційно реалістичних оповіданнях на військову тематику, позначених впливом натуралістичної школи ("Злодій", "Хахол").

Домінантою художнього стилю письменника є особлива увага до суспільного середовища, до подробиць і деталей повсякденного життя і діяльності героїв. Епіка М.Кононенка показова введенням оцінної позиції героя, конфліктом між дійсністю та уявним світом персонажів. Серед найбільш вдалих засобів творення образів у прозі Мусія Кононенка виділяються контрастні ситуації, вагомі характеристичні деталі, показ внутрішнього стану героя, його реакції на зміни, внутрішній монолог, вміння передати потік свідомості героя через поєднання прямої мови з мовленням оповідача.

Еволюцію стильової манери М. Кононенка засвідчив неореалістичний тип творів 900-х років. У ряді творів ("Злодій", "Візник") автор зосередив увагу не так на подієвому сюжеті, як на внутрішніх конфліктах і переживаннях персонажів, їх реакції на зовнішній світ, переданих через внутрішні монологи, сповідальні елементи.

Майстерність письменника вповні виявилася у його вмінні індивідуалізувати мовлення персонажів із залученням широких пластів літературної мови, діалектизмів, просторічної лексики, фразеологізмів, жаргонізмів і русизмів, а також у широті психологічного діапазону, умінні глибоко проникати у внутрішній світ своїх героїв. Поетика художнього психологізму і манера психологічного аналізу М.Кононенка позначені історичною й індивідуальною конкретністю.

Аналіз художніх шукань і здобутків Мусія Кононенка дає підстави вважати творчість письменника в основній її частині самобутнім мистецьким явищем, цікавим художніми ідеями, жанрово-стильовими модифікаціями, оригінальними образами, мотивами, зображальними засобами, індивідуальною образною та мовною палітрою.


Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:


1. Онищенко Т. Філіації спорідненого мандрівного сюжету в українській поезії кінця ХІХ – початку ХХ століття // Сучасний погляд на літературу: Зб. наук. праць. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2000. – Вип.4. – С. 38 – 48.

2. Онищенко Т. Художня реалізація образів інтелігентів-народників кінця ХІХ – початку ХХ століття у повісті Мусія Кононенка "На селі" // Сучасний погляд на літературу: Зб. наук. праць. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2001. – Вип. 6. – С. 88 – 100.

3. Онищенко Т. Оповідання М.С. Кононенка на військову тематику: проблематика, особливості творення художніх образів // Наука і сучасність. Зб. наук. праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 2001. – Том XXVII. – С. 240 – 247.

4. Онищенко Т. В. Рання лірика Мусія Кононенка як пошук індивідуального творчого шляху письменника // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. – 2001. – №3. – С. 91 – 97.

5. Онищенко Т. Світоглядні орієнтири прозової творчості Мусія Кононенка у контексті української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. – 2002. – Вип. 3. – С. 68 – 74.

6. Онищенко Т. Загальна характеристика поетичної творчості Мусія Кононенка // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. – 2001. – Вип. 2. – С. 43 – 48.


АНОТАЦІЯ


Онищенко Т.В. Літературна творчість Мусія Кононенка: проблематика і поетика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2002.

У дисертації комплексно досліджено особливості проблематики й поетики літературної творчості Мусія Кононенка у зв'язку з громадським та літературним життям межі ХІХ – ХХ ст.

На підставі аналізу різноманітного джерельного матеріалу відтворено творчу біографію М. Кононенка. До літературного обігу введено невідомі та маловідомі твори письменника, які дають можливість більш детальної характеристики його творчості. Розкрито національно-патріотичний й антикріпосницький пафос, екзистенційна проблематика збірок "Хвилі. Книги І–V", прозових творів ("Хахол", "Злодій", "Візник").

Здійснено фахову інтерпретацію жанрово-стильової і художньої природи поетичної і прозової сторінок спадщини літератора. Виявлено своєрідність образної системи поетичних творів М.Кононенка, композиційно-сюжетні ознаки прози, самобутність письменницької манери, константність її філософської і релігійної основи.

На основі мікроаналізу художньої прози письменника зроблено висновки про оригінальність його індивідуального стилю в літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Ключові слова: жанр, проблематика, поетика, стиль, реалізм, літературний процес.


АННОТАЦИЯ


Онищенко Т.В. Литературное творчество Мусия Кононенко: проблематика и поэтика. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени