LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературне об'єднання ВАПЛІТЕ й художньо-естетичні шукання в українській прозі 20-х років ХХ ст.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА









КАВУН ЛІДІЯ ІВАНІВНА





УДК 821. 161. 2 "1920 /1930"









ЛІТЕРАТУРНЕ ОБ'ЄДНАННЯ ВАПЛІТЕ
Й ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНІ ШУКАННЯ
В УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ 20-Х РОКІВ

ХХ СТОЛІТТЯ







10.01.01 – українська література

10.01.06 – теорія літератури





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук








Київ – 2007



Дисертацією є рукопис



Роботу виконано на кафедрі теорії літератури та компаративістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка




Науковий консультант: доктор філологічних наук, професор

Наєнко Михайло Кузьмович,

Інститут філології Київського

національного університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри теорії літератури та компаративістики



Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Ковалів Юрій Іванович,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри новітньої української літератури



доктор філологічних наук, професор

Панченко Володимир Євгенович,

Національний університет "Києво-Могилянська

академія", професор кафедри літератури

та іноземних мов



доктор філологічних наук, доцент

Просалова Віра Андріївна,

Донецький національний університет,

професор кафедри історії української літератури

і фольклористики



Захист відбудеться "25" жовтня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, бульвар Шевченка, 14).


З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці імені
М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033,
м. Київ, вул. Володимирська, 58).


Автореферат розісланий " 22" вересня 2007 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.О.Ткаченко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В історії розвитку національної літератури 20-ті роки минулого століття були періодом інтенсивних естетично-художніх пошуків. Це один із найскладніших і найцікавіших відрізків історичного часу, сповнений подіями непроминального значення. Словесно-образне мистецтво тодішньої доби, названої пізніше українським ренесансом, відображало зміну культурних парадигм, епоху виникнення й утвердження нових світоглядних, ціннісних, художніх орієнтирів. Література того ренесансу характеризувалася сукупністю різноспрямованих процесів, розмаїттям векторів шукань. Вона являла собою етап багатовікового літературного процесу, відкриту художню систему, в єдиному мистецькому просторі якої співіснували елементи "старого" і "нового", акумулювалися традиції різних культур у контексті масштабних світоглядних зрушень, що вимагали створення модерної моделі світу й концепції людини, активного оновлення і збагачення форм, засобів художньої виразності.

ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) існувала порівняно недовго – близько трьох років, але стала яскравою сторінкою в історії вітчизняної культури, значущим епізодом на шляху подальшого її розвитку. Вона виникла в той час, коли співіснували різні естетичні системи і вибір часу ще не був здійснений на користь однієї з них. Ваплітянська епоха пронизана нестримним духом теоретизування й полеміки. Саме з "академії", як із високої школи, вийшли письменники, які постали блискучою плеядою модерних, різнобічно обдарованих творчих особистостей.

Уже в середині 20-х років з'являлися твори, написані в дусі "м'ятежних прагнень" майбутніх ваплітян. Подальший життєвий і творчий шлях учасників цього літоб'єднання трагічний. Одні з них були фізично знищені (В. Влизько, М. Яловий, М. Куліш, Г. Шкурупій, Г. Епік, О. Досвітній та ін.) у роки більшовицьких репресій, інші опинилися в еміґрації (А. Любченко), а М. Хвильовий вчинив самогубство. Ті ж письменники, що пережили це лихоліття (М. Бажан, О. Довженко, П. Панч, І. Сенченко, П. Тичина, Ю. Яновський та ін.), кожен по-своєму "перевиховувались". Творчість митців ваплітянської доби з її гострими актуальними ідеями, з оригінальними і новими для вітчизняної літератури формами, а головне – з орієнтацією на модерне художнє мислення європейських письменників, як правило, викреслювалася з історії української літератури. Натомість популяризувалися ті художні тексти, які влаштовували трубадурів офіціозу, оскільки їх можна було вкласти в "прокрустове ложе" соціалістичного реалізму. Написане колишніми ваплітянами в 30-х роках не може дати повного уявлення про їхнє справжнє літературне обличчя, позаяк головним критерієм значущості художнього твору в цю добу стала суто радянська проблематика, регламентована складовими комуністичного міфу.

Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю відтворення цілковитої повноти тієї багатобарвної палітри, котру називаємо художнім процесом минулого століття, висвітлення загальних тенденцій, прикметних для літератури як цілісної системи. Наукове вивчення літературного дискурсу 20-х років минулого століття вимагає всебічного аналізу естетично-художніх шукань українських письменників. Слушною є думка про те, що "безплідність "клаптикового", дозувально-цензурованого підходу особливо дається взнаки, коли йдеться не лише про окремих письменників, а про цілі угруповання, течії, організації"1.

Творча діяльність ВАПЛІТЕ належить до малодосліджених сторінок української літератури: недостатньо опрацьовано теоретичний матеріал, трапляється дискутивність, а часом і суперечливість оцінок. Саме тому тема дисертації потребувала комплексного дослідження. Воно включає визначення концептуальної природи "ваплітянства" стосовно явища естетично-художньої сутності, адже мистецька парадигма Вільної академії пролетарської літератури певним чином віддзеркалює дуже суттєві тенденції культурного розвитку в Україні 20-х років минулого століття.

Виходячи з уявлень про загальнолюдські мистецькі цінності, про своєрідну незалежність мистецтва від скороминущих буденних реалій життя, ваплітяни запропонували власну візію специфіки розвитку української літератури, яку назвали "романтикою