LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Літературна творчість Х.Д.Алчевської

розділ"Х.Д.Алчевська ─ мемуарист. "Передумане і пережите" присвячений аналізу найбільш вагомого твору літературної спадщини Алчевської, який практично не привертав до себе спеціальної уваги літературознавців. Завдання дисертаційної роботи полягало в тому, щоб наскільки це можливо, заповнити цю прогалину.

Мемуаристична спрямованість притаманна всій творчості Алчевської, але особливе місце в ній посідають мемуари "Передумане і пережите. Щоденники. Листи. Спогади", що були опубліковані в 1912 р. і присвячені 70-річчю з дня народження і 50-річчю її педагогічної діяльності. У цій книзі Алчевська підсумовує пройденний шлях, розповідає про своє життя, про важкі пошуки й знахідки на ниві педагогіки, про події і людей, що справили на неї надзвичайний вплив. Матеріал книги розташовується в певній послідовності, що відобража найважливіші етапи її життя і діяльності.

Як відомо, в юності Алчевська захоплювалася Герценом, творчість якого значно вплинула на її життєву і творчу долю. Працюючи над мемуарами, за зразок вона взяла "Былое и думы" Герцена, з якими її книгу зближує пристрасна громадянська позиція, щирий біль за долю народу, мрія про свободу. Порівнюючи "Былое и думы" і "Передумане і пережите", легко помітити, що це книги-сповіді, в яких автори щиро розповідають про своє життя, про свої думки і відчуття. Минуле оживає в побутових сценах і картинах, в описах найважливіших подій, в портретних замальовках видатних людей, з якими зустрічалися автори. Алчевська, як і Герцен, розповідає про життя суспільства, про значні історичні події в Росії, змальовує портрети видатних діячів літератури свого часу.

Аналіз твору будується за такою схемою: ідейно-художня й жанрова своєрідність мемуарів, образ автора, образи російських письменників ─ Ф.М.Достоєвського, І.С.Тургенєва, Л.М.Толстого, Гліба Успенського, особливості художньої майстерності.

У роботі показано, що мемуари "Передумане і пережите" є оригінальним явищем в російській мемуаристиці і за своєю структурою, і за обсягом відображеного життєвого матеріалу. Вони включають в себе багато різноманітних жанрових форм − авторські оповіді, нариси, щоденники, літературні портрети, листи, есе, некрологи тощо і не мають аналога в російськійлітературі..

Твір складається з 17 розділів, з яких два ─ "Зустрічі" та "Шкільні свята" ─ мають кілька підрозділів. До складу першого входять нариси "Ф.М.Достоєвський", "І.С.Тургенєв", "Л.М.Толстой", "Г.І.Успенський", "Еліза Ожежко", а до складу другого ─ "Три ялинки", "Різдвове свято", "Шкільна прогулянка", "Українське свято". Останні 15 розділів у хронологічній послідовності розповідають про життєву долю Алчевської, про її педагогічну та літературну діяльність. В них використано щоденники, листи, подорожні нариси, некрологи. На особливу увагу заслуговує наведене в повному обсязі листування з видатними письменниками. Всі 14 листів, позначені щирістю почуттів, глибиною думки і красою мови, справили надзвичайне враження на читачів, бо створювали якнайповніше уявлення про душевний світ відомих людей. Аналізу епістолярної спадщини Алчевської присвячено окремий розділ дослідження.

Алчевська виявила неабияку майстерність у творенні лаконічних і виразних портретів найрізноманітніших людей ─ від визначних письменників до простих своїх колег і учениць. Через зовнішній вигляд людини вона уміло передає індивідуальні риси її характеру.

Вартість мемуарів, як відомо, визначається особистістю автора, масштабністю його мислення, а також значенням того, що він бачив і пережив. Образ автора ─ ключове поняття при дослідженні твору будь-якого письменника, але особливого значення він набуває у мемуарах. У ньому поєднуються біографічний, світоглядний і поетичний аспекти, що є основою ідентифікації особистості письменника, його художнього світу. При цьому він пов'язується насамперед зі стильовою індивідуалізацією, з художньо-мовленнєвим вираженням. Мовознавці та літературознавці по-різному висвітлюють це поняття, але, на нашу думку, вони доповнюють один одного. Образ автора, за В.В.Виноградовим, ─ це центр художньо-мовленнєвого світу, в якому виявляється естетичне ставлення автора до змісту власного тексту. М.М.Бахтін вважає, що автор, користуючись мовою як матерією і долаючи її як матеріал, відповідно до свого внутрішнього завдання, виражає певний новий зміст.

Головний герой мемуарів Алчевської ─ автор ─ передова людина свого часу, педагог-просвітитель, що любить людей і оцінює життєві явища з демократичних і гуманістичних позицій. Саме образ автора надає твору цілісної єдності. Кожна сторінка мемуарів – яким би подіям вона не була присвячена ─ відтворює складне й драматичне душевне життя автора. Алчевська розповідає про події історичного життя Росії другої половини ХІХ століття учасницею і свідком яких вона була сама, відкрито відстоює свої ідеали, виступаючи справжнім борцем за свою справу.

Кращі сторінки мемуарів відтворюють яскраві й живі образи видатних російських письменників ─ Ф.М.Достоєвського, І.С.Тургенєва, Л.М.Толстого, Г.І.Успенського. Власні спогади письменниці, доповнені листуванням з ними, надають мемуарам документальної точності і психологічної достовірності зображення. Алчевська як художник постає справжнім майстром жанру літературного портрета. Вона помічає характерні риси зовнішності письменників, вміло передає їх мову, акцентуючи увагу на найцікавіших роздумах про російську літературу, про освіту народу. Характерним є те, що, виявляючи делікатність при зустрічах, Алчевська веде внутрішню полеміку як з Тургенєвим і Достоєвським, так і з ближчим їй за переконаннями Л.Толстим. У яскравих портретних замальовках співрозмовників найбільш важливим є віддзеркалення в зовнішності внутрішнього духовного життя людини. Саме в глибокому психологічному розкритті характерів виявилося її неабияке мистецтво портретування.

У некрологах, які досить широко представлені в мемуарах, звертає на себе увагу одна особливість: Алчевська використовує форми посмертних статей, що вже склалися в літературі для увічнення пам'яті незнаних, часом непомітних людей. Але під її пером їх життєвий шлях і справа, якій вони присвятили своє життя, стають явищами суспільного значення.

Оповідь в "Передуманому і пережитому" будується на конфлікті "старого" і "нового", сюжетним стрижнем твору є історія розвитку недільних шкіл у ХІХ столітті. З нею тісно переплітаються історико-біографічна й літературна теми: зустрічі й листування з письменниками, педагогічна робота, творча літературна діяльність, підсумки багаторічних роздумів про минулє.

Характерною особливістю мемуарів Алчевської є їх документальна точність і поєднання двох часових планів. Описуючи конкретні події, що відбувалися у минулому, Алчевська оцінює їх одночасно і з