LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературна творчість Х.Д.Алчевської

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ





КУЗНЄЦОВА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА



УДК 821.161.1-31.09

ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ Х.Д.АЛЧЕВСЬКОЇ

10.01.02 – російська література



Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата філологічних наук







Харків ─ 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному педагогічному університеті

імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник

доктор філологічних наук, професор

Гетьманець Михайло Феодосійович,

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди,

професор кафедри російської та світової літератури

Офіційні опоненти

доктор філологічних наук, професор

Мацапура Валентина Іванівна,

Полтавський державний педагогічний університет

імені В.Г.Короленка, професор кафедри зарубіжної літератури.

кандидат філологічних наук, доцент

Валіт Олена Сергіївна,

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна,

завідувач кафедри української та російської мов як іноземних Центру міжнародної освіти.




Захист відбудеться 30 жовтня о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053. 03 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою: 61002, м. Харків,

вул. Артема, 29, ауд.216.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (61168, м. Харків, вул.В.Блюхера, 2, ауд. 215-В)



Автореферат розісланий 27 вересня 2007 р.


Учений секретар спеціалізованої

вченої ради Т.І.Тищенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Відомо, що всі видатні педагоги були водночас і письменниками. Це пояснюється тим, що література, з одного боку, своєю соціальною функцією близька до педагогіки, а з іншого, ─ тим, що саме література була для педагога засобом поширення й утвердження своїх ідей. Про це свідчить життєва доля таких педагогів, як І.Г.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо, К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, Януш Корчак і багатьох інших. Не стала винятком і Х.Д.Алчевська. Літературна спадщина Христини Данилівни Алчевської (1841 – 1920) протягом тривалого часу залишалася поза увагою дослідників. Вона ввійшла в історію насамперед як педагог, засновник громадського руху в галузі народної освіти, організатор шкіл для народу і кореспондент видатних російських письменників. Проте її перу належать твори, позначені непересічним літературним талантом, який визнавали і поціновували Л.М.Толстой, Ф.М.Достоєвський, І.С.Тургенєв.

Звичайно, літературна спадщина Х.Д.Алчевської не належить до вершинних досягнень російської літератури, оскільки вона є явищем "другого ряду", її не можна порівняти за своїм історико-літературним значенням з творчістю видатних письменників-сучасників. Проте її творчість, що відповідала демократичним ідеалам і відображала важливі сторони духовного життя суспільства, дозволяє доповнити існуючі уявлення про тенденції розвитку російської літератури другої половини ХІХ ─ початку ХХ ст.

Літературна діяльність Х.Д.Алчевської ніколи не була предметом цілеспрямованого й всебічного вивчення. Існуючі дослідження присвячені, головним чином, її педагогічній і громадській діяльності, а її проза, зокрема мемуари "Передумане і пережите" (1912), залишається, по суті, маловідомою. Введення в науковий обіг чекають також її яскраві й оригінальні статті, рецензії, нариси. Окремої уваги заслуговують її багатогранні творчі контакти з Л.М.Толстим, Ф.М.Достоєвським, Г.І.Успенським, А.П.Чеховим, Елізою Ожешко, О.М.Горьким, Іваном Франком, Лесею Українкою та іншими письменниками.

Літературна спадщина Х.Д.Алчевської може бути розділена на дві частини: власне художня творчість і праці, в яких аналізуються твори російської, української і світової літератури. Отже, предметом дисертаційної роботи є дві проблеми: Алчевська-письменник і Алчевська-літературознавець. У першому аспекті її літературна спадщина фактично не вивчалася. Окрім загальних думок із цього приводу відомих діячів культури, є невеликі статті в літературних довідкових виданнях. Найбільш повно цей аспект висвітлено в статті Н.І.Осьмакової, проте в ній тільки названо художні твори. Діяльність Алчевської як літературознавця і критика була відзначена і позитивно оцінена багатьма сучасниками. Вона була першою в історії російської літератури, хто дослідив сприйняття художніх творів читачами з народу. За радянських часів діяльність Алчевської в цій галузі одержала високу оцінку академіка О.І.Білецького. У 1938 році в Росії російський вчений Д.М.Лекаренко захистив дисертацію "Вивчення читатча в дореволюційній Росії", в якій Алчевська охарактеризована як основоположник рециптивного напряму в літературознавстві. У 80-і роки цю проблему глибоко й широкомасштабно вивчав Г.М.Сивокінь, який звернув особливу увагу на вивчення Алчевською української літератури й українського читача з селян і міських низів. Проте і ця частина діяльності автора великої праці "Що читати народу?" вимагає більш повного і системного вивчення.

Останнім часом літературна спадщина Х.Д.Алчевської все більше і більше привертає увагу літературознавців, а її ім'я посідає гідне місце в усіх літературних довідниках.

Актуальність теми дисертаційної роботи обумовлена необхідністю дати об'єктивну оцінку літературної творчості Х.Д.Алчевської, визначити її місце й значення в історії російської літератури другої половини ХІХ ─ початку ХХ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося в рамках плану науково-дослідної роботи кафедри російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди і входить у комплексну наукову тему "Закономірності розвитку російської літератури ХІХ-ХХ ст.".

Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб об'єктивно оцінити ідейно-естетичне значення творчості Х.Д.Алчевської, охарактеризувати письменницю як творчу індивідуальність, висвітлити її діяльність як літературознавця, інтерпретатора творів художньої літератури і як дослідника читача.

Відповідно до мети дослідження в ньому були поставлені такі завдання:

─ висвітлити ступінь розробленості